Настю, а тебе що, в дитинстві облили кип’ятком?

У дитинстві Настя боялася ходити до школи та влаштовувала вдома істерики, бо однокласники дражнили її «Мілкою». Це – через хворобу шкіри – вітіліго. У людей із цією хворобою на тілі несподівано з’являються білі плями.

За інформацією Британської фундації шкіри, 1% населення Землі має вітіліго.

Настя знайшла на нозі першу маленьку білу плямку, коли їй було п’ять. Тоді вона подумала, що замастилася: довго терла шкіру, але пляма не зникала. Злякалася, покликала маму.

«Ми тоді думали, що то лишай якийсь. Та й про що тільки не думали. А прийшли до лікаря, він подивився і сказав: “У неї вітіліго. Це не лікується, але ви не переживайте, хай вона себе приймає такою, яка вона є”».

Вітіліго виникає, коли шкіра не виробляє достатньої кількості захисного пігменту меланіну. Учені досі точно не знають, чим це спричинено, серед версій: автоімунний розлад (коли організм сприймає пігментні клітини як чужорідні та атакує їх), стрес, спадковість, тривале перебування на сонці.

Настю у її першій школі не змогли й не намагалися прийняти. Однолітки дражнили її «Мілкою», як плямисту корівку з шоколадки, тому дівчинка спілкувалася лише зі старшокласниками. А шоколадку «Мілку» досі не їсть. Принципово.

«Моя мама навіть приходила до школи та говорила зі вчителями, психологами. А однокласники потім били мене ногами за те, що я жалілася батькам».

Згодом у Насті почало сивіти волосся: коли у людини з вітіліго з’являються плями на голові, волосся у цьому місці сивіє. Дівчинці довелося обрізати довгу косу та фарбуватися, щоб це приховати.

«У мене була вчителька з алгебри, яка говорила мені: “Розуму вистачило, тільки щоб волосся пофарбувати?”. Хоча вона знала про мою ситуацію».

Одного разу Настя не повернулася додому після уроків. Вона сиділа на березі Дністра та плакала, коли мама нарешті знайшла її та покликала додому. Коли дівчинка відмовилася, мама сіла біля неї і сказала: «Настю, ти красива. Подивися на себе, яка ти красива. Яке в тебе волосся. Те, що в тебе на тілі є декілька плямок, нічого не означає».

У 8 класі вона не витримала та змінила школу, і нові однокласники адекватно сприйняли її зовнішність. Настя поступово почала носити сукні та шорти, хоча раніше боялася показувати людям плями на ногах. А коли вступала до Острозької академії, взагалі почала забувати про вітіліго.

Дівчина навчилася приймати свою зовнішність завдяки тому, що її підтримали сім’я та друзі. Вона боялася, що не матиме стосунків, але зараз виховує сина. Хоча досі в неї періодично запитують: «Настю, а тебе що, в дитинстві облили кип’ятком?».

«На Заході давно не звертають увагу на вітіліго і не вважають це якимось дефектом чи хворобою. Канадійка Вінні Гарлоу взагалі стала відомою моделлю, хоча плями на її шкірі дуже помітні. Насправді, це не потворно. Якось мій хлопець сидів, серйозно розглядав мої плямки і сказав: “А оця схожа на песика, а оця на метелика”».

Настя ж каже, що коли вона заходить у маршрутку в Івано-Франківську, де вона зараз працює, бачить щонайменше п’ятьох людей із такими плямками на шкірі.

«Чи є в Україні спільноти людей із вітіліго? – сміється. – Ні. В Америці є. Але було б непогано, якби таке було і в нас. Так, було б непогано».

Фото надані героїнею інтерв’ю