З 2018 року в Острозі працює інклюзивно-ресурсний центр – заклад, у якому навчають дітей з особливими освітніми потребами. Більшу частину приміщення, в якому, за словами директорки, “була руїна”, працівники ремонтували своїми руками. Останні роботи закінчили під час весняного карантину.
Утім, у центрі залишаються такі місця, де персонал не може впоратися самостійно – вбиральня і пандус. Ні першого, ні другого в будіві немає.
Журналісти Ostroh.info зазирнули за двері першого в Острозі інклюзивно-ресурсного центру, щоб з’ясувати, в яких умовах навчаються діти та хто з ними працює.
Для кого створені інклюзивно-ресурсні центри?
До інклюзивно-ресурсних центрів можуть звернутися батьки, які відчувають занепокоєння щодо розвитку дитини віком від 2 до 18 років, незалежно від наявності в дитини інвалідності чи встановленого діагнозу. У таких закладах проводять навчання з дітьми, надають консультації педагогам, батькам, опікунам. Надають психолого-педагогічні і корекційно-розвиткові послуги.
В ІРЦ проводять групові та індивідуальні заняття, які допомагають дитині розвивати емоційно-вольову сферу, мовлення, пізнавальну діяльність.
Станом на травень 2020 року в Україні створили 627 інклюзивно-ресурсних центрів. Відповідно до постанови уряду, місцева влада зобов’язана створити один центр на 7 тисяч дітей, які проживають на території об’єднаної територіальної громади (району), та на 12 тисяч дітей, які проживають у місті (районі міста).
Для відвідування інклюзивно-ресурсного центру потрібно зайти на спеціальний портал та обрати найближчий інклюзивно-ресурсний центр, зареєструватись і прийти на прийом у призначений час.
Як працює Острозький ІРЦ
В Острозькому інклюзивно-ресурсному центрі все безоплатно: обстеження, комплексні оцінки, роздаткові матеріали.
Приміщення побудоване 1900-го року. Його площа – 205 квадратних метрів. До 2018 року тут знаходився районний відділ статистики. Потім створили інклюзивно-ресурсний центр.
“На час створення Центру приміщення було вільне і для нас більш-менш підходило. Все, що могли, зробили своїми руками. Місце, в яке ми прийшли, було,чесно кажучи, руїною”, – розповідає директорка закладу Олена Обуховська.
Колишня заступниця міського голови з гуманітарних питань Оксана Ситницька пояснює, що приміщення спершу мали реєструвати в школі №3, бо воно відповідало законодавчим вимогам. Потім виконкому передали приміщення колишнього відділу статистики:
“Якось так склалося, що саме в момент, коли я просто просила хоча б зареєструвати центр за адресою школи № 3 для того, аби ми могли його створити «на папері», бо це ж вимагало часу, нам передали приміщення статистики. Це гарне приміщення і гарне місце. У ньому за кошти МР (міської ради – ред.) вже замінили вікна, обовз’яково обладнають туалет і зроблять пандус. Я в цьому просто впевнена”.
Заступниця Острозького міського голови Ольга Логвін каже, коли приміщення передавали, міська рада розрахувала, скільки коштів на що потрібно:
“Нам передали приміщення статистики, нерозумно було б ним не скористатися. Так, ми виготовили проєктно-кошторисну документацію, два роки тому. Врахували вартість робіт повністю з урахуванням, що на верхньому поверсі буде ІРЦ, а на нижньому – структурні підрозділи міської ради”.
Попри те, що будівля стара, в ній є достатьно простору для занять із дітьми. Працівники власноруч зробили тут ремонт, але деякі проблеми залишаються невирішеними, каже Олена Обуховська.
“Наші найболючіші проблеми – це пандус і туалет. Ми забезпечені методиками, роздатковими матеріалами, маємо кольорові принтери, ламінатор, комп’ютери. Якщо це все є, то туалет і пандус – просто наша біда”, – ділиться директорка.
Хто та що є в інклюзивно-ресурсному центрі?
