“Це місце – чудова альтернатива тусуванню на ступєньках” – очільник “Hub316”

Часом підлітки не знають, куди себе подіти, коли в них з’являється вільний час. А от Олег Цимбалістий знає, як їм допомогти в ефективному проведенні дозвілля. Він впевнений у тому, що центр молоді “Hub316” допоможе розвіяти нудьгу та сприятиме розвитку особистісних якостей у майбутньому. У цьому інтерв’ю керівник проекту “Hub316” розповів про те, що “Хаб” дає для підлітків та як цей проект буде розвиватись у майбутньому.

До “Хабу”

Сам я родом із Вараша Рівненської області. У 18 років я переїхав жити в Острог, тут залишився. Приблизно 3 роки тому створили організацію “Територія змін”, до того ми займалися профілактичними лекціями в школі. Ми були занепокоєні  молодими людьми, які проживають своє життя і роблять багато помилок. Можливо, на це вплинув мій особистий досвід, тому що до 18 років я не був таким добрим хлопчиком, і мені довелось багато через що пройти. Чому профілактичні лекції? Тому що ми говорили про “стоп наркотикам”, “стоп алкоголю”  і захотіли дати для молодих людей правильну основу для життя. Тому обрали такий напрямок і створили таке місце.

   Раніше тут був молодіжний клуб “Надія”, і сюди приходили діти. Грали в теніс, користувались тим, що було. Вони молодці, бо роблять, що можуть. Ми хотіли щось зробити і коли ми почали робити, то захотіли, щоб воно було добре. Орієнтувались більше на західні тенденції. В задумах було створити безпечне середовище для проведення дозвілля та особистісного розвитку. Чудова альтернатива “тусуванню на ступєньках”.

На вигляд це місце дуже гарне і видно, що все продумано до дрібниць. Як вдалося його створити саме таким?

Все починалось дуже примітивно. Ми хотіли зробити просто підвал “аби було”. Потім  зрозуміли, що це ж діти, і ми не можемо так просто кинути лінолеум і “нате грайте”. Ми поставили собі планку, почали рухатись до неї.  Ідейником був у нас Женя Васильцов, який розробляв дизайн. Особисто в мене було три критерії: краса,економія та безпека. І ці штуки часто не сходяться. Але в нас був ще Славік Крушинський, електрик, технічно ближчий до будівельників, він і допоміг нам зробити безпечну електрику. Це були прості люди з Острога, які нам допомагали, і їм теж хотілося, щоб воно було: християни, які мають бажання допомагати, підприємці-острожани, підприємці з інших міст,  місцева баптиська церква, БФ “Зміцнення громад” та організація “Oekroe”. Це, напевно, було якось все сумісно. Нам потрібно було ‒ ми шукали, так і знаходились люди.

Які були ризики, коли втілювали ідею в життя?

   Переживання було, але ми вже до того мали досвід. Не те, що ми тільки з’явилися, ми вже 3 роки як працювали з підлітками. Щороку возили 60 дітей у Карпати.  Дітям потрібно було заплатити лише за дорогу. Ми знаємо, що потрібно підліткам . І тому нам потрібна була просто домівка, куди вони зможуть приходити. Ми творили для них дім  – ось таке було бажання у членів команди: створити освітні процеси та розвивати практичні навички підлітків. Я хочу, щоб це було для них, щоб вони відчували себе, як удома.

В цьому місці немає нічого особливого, але ми його намагались створити з любов’ю, щоб людина, яка сюди приходила, користуючись всім, що тут є, відчувала, що її люблять.  І це один із таких моментів, а другий – це людський фактор, тому що, яке б місце не було шикарне і круте, якщо тут не буде людських відносин, якогось прийняття один одного, дружби, то хто сюди захоче прийти? Тому я дивився так, що команда – це хороші люди, які люблять людей. Хтось працює з фото, хтось знає англійську, хтось тямить у кухні, хтось займається хенд-мейдом. Ці люди, маючи такі навички, кажуть: “Ми хочемо безкоштовно ними поділитись”. І це давало мені впевненість у тому, що хто хоче, той прийде і візьме.  

А чому така назва –  “Hub316” ?

“Hub” – це досить розповсюджена назва. Є різні значення: осередок, центр, вулик, вузлова станція, також перекладається як “вісь колеса”. А число 316 нас ідентифікує і дійсно має сенс, який ми  вклали в це місце. Як громадська організація, ми шукали ідеї, на основі яких будемо діяти. Здебільшого користуємося християнськими принципами. Тому ми обрали число з Євангелія: 3 розділ 16 текст, де йдеться про те, що Бог полюбив людей, тому він віддав свого сина. Ідея така: нас любить Бог, і тому ми любимо інших.

