21 лютого світ святкує Міжнародний день рідної мови. Це не свято державної мови, якою зобов’язані говорити депутати та депутатки, і також не свято конкретної мови конкретної країни. Це свято кожної мови зокрема, яку певна етнічна чи соціальна група визнає рідною.
68% українців та українок своєю рідною мовою вважають українську, 14% – російську, 17% – українську та російську однаковою мірою, – повідомляє Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова.
До Міжнародного дня рідної мови ми поговорили з кандидатом філологічних наук, викладачем Острозької академії Віталієм Максимчуком про сьогоднішні виклики української мови та поширені помилки, які ріжуть вухо філологам та філологиням.
Не поливайте мову брудом, вона не ваш сусід
Віталій Максимчук говорить, що сьогодні українську мову найбільше забруднює суржик. Але мова не лише про російську, а й про англійську. Російсько-український суржик Віталій Максимчук пов’язує з мовною політикою держави, яка за всі роки незалежності не була спрямована на утвердження української мови в суспільстві. Також додає, що одного бажання або небажання влади недостатньо для впливу на мовну ситуацію:
“З іншого боку, винні самі українці, які не прагнуть удосконалювати власне мовлення, а живуть за принципом “і так паймут”.
Англійсько-українську мовну мішанину кандидат філологічних наук називає новим типом суржику.
“Сучасна молодь не може обійтися без слів на зразок “окей”, “кульно”, “сорі”, “фоловер”, “френди”, “бейбі”, “бой” і так далі. Це засвідчує, що українці чомусь бояться власної мови, намагаються вставити будь-яке іншомовне слово, щоби здатися “розумними”.
Таку ситуацію Віталій Максимчук пов’язує з історичним комплексом меншовартості української мови, якій наліплювали позначку “мова села”.
Оль, Насть, Вік, – я просто не знаю, як користуватися кличним відмінком, тому вигадую нові форми вашого імені
Кличний відмінок для усного мовлення стає такою рідкістю, як громадянка без біометричного. Чому його не використовують і витворюють маленьких мовних монстрів на кшталт “Оль, Насть, Вік“?
Віталій Максимчук говорить, що невикористання кличної форми пов’язане з радянським минулим України: влада намагалася наблизити українську мову до російської, яка не має кличної форми слова (Владислав, я здесь; Ирина, подойдите после пяти; гости, не расходитесь так рано – приклади звертань російської).
“Кличний відмінок- це одна з ознак української мови, яка засвідчує її самобутність”, – Віталій Максимчук.
Окрім російського впливу, Віталій називає ще одну причину використання таких мовних монстрів – економія мовних ресурсів.
Що робить українську унікальною?
Говорячи про особливості української мови серед інших слов’янських, викладач згадує про українського мовознавця Костянтина Тищенка та його останні дослідження. У них йдеться про 30 вирізняльних ознак, яких немає у жодної слов’янської мови:
- суфікс -ти в інфінітиві: писати, відпочивати, грати;
- паралельні форми давального відмінка: батькові – батьку, ректорові – ректору, деканові – декану;
- чергування о у відкритому складі з і в закритом: стіл – стола, кінь – коня, ніс – носити, віз – возити.
Ще до особливостей української Віталій Максимчук зараховує можливість створити зв’язний текст, усі слова якого будуть розпочинатися з однієї й тієї самої літери. Цього не зможуть зробити, наприклад, англійці, французи або іспанці.
Типові помилки
У своєму студентському середовищі Віталій Максимчук помічає різні типи помилок: від лексичних до акцентуаційних. Пов’язує це з калькуванням російських слів. Наведемо декілька прикладів від Віталія:
| калькований варіант | українською |
| в першу чергу | насамперед, передусім, передовсім |
| разом з тим | водночас, заразом |
| тією чи іншою проблемою | тією чи тією проблемою |
До популярних помилок Віталій також зараховує порушення правил наголошування:
читати – читання, писати – писання, кохати – кохання, то й відповідно пізнати – пізнання, навчати – навчання, а не пізнання чи навчання.
Ще однією групою помилок визначає вживання активних дієприкметнів на -уч-,
-ач-: завідуючий (треба – завідувач), керуючий (потрібно – керівник), відпочиваючий (відпочивальник), бажаючий (треба – охочий), оточуюче середовище (потрібно – довкілля або навколишнє середовище).