Чому студенти захворіли на безініціативність?

Студенти і викладачі НаУ ОА щорічно організовують культурно-мистецькі заходи, зустрічі, дискусії. Але не всі студенти і студентки беруть участь в культурному житті академії.

Наприклад, цьогоріч Базову ФРІ-школу відвідали 10 студентів, в Осінню дебатну школу – 20. Це – вдвічі менше, ніж минулого року. На зустріч з волонтеркою Яною Чекан взагалі прийшло лише 5 студентів і студенток.

У чому ж справа?

Марина Шевчук – організаторка зустрічей та заходів від Острозького осередку ФРІ. Вона пояснює пасивність студентів виключно безініціативністю і небажанням будь-що робити – не тільки організовувати, а й відвідувати події.

«Певно, однією з причин цього є розвиток технологій, тобто особа надає перевагу віртуальному спілкуванню, аніж живому. Це є великою проблемою сьогодні. Студенти часто не мають спільних тем для розмов, проте активно перекидуються смайликами та коментарями в соціальних мережах»,

– пояснює Марина.

Вона рекомендує залучати до таких проектів не лише студентів, а й школярів чи просто жителів міста. Щоб поширити заходи, організатори використовують академічні пабліки.

«Я думаю, що академії варто розробити свій мобільний додаток. Це зручно, оскільки студенти постійно матимуть на телефоні нагадування про зустрічі та заходи, котрі не губитимуться серед стрічок різноманітної інформації у фейсбуці»,

– пропонує організаторка.

Голова культурно-мистецького підрозділу БС В’ячеслав Бондар розповідає, що студенти активні тоді, коли вони самі зацікавлені у власній реалізації.

«Приємно, коли є студенти, які готові брати участь у всьому, але таких одиниці. На ентузіазмі активістів відбувається вся реалізація нашої роботи. Ми створюємо умови для того, щоб всі студенти мали доступ до ресурсів студентського клубу. Я вважаю, що ми справляємося зі своєю роботою, просто все залежить від взаємодії між студентами та організаторами»,

– говорить В’ячеслав.

Насправді, не все так погано.

Все ж, студенти ігнорують не всі заходи. Наприклад, дискусію про вживання фемінітивів відвідали 30 студентів і студенток. Проте, організаторка дискусії Ольга Кириленко вважає, що справа не в кількості.

«Коли я сказала у «лебівському» колі, що хочу захід з фемінізації мови, один із наших членів сказав: «туди ніхто, крім тебе, не прийде». Так ось, до нас прийшло людей 30. Тобто 30 людей захотіли послухати про те, чому жінка – членкиня, босса і директорка. Алілуя! Я так пишалася тоді, що в нашій академії є люди, яким не байдуже. Які можуть не лише ходити на братів Капранових, бо їх туди «загнали», а й самі піти послухати та подискутувати про ґендерні стереотипи і суспільство.

Не можна говорити про успіх заходу, оцінюючи кількість присутніх. На першому курсі мою групу водили на конференцію з української мови. Актова зала була заповнена людьми, яких зняли з пар, бо ж «не може бути пустою зала, коли люди приїдуть». Так ось, чи прийшло туди багато людей? Так. Чи був цей захід успішним? Точно не в очах тих людей, яких туди «зігнали»,

– коментує Ольга.

А що кажуть самі студенти?

«Я відвідувала щорічний конкурс «Гуртом», оперу, філармонію, презентації різних книжок, зустрічі з письменниками. Напевно, я можу назвати себе активною студенткою. Я завжди намагаюсь бути в курсі студентських новинок, але інколи, через брак часу, не можу піти на якийсь захід, і це засмучує»,

– розповідає студентка Марія Каразія.

«Звісно, я беру участь в тих заходах, які мені подобаються. Я намагаюсь робити це якнайчастіше, але також треба враховувати пари. Студенти не беруть участь в різних заходах, і це погано, тому що це можливість познайомитись з цікавими людьми, робити щось нове, дізнаватись багато цікавого та розвиватися в різних напрямках»,

– коментує студентка Анна Москвич.

Але, як коментують організатори заходів, пасивність студентства – це сумна тенденція. Чи продовжиться вона наступного року?

Єлизавета НЕСЕН