Олена має дві вищі освіти. За першою вона практичний психолог, за другою дефектолог і вчителька-логопед. Раніше жінка працювала у відділі освіти Острозької райдержадміністрації завідувачкою психологомедикопедагогічної консультації:
“Тобто я до цього працювала з такими дітками впродовж 14 років. Потім мою посаду реорганізували. Був оголошений конкурс на посаду директора ІРЦ, я взяла участь, виграла і стала директоркою”.
Поки триває карантин, батьків усередину не пускають. Вони чекають або надворі в авто, або в коридорі.
У цій кімнаті з дітьми займається реабілітолог. Цьогоріч для дітей придбали спеціальну підлогу.
За субвенційні кошти придбали бігову доріжку, велотренажери. Загалом, усе, що є в ІРЦ – придбане за субвенційні кошти і кошти місцевого бюджету.
“Це – великий, гарний і хороший кабінет реабілітолога. Звісно, хотілося би краще, але дякувати Богу, маємо це”, – каже Олена Обуховська.
На цих килимках займаються з реабілітологом діти, які мають пласкостопість. Від деталей на килимках масажуються нервові закінчення у стопах, що прискорює лікування проблем опорно-рухового апарату.
Так виглядає кабінет логопеда.
Його теж зробили власноруч. Під час карантину. Цього року в кабінет придбали “Бізіборд”.
Діти дуже його люблять, каже Олена і додає, що саме логопеди найбільш потрібні у закладі:
“Тут були депутати, бачили, в якому стані був кабінет. Ми власноруч за кошти місцевого бюджету придбали шпалери, фарбу, шпаклівку. Тобто, наш карантин пройшов у робочому форматі. Фахівці ІРЦ мусили підготувати його, аби працювати тут з дітками. Бо логопеди у нас на першому місці. Якби ви побачили цей кабінет у тому стані, в якому він був раніше… Там стелю білили разів 20. Це приміщення не бачило ремонту 40 років”.
Тут працюють дві фахівчині: Анастасія Мосніцька та Олена Лавренюк. Зазвичай, Анастасія починає робочий день. Олена ж працює в другу зміну.
“Понеділок починається з наради. Далі я проводжу корекційні заняття. Потім консультую батьків стосовно домашніх завдань. Окрім того, працюю з документацією, заповнюю журнали. За день в середньому займаюся із сімома дітьми. Складність у тому, що до кожної дитини потрібен особливий підхід”, – розповідає Анастасія.
Вона працює у центрі з березня 2020-го року. Її колега, Олена Лавренюк, працює тут від відкриття. Це не єдине її місце роботи. Вона також працює в навчальному закладі для дітей із вадами мовлення, тому свою роботу любить, бо бачить результат. Каже, в Україні зараз висока динаміка порушення мовлення у дітей.
Психологічно треба бути готовою знайти правильний підхід і слова до кожної дитини, пояснює логопед:
“Дітки можуть лякатися, бо мають свої страхи. Тому ми не одразу проводимо комплексні оцінки, а спершу обстежуємо дітей. Обстеження може тривати до місяця. Діти не одразу показують свій рівень знань, бажання, можуть банально не мати настрою. Мама привела, сидять незнайомі тьоті. Треба вміти піднятися до рівня дитини. Хтось каже «опуститися», але це не так”.
Всі корекційні заняття проходять в ігровій формі. Більшість дітей, які приходять до Олени – це дошкільники:
“Використовуємо багато наочних матеріалів: вирізаємо, клеїмо. Зараз карантин, тому все ламінуємо”.
Логопеди займаються з дітьми в захисних щитках:
“Робота логопеда в масці – однаково, що робота хірурга із заплющеними очима. Дітям потрібно бачити артикуляцію. Ми проводимо різні вправи для губ, язика, щелеп. Проводити їх у масці дитина іноді не може. Коли дитина бачить обличчя педагога, їй простіше”, – пояснює Олена Лавренюк.
