Уже сьогодні розпочинається державний вихідний – 8 березня.
Кабінет Міністрів України написав у своєму розпорядженні, що це Міжнародний жіночий день. Хтось у цей жіночий день піде за білими тюльпанами в острозький кіоск, а хтось поїде на київський March Марш, щоб підтримати жінок, які продовжують боротьбу за права та визнання цих прав.
8 березня – це не свято жінки як такої, це день боротьби жіноцтва за свої права.
Якщо ви про це ще не знали або знали надто мало, ми пропонуємо вам 5 фільмів, які дають відповіді на запитання: яких прав у жінок не було раніше та якими були їхні способи боротьби за ці права.
1.Суфражистка: «Право голосу жінкам»
Англія кінця 20 століття. Типова працівниця пральні Мод з дитинства стирає руки чужою білизною та терпить приниження керівника пральні, бо він чоловік і йому можна все.
Випадково вона проходить повз вуличної зустрічі суфражисток і вперше ставить собі питання, за що вони борються і чому.
«Суфражистка» – це фемінізм сили в її прямому значенні. Тогочасний рух суфражисток у Британії мав характер справжнього повстання: підпільний друк листівок, нічні збори, регулярні побиття, масові акції протесту, розбиті камінням вітрини зі словами «Право голосу жінкам».
2.Сестри Магдалини: покірність
Ірландія 60-х років 20 століття. Час, коли жінку могли ґвалтувати, а потім за це карати.
Притулок Святої Магдалини – місце насильницького замолювання гріхів для жінок. Вони не приїздять туди самі й не йдуть самі звідти.
Жінки терплять побої черниць, ходять в однаковому одязі, синхронно читають молитви та мріють, що їм вдасться вибратися звідси до моменту повної втрати розуму.
Одну з дівчат ґвалтує священник. Її називають божевільною.
3.Якби стіни могли говорити: право на аборт
Америка 1952, 1974, 1996. Історія про трьох жінок, які живуть в одному будинку в різний час.
Хтось вагітніє в 50-х роках і помирає на білому кухонному столі від кровотечі. Причина: аборти в Америці були заборонені, тож жінки шукали неофіційні способи позбутися від дитини.
Хтось вже народив чотирьох дітей і немає грошей на виховання ще однієї. А хтось студентка, яка вже має право на своє тіло, і може не ділитися цим правом із державою.
Америка початку 20 століття. Жінки виходять на багатотисячні марші за 19 поправку до Конституції, яка дозволяє їм голосувати.
Вони терплять знущання поліції, публічні напади та голодують під парканом Білого Дому.
Це ще один фільм, який розкаже, чому жінка – це не слабка підлога, по якій можна пройтися чоловічою підошвою.
5.Прислуга: окремі туалети для чорношкірої прислуги
США 60-х років 20 століття. Чорношкірі люди все ще їздять на окремих секціях в автобусі та працюють на «нижчих» посадах.
Чорношкірі служниці в маленькому містечку прибирають у будинках, виховують дітей білошкірих жінок та ходять до вуличного туалету, бо негідні користуватися тим, що в будинку.
У центрі фільму три жінки: дві служниці та одна журналістка, яка наважується заговорити про ставлення до тих, хто «знизу за кольором».
Фільм не є прикладом формальної та масової боротьби жінок за свої права, фільм є прикладом змін у ставленні до чорношкірих людей, на які наважилися жінки маленького містечка.
Ольга КИРИЛЕНКО