22 жовтня — День Острозької академії, відродженої рівно 30 років тому.
Проте, що ж нам відомо про нового ректора? Він народився та виріс у невеликому селі, обожнював грати у футбол в юнацтві. З 2000 року керує відділом міжнародних звʼязків НаУОА та мріє про собаку.
Хто ж така майбутня еліта нації, чи продовжаться відрядження за кордон та ким би він став, якби не пов’язав життя з академією — в інтервʼю Ostroh.info із новим ректором Острозької академії Едуардом Балашовим.
— Що вас мотивувало чи, можливо, стало остаточною хвилею розуміння, що хочете податися на пост ректора Острозької академії?
Мотивація проста — відчуваю, у якому напрямку повинен рухатися наш університет задля збереження і примноження його історичної ролі та формування національної еліти. Оскільки Божою волею, а також ініціативами й діями відповідних ініціаторів (М. Жулинського, П. Андрухова, М. Ковальського, М. Грищука, І. Пасічника та інших) Острозька академія відродилася, і цей проєкт став показовим прикладом у розрізі відродження української незалежної держави, ця справа повинна бути якісно продовжена. Переконаний, що я зможу гідно і достойно продовжувати справу відродження університету і стати його метакогнітивним лідером.
«Мотивація проста — відчуваю, у якому напрямку повинен рухатися наш університет задля збереження і примноження його історичної ролі та формування національної еліти»
— Яке наразі ваше найбільше досягнення за час діяльності в Острозькій академії?
— Я думаю, що було два головних досягнення. Перше — я усвідомлено потрапив на навчання до цього закладу вищої освіти, в той час Острозького вищого колегіуму в 1994 році. А друге, мабуть, найбільш важливе досягнення — це підготовка та участь Острозької академії у встановленні двох рекордів, які занесені в книгу рекордів Гіннеса. Ми єдиний і унікальний освітній заклад України, який може похизуватися такими досягненнями, і ми цим пишаємося. Перший рекорд — читання поезії Тараса Шевченка, 455, здається, годин, а другий — це найбільша лекція з історії й археології.
— Про міжнародну співпрацю. Чи плануєте ви в майбутньому, як станете ректором, також їздити по відрядженнях? Чи ви передасте свої обов’язки комусь іншому?
— Я думаю, що тут двояка відповідь. Звичайно, що представництво ректора має бути обов’язковим на міжнародній арені. Якщо приїжджає перша офіційна особа університету з робочим візитом до потенційної партнерської організації за кордоном — цьому візиту приділяється більша увага. Проте очевидно, що є відділ міжнародного співробітництва. Саме вони мають відвідувати закордонні країни з візитами, щоб працювати безпосередньо з партнерами. А також мають розвиватися програми міжнародної викладацької та студентської мобільності, так звані «Erasmus+», або інші програми, яких у нас є досить багато. Згідно зі статистикою, у нас дуже багато викладачів щороку їздить за кордон, і студентів не менше.
— Як ви плануєте залучати місцевий бізнес та громаду співпрацювати з академією? Адже це був один із найголовніших аспектів у вашій передвиборчій програмі.
— Насправді ми вже залучені до співпраці з громадою. Три тисячі населення, яким є студенти для 15 тисячного містечка – це все-таки бюджетоформувальне підприємство. Соціокультурне середовище Острога наповнене студентами на 20-30%. Через волонтерські проєкти, через діяльність наших студентів і відбувається залученість наших студентів до всіх процесів у громаді, а тобто — співпраця. Варто також відзначити й міжнародні проєкти, наприклад міста-побратими. З’явилося в нас свіже місто-побратим — Ейтенс, штат Огайо у США. А вже 7 жовтня я відвідав Ейтенс з візитом, зустрівся з мером Стівом Патерсоном, виступив на засіданні міської ради міста та подякував американським колегам за співпрацю і підтримку. Також було підписано меморандум про співпрацю між університетом Огайо і НаУОА. Подібні проєкти та ініціативи будуть розвиватися і стануть основою співпраці з Острозькою ОТГ. Я вважаю, що це один з таких яскравих прикладів залученості Острозької академії до діяльності громади.