Додає, що доводилось пояснювати дітям, як працювати під час карантину. Спершу вони дивувались, боялися термометрів, а тепер приходять у масках і самі підставляють лоба, щоб їм поміряли температуру:
“Ми кажемо: “Дивіться, які в нас є чудові рукавички, під колір нашої маски. Ми сьогодні будемо бавитись”. Спочатку діткам було дивно, потім стало цікаво. Ми граємося в космонавтів, у зварювальників, політ фантазій у нас є”, – сміється логопед.
Швидкого результату складно досягти, бо заняття з дитиною проводяться 1-2 рази в тиждень. Через те, що багато дітей, логопеди просто не встигають займатися частіше.
Втім, Олена зазначає, що все залежить від батьків. Якщо батьки позитивно налаштують дитину, навчання буде менш стресовим. Якщо настрій поганий, працівники намагатимуться його покращити.
Далі – кабінет психолога.
Тут є пісочниця, яку минулоріч придбали за кошти з продажу картин на “Молитовному сніданку”. Також є інтерактивна дошка з проектором.
“Зараз, окрім корекційно-розвиткових занять, ми проводимо комплексні оцінки розвитку дитини. Тобто визначаємо програму, за якою має навчатися дитина. Визначаємо кількість годин, потрібну на корекційно-розвиткові заняття, якщо це інклюзія. Плюс консультації, які проводять для батьків, педагогів”, – пояснює директорка.
Колись кабінет реабілітолога був тут через те, що залишилася шведська стінка. Тут стояли тренажери, ортопедичні килимки, але було замало місця. Зараз це кабінет медсестри.
Медсестра займається діагнозами дітей, які потребують саме медичної допомоги. Міряє температуру працівникам, дітям і батькам.
“Пізніше ми переобладнаємо цей кабінет. Цього року ми придбали безконтактний термометр для температурного скринінгу і тонометр, щоб міряти тиск діткам і фахівцям. Ще ми придбали лампу”, – ділиться Олена.
Це – кабінет дефектолога.
Надія Вангрет – вчителька-дефектолог, вона працює з дітьми, які “не встигають” у навчанні та мають проблеми з письмом, читанням чи математикою.
Стіни тут навмисно не роблять надто яскравими, аби не відволікати дитячої уваги. Для цього біля стелажів є спеціальна ширма.
“Дитина зосереджена тільки на парті й на тому, що підготував фахівець. Є діти, які приходять, бачать усі ці речі, кидаються до шафи й забувають, навіщо прийшли. Тоді їх дуже важко зорієнтувати. Тут також є інтерактивний килимок, на якому фахівці проводять ряд різних занять. Діти його дуже люблять”, – розповідає Олена.
Цей кабінет також прибирали власноруч. Мили шпалери, білили стелі, фарбували підлогу. Олена каже, хто бачив приміщення раніше, має з чим порівняти:
“Дякувати Богу й людям, які тут працювали – відмили все, почистили. На це пішло дуже багато часу. В нас є достатньо матеріалів для ігор та навчання, щороку ми поповнюємо цю базу тим, що найбільш потрібне й необхідне. Друкуємо фотографії з інтернету, ламінуємо й теж використовуємо для занять”.
Комплексні оцінки дітей фахівці проводять за трьома методиками: Leiter, Wisс і Conners.
Leiter – методика, що дозволяє оцінити невербальний інтелект і функціонування процесів, що лежать в його основі.
Wisk – методика для вимірювання інтелекту в дітей віком від 6 до 16 років.
Conners – це набір шкал, який оцінює розлад дефіциту уваги і гіперактивності та його найбільш поширених супутніх проблем у дітей та підлітків.
Психологи пройшли навчання за цими методиками. За ними визначають і аутизм, і рівень інтелекту дитини, також емоційно-вольову сферу.
“Ці методики дозволяють глибинно вивчати такі характеристики в дитини. Також вони під’єднані до відповідних платформ. Ці методики дороговартісні. Якщо не помиляюсь – до 40 тисяч. Буквально два тижні тому ще один наш фахівець пройшла курси по роботі з цими методиками, і вже два психологи можуть за ними обстежувати діток”.
