15 вересня 2018 року Українська національна комісія з питань правопису утвердила зміни в українському правописі. Правописна комісія «повернула до життя» низку особливостей «харківського» правопису, який затвердили в 1928 році.
Не всім українцям сподобалися запропоновані зміни. Ми провели опитування в Острозі та дізналися, як до поправок ставляться містяни та студенти.
https://www.facebook.com/ostroh.info/videos/1723366104438602/?eid=ARC26XtsUDnxh-hOXkW8veUlo1zrFC4ltD1HkXjplG38WEGqRrMywZYBm7900wshjOtaXLdZiV-WGAK2
Прокоментувати деякі зміни ми попросили кандитада філологічних наук, старшого викладача Острозької академії Віталія Максимчука.
- «Индик» – це не помилка.
Правопис букви «И» на початку слова пояснюють історико-граматичними змінами.
«Колись вживали літеру , яка в українській мові перейшла в “И”. Українська мова містила в собі велику кількість слів, що починалися на “И” (индик, инколи, инший), що зафіксовано в словнику Бориса Грінченка», – пояснює викладач.
Згодом, у часи радянської влади, ці слова були викинуті з переліку.
- «Ф» і «Т» – одне й те саме?
Це правило стосується слів грецького походження.
«У цих словах є така літера “θ”(тета). Там, де вона стояла, українська мова непослідовно передавала зміни в правописі. На цей момент у нас є “ортопед”, де “ορθος” – з грецької – “правильно”, але є і “орфоепія”, де “ορθος” також означає “правильно”», – коментує науковець.
Відповідно, щоб зробити однаковим передавання літери «тета», пропонують замінити букву «ф» у словах іноземного походження на «т» або встановити подвійне написання («кафедра» – «катедра», «міфологія» – «мітологія»).
- Україна, не Вкраїна.
В українській мові є правило позиційного чергування «у» і «в». В одних випадках воно допустиме («увійшла» – «ввійшла», «угорі» – «вгорі»), в інших – ні. Наприклад, це позиціонування не працює у правописі географічних назв: «Уругвай» не можна написати як «Вругвай».
«На підставі цього пропонують вживати лише Україна. Хоча не бачу потреби забороняти писати “Вкраїна” в художніх тестах», – розповідає Віталій Максимчук.
- Правопис числівника «пів».
В українській мові є числівник «пів» у значенні «половина», який ми пишемо окремо, коли говоримо про час (наприклад, «пів на другу»). Для того, щоб уніфікувати написання слів із числівником «пів», пропонують писати окремо лише з іменниками родового відмінку у значенні половина («пів аркуша», «пів відра», «пів України»).
- Заміна букви «е» на «є» у словах іноземного походження.
«У мовному джерелі слова “проект” є латинська літера “j” (project). У нашій мові є інші слова, які мають корінь “єкт” при перенесенні з мови оригіналу (object – об’єкт, subject – суб’єкт). За логікою, має бути “проєкт”, “траєкторія”, “рієлтор”, тощо. З іншого боку, українській мові не властивий збіг голосних звуків (прОЕкт), і тому для того, щоб наблизити слово до латинського звучання та уникнути збігу, там, логічно, має бути звук “Й”», – розповідає науковець.
Олександр АЛЕКСЕЄНКО