Чи можуть відвідувати “Хаб316” люди, які мають інші релігійні погляди?

Звичайно, це ж громадське місце. Тут релігія обговорюється тільки за бажанням. Якщо є бажання або запит говорити про це, то ми поговоримо.  Але якщо, наприклад, ми розглядаємо якусь тему, то розглядаємо соціальну її сторону у поєднанні з духовною. Доступ сюди мають різні люди з різними поглядами на релігію. В нас немає такого, що ми перевіряємо їх релігію при вході сюди. *посміхається*

Як підлітки проводять тут час?

У підлітків є 3 дні: понеділок, середа, четвер. Вони отримують привілей у вигляді картки клубу, щоб мати вільний вхід у ці дні. Щоб її отримати, школяру потрібно зареєструватися на один із курсів і відвідувати його. Потім вони мають доступ сюди впродовж цих трьох днів. Вони можуть  користуватись усім, що тут є. Ми робимо для них вечірки хаберів, ми говоримо їм про нашу сімейну культуру, яка знаходиться тут. Наприклад, кожна дитина має своє виховання вдома, але ми тут говоримо, що ми також сім’я і ми також маємо наше виховання. Відповідно, ми нікого не матюкаємо, не б’ємо, а навпаки, чимось ділимося, ми добрі один до одного, разом граємо і навчаємось.

У п’ятницю в нас вільний день. Вільний день – це день без карток: ми  відкриваємо двері для всіх, і підлітки можуть прийти зі своїм другом, показати, де вони тусуються. В основному в цей день завалюються всі, тут “галдьож”, “тусняк”. Із шостої до сьомої збираємо їх усіх, робимо з ними “джастденси”, говоримо, можемо зробити коротенькі промови для них про питання моралі якогось там питання стосунків, цінностей хабу. Такі речі, які допомагають розуміти їм, що це за місце. Вони потім можуть фільм подивитися, чи просто потусуватися, пограти в настільні ігри.

“Хаб” тільки для підлітків?

У вівторок Хаб можуть відвідувати і студенти. Що стосується студентів, то ми не були орієнтовані на них, але зрозуміли, що нам потрібно давати для них місце, бо їх дуже багато. 

Ці курси безкоштовні?

Зараз це безкоштовні курси. Ми неприбуткова організація, діємо безоплатно. Не знаю, як буде далі, тому що треба за щось це все робити. Тому ми не відмовляємось від якоїсь допомоги. Нам допомагають, але у нас немає ніяких тарифів. Ми не говоримо дітям, що вони щось винні чи мають щось заплатити. Але можуть приносити щось до чаю, перекусити або ж те, що вони люблять.  

Вам допомагають іноземні меценати?

Якщо є хороша людина, вона розділяє наші цінності команди і вона готова щось робити, то чому б і ні? Ми приймаємо допомогу.

Одного разу нам випала чудова можливість поїхати в Єрусалим. Ми познайомились з однією організацією. Вони сказали, щоб ми привозили своїх дітей  туди, а вони зробили б їм екскурсію. Ми взяли і поїхали. Поїхали діти з різних сімей, але по суті вони потрапляють в Єрусалим і досліджують ту культуру завдяки таким добродіям. У тому випадку ми самі були під опікою, нас поселили, нам казали, куди йти, нам допомагали.

Ще одна організація з Голандії працює з дітьми і допомагає нам проводити табори, вони достатньо відомі на наших територіях. Тобто багато різних людей.

Які плани на майбутнє?

Поки гучних заяв не буду робити, бо хочеться побачити, як буде функціювати “Хаб” у майбутньому.  Але є у мене мрія. Я дуже хотів би не підвальчик , а великий будинок. Будинок для молоді, який буде більшим, у якому буде невеликий спортивний майданчик, великий зал та різні класи. Який буде фактично таким домом молоді, де вона зможе і потусити, і повчитись, і, можливо, навіть  переночувати чи пожити. Дім для благодійної допомоги для малозабезпечених сімей чи сімей, що мають складні обставини. Хотілось, щоб воно розвивалося далі, але зараз у планах подивитись ці півроку, який буде попит і відгук, а далі будемо бачити, може будемо щось змінювати.

Аліна МОХ