За цими методиками можна визначити “вогнища” проблеми, які має дитина. Вони показують, що створює для дитини найбільший стрес: сім’я, школа, оточення. Також можна визначити, каже дитина правду, чи ні.
“Дуже цікаві, змістовні. Я й сама минулоріч проходила навчання за ними. Зараз подібні методики вже доступні в Центрі психічного здоров’я, в Роттері тощо. Поволі ними забезпечують нас інші організації. Також працює Будинок дитини, вони теж їх мають”.
Зараз в ІРЦ проводять корекційно-розвиткові заняття для 38-ми дітей. За весь час комплексні оцінки розвитку провели для 220-ох дітей.
“Ми обстежуємо дітей не тільки з міста, а й з району. Тобто був укладений договір між Острозькими районною та міською радами, щоб ми могли обслуговувати дітей району. На території області є 25 закладів. За потреби ми обстежуємо дітей, які навчаються в спецзакладах з інших областей і районів. Це 2 спецшколи, тому ми повідомляємо міську та районну ради про те, що будемо обстежувати їхніх діток”, – розповідає Олена Обуховська.
“Ми проводимо попереднє вивчення дитини, а після цього проводимо комплексну оцінку розвитку дитини: визначаємо програму, за якою дитина навчатиметься, визначаємо кількість годин, на яких має базуватись інклюзивна форма навчання. Це – від трьох до восьми, залежно від вираження порушень”, – додає директорка.
Також є багато роботи з документацією та робота в автоматизованій системі ІРЦ. Всі висновки про комплексну оцінку проходять через базу. Також батьки можуть подати онлайн-заяву на проведення комплексної оцінки через цю систему. Тоді їм призначають зустріч.
Найбільше в центрі займається дітей зі складними порушеннями мовлення. Є також діти з затримкою психічного розвитку, з порушеннями опорно-рухової системи, діти з розумовою відсталістю. Рідше – діти з вадами зору та слуху, їх у центрі найменше.
“Працювати дуже важко, бо бувають різні моменти та різні діти. Кожен – зі своєю емоційно-вольовою сферою. Часом приходять ті, кого треба налаштовувати на роботу, а це складно. Зараз у нас є багато діток із розладами аутичного спектру, які потребують складної роботи фахівців”, – пояснює директорка.
Додає, що багатьох дітей потрібно вчити сидіти й концентрувати увагу. Це теж забирає час. За час роботи Олена звикла до всього. Єдине, що залишається складним – давати батькам надію:
“Найголовніше, щоб батьки вірили, що в дитини все буде добре. Важливо пояснити, що не треба боятися та замикатися в собі, не замикати дверей. Батьки дуже вразливі і бувають моменти, що вони замовчують багато проблем. Вони не розуміють, що ніхто тут не хоче для них нічого поганого. Значно простіше, коли вони приходять і розкривають свою ситуацію. У нас все конфіденційно, ми не виносимо з цих стін жодної інформації”.
Що швидше батьки налаштуються на співпрацю, то швидше проведуть оцінку дитини. Коли відбувається співпраця між батьками і фахівцями, тоді результат помітний швидше.
Часто педагогічне втручання треба пов’язати з медикаментозним. У таких випадках дітей направляють до неврологів чи дитячих психіатрів.
“Ще хочу наголосити для батьків на тому, що вік з 3-ох до 6-ти років – це найкращий вік для виправлення всіх проблем, які є у дитини. Це найкращий вік для проведення корекційно-розвиткових занять: виправлення порушень мови, інтелектуальних порушень, затримка психічного розвитку. Але дуже часто буває так, що батьки не звертаються до нас, а приходять у школу, і починаються проблеми. Тоді батьки хочуть за місяць-два усе виправити. А дитина сиділа до 5-6 років, нею не займалися. Батьки повинні вловити цей момент”, – каже Олена.
