Ми попросили зоозахисницю Юлію Мацик, яка вже три з половиною роки прилаштовує, лікує та стерилізує хвостиків, поділитися досвідом догляду за тваринами. Юлія працює в сімейній ветаптеці. Її мама ветеринар, а наша гостя з дитинства доглядає тварин. Себе описує так: «Потрібно усіх врятувати, ніяк не можу відвернутися». Мацик стверджує: «Добро не вимірюється якоюсь кількістю хороших вчинків. Маленьке, елементарне волонтерство — це вже плюс, який переростає у поліпшення хвостатої долі».
Мотивація
— Чому Ви допомагаєте тваринам?
— Є такі випадки, коли розумієш: якщо не ти — ніхто цього не зробить. Просто на вулиці міські тварини проживають, у кращому випадку, половину з життя домашніх улюбленців, а нерідко й менше.
Собаки живуть довше, ніж коти, якщо їх, звичайно, не зіб’ють чи отруять. Є ж «хороші» люди. А от якщо собака живе біля людей, які про неї турбуються час від часу — годують, лікують, пестять — вона може прожити десять років спокійно.
Ще приклад. Коти-хлопчики ходять на кохання. Тоді вони отримують дуже серйозні поранення й, якщо їх не лікувати, може бути гній з летальним кінцем.
— Звідки Ви берете натхнення волонтерити далі?
— Усіх сил світу у волонтерів нема. Та що там світу — сил немає взагалі. Це всі зоозахисники такі: змучені, пригнічені та злі на весь світ. Постійно наплив негативу, дуже багато поганих історій.
Але коли трапляється класне прилаштування — одне єдине — і ти віддаєш тваринку в суперсім’ю, а тобі ще й відписують, фотографують, розповідають історії з любов’ю в очах, ти розумієш, що, безумовно, це того варте. Втома й негатив кудись діваються. З’являється поклик рухатися далі.
Локальна тенденція
— На Вашу думку, як багато острожан вважають важливим допомагати безпритульним тваринам?
— Я скажу, п’ятдесят на п’ятдесят. Одна половина дуже свідома, студенти — то взагалі. Є інша, яку виховали на засадах совдепу. Та має ставлення до тварини, як до речі. Одні усвідомлюють важливість допомоги, ставляться відповідно до безпритульних, а інші «віднєкуються», закриваються; важають, що ці тварини з неба з’явилися і так само колись зникнуть.
Підтримка їжею
— Чим не можна годувати тварин?
— Коли люди вирішують підтримати тварин, вони зазвичай йдуть у м’ясний магазин й обирають найдешевші варіанти — лапи, курячі голови й кістки. Розуміємо, що коли тварина їсть кістки, вона ж не може акуратно розрізати її навпіл. Тварина розкусує кістку. З неї залишаються дві частини з гострими кінцями. Ці гострі кінці можуть поранити ясна, стравохід, кишківник і так далі. Така ситуація трапляється тільки з трубчастими кістками, які є, наприклад, у курячій лапи.
Ще одна небезпека лап на прикладі: голодна собака, яка не їла два дня, ковтає кістку курячої лапи цілою. Згодом вона застряє в горлі, кишківнику тощо.
Також в жодному разі не можна годувати тварин глютеном: макарони, пшениця, хліб. У небезпечні продукти також записуємо картоплю.
У безвихідь, звичайно, тварини їдять. Але як це впливає на їх здоров’я?
— Чим годувати котів та собак?
— Я завжди надаю перевагу продуктам, у яких більше м’яса й меньше кісток. Каркаси курячі, спини: там дуже багато м’ясця, жирка. Там кісточка є, але вона доволі м’яка. Також можна крильця. Ще краще кінчики крилець — шийки тощо.
М’ясні продукти — найдешевший варіант. Можна й корми, але таке не кожна тварина звикла їсти.
Тільки розуміємо, що не можна зловживати одним продуктом. Якщо ви взяли під опіку (годуєте та лікуєте — ред.) безпритульну тварину, то потрібно, щоб у колі харчування тварини одну третину займали м’ясні продукти, іншу — каші на м’ясі, і ще третину — корм.
Взимку, коли холодно, тварини із задоволенням їдять теплі каші, а в спекотне літо вони люблять щось просто м’ясне. Також влітку можна давати підмерзле м’ясо. Їм подобається таке.
Медична допомога
— Як діяти, коли бачиш на тілі тварини відкриту подряпину?
— Якщо тварина поранилася, спершу дивимося, чи є кровотеча, чи немає.
Якщо поранення незначне, то тоді можемо просто поверхнево обробити хлоргесидином. Хлоргексидин не болить, він мов водичка, тому агресію, як пекучий спирт, викликати не буде. Після нього можна закріпити дезінфекцію антибактеріальною присипкою. Також у ветаптеках продаються спреї для обробки та загоєння.
Якщо ж поранення масштабніше, то йдемо до ветеринарів. В Острозі можна звертатися до знайомих волонтерів. Місцеві волонтери мають багато практики з випадками кровотеч. Після їхньої обробки рана має самостійно гарно загоїтися без зараження.
Щоб запитати місцевих волонтерів про допомогу, люди можуть знайти їх за дописами про безпритульних тварин у чатах міста. Одні й ті самі обличчя, які пишуть про безмежну кількість тварин, — це і є волонтери.
— А якщо це щось серйозніше, на кшталт зламаної лапи?