Швидкість результатів залежить від складності проблеми. Якщо уражена центральна нервова система, то будуть складні порушення мовлення і це набагато складніше виправляти. Головне – вчасно звернутися:
“У цьому випадку ми бачимо багато результатів. Діти, з якими ми займалися, навчаються у школі. ІРЦ надає корекційні послуги дітям, які не отримують цих послуг у своєму закладі освіти. Тому що держава виділяє один раз на корекційні послуги. Тобто це або інклюзія, або індивідуальна форма навчання, або спецзаклад. Якщо вони не вибрали відповідної форми навчання, може бути ІРЦ”.
На освіту – з субвенції, на туалет – з міського бюджету
Олена каже, що це питання піднімали вже декілька разів, але поки в міської ради не вистачає коштів. Минулоріч для придбання обладнання та матеріалів з міського бюджету виділили 50 тисяч гривень.
“В цій частині планували зробити туалет. Він є на першому поверсі в архітекторів. Дітям не зручно, бо потрібно вийти на вулицю, спуститися вниз і зайти в туалет. Пандус теж потрібен, але туалет – це першочергове. В нас поки що всі діти пересуваються самі, не на візках, тому пандус на другому місці”, – пояснює директорка.
Працівники отримують заробітну плату з освітньої субвенції. За кількістю дітей, які навчаються, визначають кількість працівників. Так в ІРЦ працює два практичних психологи, два вчителі-логопеди, один вчитель-дефектолог і вчитель-реабілітолог. Окрім того, є медична сестра і прибиральник приміщення.
Уся освітянська галузь міста фінансується за програмою «Розвитку освіти в м. Острозі». Заробітна плата основних спеціалістів фінансується за рахунок державної освітянської субвенції. А от технічного персоналу, матеріально – технічне забезпечення, комунальні витрати – з місцевого бюджету, пояснює Оксана Ситницька:
“Звичайно, в заходах програми прописані суми, які б задовольнили усі необхідні потреби. Проте, у зв’язку з обмеженим бюджетом фінансуються лише нагальні. Тому і складається ситуація, коли адміністрація закладу звертається до спонсорів, меценатів і ті їм у міру можливостей допомагають. Я б хотіла сподіватися, що бюджет об’єднаної громади буде більш спроможним, але не впевнена. Бо на сьогодні в районному бюджеті існує заборгованість по заробітній платі і в освітянській, і в культурній галузях… нажаль”.
Ольга Логвін каже, що у 2020-му році сума субвенції, виділеної на фінансування заробітної плати всіх працівників інклюзивно-ресурсного центру, становить майже 995 тисяч гривень. Це кошти державного бюджету. З міського бюджету виділили кошти в сумі 241 194 гривні.
“Щодо фінансування видатків на утримання, на заробітну плату технічних працівників, на придбання різних матеріалів, на оплату водопостачання, водовідведення, електроенергії – це все бюджет фінансує. На сьогодні вже профінансовано 743 364 гривні, залишок до кінця року – 492 007 тисяч”.
Оксана Ситницька каже, що потрібно залучати й додаткові ресурси:
“У 2019 під час робочої зустрічі з бурмістром Гнєв та цого колегами я запросила їх у ІРЦ з метою ознайомлення з цого роботою і можливістю залучення коштів зарубіжних донорів. Ми мали у 2020 це питання вирішити спільно з радою партнерського міста. Проте пандемія внесла корективи. Крім того, потрібно шукати можливості у залученні грантових проєктів для вирішення нагальних потреб центру. Ось зараз оголосять конкурс розвитку громад – обов’язково потрібно подати проєкт”.
Також додає, що надалі такими проєктами повинен займатися проєктно-інвестиційний відділ Острозької міської ради.
Без ремонту поки залишається і кабінет директорки. Однак, вона каже, що в пріоритеті завжди будуть діти:
“Я краще куплю дітям якусь іграшку. Коштів завжди не вистачає. Краще купити пачку ламінованого паперу і дати дівчатам, щоб надрукували щось для занять. А решту з часом зробимо. Дивишся на інші інклюзивно-ресурсні центри – там гарні ремонти. Але ми раді, що відкрились і функціонуємо, що батьки приходять і є перші результати за два роки. Результати саме з дітьми, які мають складніші проблеми”.
фото: Юлія Сачко