— Зі складними травмами потрібно звертатися тільки до ветеринарних клінік. У нашому місті спеціалістів немає. Найближча клініка в Нетішині. Контакти лікарів із цієї клініки так само можна дізнатись у волонтерів. До речі, одна з працівниць нетішинської ветклініки — місцева жителька Острога. А от зламані кінцівки потребують ветеринарів, які спеціалізуються на такому роді пошкодженнях. Це вже Рівне, у якому є одна-єдина клініка, де є хороший рентген.
— Страх нашкодити може врятувати тварині життя?
— У випадку, коли тваринка потрапила під колеса автомобіля, так. Ми не знаємо, які там травми: внутрішня кровотеча чи переломи. Тоді краще боятися додаткових травм і не рухати тварину. Тут мають приїхати на місце спеціалісти та оглянути тваринку.
— А згубити?
— Коли потрібна невідкладна допомога, страх нам заважає діяти. Наприклад, тварину збили, але вона залишилась на проїжджій частині. Тут у нас немає варіанта вагатись — ми маємо її забрати.
Перекладаємо на покривальце чи куртку з ще одним помічником. Аж тут тваринка агресує — ну, їй ж болить. І тоді теж ні, ми не залишаємо її на дорозі. З проїжджої частини сто відсотків треба забирати. У такій ситуації нам потрібно накрити голову тварини ще однією курткою і докласти зусиль, щоб зафіксувати щелепи. Щоправда потрібно звернути увагу, чи є пошкодження голови. Якщо здається ніби є, то тоді краще щелеп не чіпати.
Безпека волонтерів
— Коли самотужки не варто допомагати чотирьохлапим?
— Коли людина не має ніякого досвіду та в неї є страх. Тоді краще покликати на допомогу тих, хто може впоратися в цій ситуації, не нашкодивши собі й тварині.
Актуальні дії
— Теплі дні скінчилися. Що люди можуть зробити для тварин у зимовий період?
— По-перше, це місце ночівлі. Найпростіший варіант — зробити з картонної коробки, пінопласту та водовідбивного матеріалу будиночок.
Коробку всередині обшиваємо пінопластом, а зовні — якимось цупким матеріалом. Я беру мішки з-під кормів. Усередині бажано покласти сіно. Для котиків маленький вхід, собачок — відповідно більший. І от, така коробка витримує зиму, і тварини разом із нею. Ще ліпше — котобудиночки та будки з обробленого дерева. А також є просто гуманний спосіб — взяти тварину на декілька годин у приміщення, щоб дати їй зігрітися. В Європі так теж прийнято. У нас це не дуже практикують, хоча в Острозі все ж є таке. По-друге, тепла їжа, яка зігріє тваринку в зимовий холод.
Інші напрямки
— Матеріальна допомога притулкам — це легкий, безпечний та ефективний варіант допомоги чотирилапим друзям. Що потрібно прихисткам?
— Завжди є брак їжі, медикаментів. Їх можна купити та завезти в притулки. Також можна долучитися до зборів острозьких волонтерів. Тут усі всіх знають. Пересвідчитись, що це справжні волонтери, легко.
(https://www.privat24.ua/send/h91a7 — збір Юлії)
А якщо ти реагуєш на фінансові збори десь далеко по Україні, потрібно перевіряти інформацію: хто ця людина, чи викладає вона звіти про фінансові вкладення, чи існують справді ветлікарні, якими вона користується.
— А якщо грошей немає, але є бажання підтримати волонтерів, що пересічні люди можуть зробити?
— Коли ти хочеш підволонтерити в притулках, потрібно бути готовим засучити рукави й іти працювати, бо роботи в притулках завжди дуже багато. Вони всі переповнені, тварин багато. Постійно потрібна медична допомога.
В Острозі немає державного притулка, але є стихійні притулки сімейного типу у нас по місцевості. Два Острозьких стихійних притулки утримують люди пенсійного віку, які не користуються соцмережами взагалі. У пана Петра 30 тварин. Йому регулярно підкидають нових. Пані Галина опікується ще близько 30. Щоб допомогти цим притулкам можете зв’язатися з кимось із волонтерів. Вам покажуть де, що і як. Наприклад, пишіть мені.
Також є притулок Маріни Мартін. Вчителі організовують школярам екскурсії в її прихисток, приносять пригощання для тваринок. Діти вольєри навряд чи будуть прибирати, бо треба все ж думати про безпеку дітей. А от старші люди, я гадаю, можуть.
Киця Кіті
— Що це за пухнастик на Ваших колінах?
— Це Кіті. Їй десь до двох років. Знайшли її на смітнику разом з кошенятком. Літом. На наступний день кошенятко було прилаштоване і воно тепер живе в будинку, має своє тепленьке місце. А мама магазинно-домашня. Наразі вона живе в магазині по два-три дні, на вихідні їде зі мною до мого дому. Дуже слухняна й ніжна киця. Проте наразі на вулиці залишилось ще безліч тварин, а місце перетримки зайняте.
— Що чекає на Кіті далі?
— Киця піде додому до тих, хто візьме її, щоб просто любити, у кого вона буде жити на диванах, спати поруч і просто для серця.
Два місяці потому Кіті знайшла свій дім. Але на перетримці в Юлії зараз нова дівчинка, яка шукає своїх людей. Щоб забрати цуценя до себе, пишіть Юлії у Фейсбук.
Євангелія Кахіані