— Багато абітурієнтів бачать свій розвиток лише у великому місті, аргументуючи це тим, що Острог — нуднувате місце. Академія творить еліту, але в місті мало розваг: нема куди сходити, нема на що подивитися. Що б ви казали цим людям?
— Я б сказав, що все в нас, в принципі, в руках студентів. Нашим студентам надано досить високий рівень автономності й самоврядності. У нас є студентське братство (Братство спудеїв), функція якого є забезпечити студентське дозвілля серед іншого. Інше питання, чи воно справляється з цією функцією, але та автономність, яка в нас надана студентському братству є. З власного досвіду, можу сказати, що багато європейських університетів такого рівня автономності не мають, тому що в будь-якому питанні, що стосується студентів, ми мусимо порадитися з Братством, отримати їхню згоду чи незгоду, вислухати зауваження і так далі. Отже, що стосується студентського дозвілля, всі можливості надані. А ректорат лише сприяє в розвитку будь-якої ініціативи студентів. І той, хто дійсно цікавиться життям університету, а не просто пасивно нарікає, що тут нема чим зайнятися, немає що робити, він може проявити ініціативу та стати лідером. Якщо стосується дуже активного відпочинку, скажімо, за 10 кілометрів розташований Нетішин, куди можна їздити в басейн. За 40 кілометрів розташоване місто Рівне, куди можна поїхати й отримати безліч розваг. Це здається у великій відстані, але насправді навіть в Києві, аби доїхати з гуртожитка до університету, це зазвичай займає 50 хвилин, а, може, й годину.
«Я б сказав, що все в нас, в принципі, в руках студентів»
— Склалась традиція, що студентів академії часто називають майбутньою елітою нації. І, зокрема, Ігор Пасічник дуже часто говорить це на своїх промовах чи зустрічах зі студентами. А як ви розумієте це визначення?
— Я абсолютно погоджуюся з визначенням еліти нації студентів й хочу відзначити важливу роль та місію Острозької академії саме в цьому питанні. Що мається на увазі у понятті еліта нації? Сучасна місія відродженої академії полягає також у тому, щоб не просто видати диплом фахівця, але й щоб сформувати індивіда, високоморальну, духовну і патріотичну особистість. Можливо, звучить пафосно, але це дійсно на часі, це і є вимогою часу. З цим ми досить успішно справляємося, з цим досить успішно справляється університет. І мені здається, що вже розпочався той процес, коли випускники Острозької академії почали відігравати ту важливу роль у державотворчих процесах, як на регіональному, так і на загальнодержавному рівні. В цьому і полягає суть формування еліти. Повторюсь: не просто диплом, а та особистість, яка може стати лідером і втілювати у своїй щоденній професійній чи навіть побутовій діяльності.
– Чи хотіли б, щоб ваші діти, навчалися в сьогоденній Острозькій академії?
– Так, мені хотілося б, щоб мої діти навчалися в Острозькій академії, і знаю, що вони будуть навчатися в Острозькій академії. Принаймні, в мене відбуваються досить довірливі розмови з моїми дітьми, Старша доня зовсім нещодавно мені заявила: “Тату, як добре, що я впевнена у своєму майбутньому, бо вже навіть знаю спеціальність, на якій я хочу навчатися в Острозькій академії”. І тут зовсім не йдеться про жодні адміністративні ресурси, чи якісь там пільги, чи ще щось. Я, як перший студент академії, тепер і викладач, і працівник адміністрації Острозької академії, бачу ту високу якість, дійсно високу якість освіти. Я можу порівняти й з українськими закладами, і закордонними. Бачу, що Острозька академія надає високоякісну освіту, дійсно дбає про моральне виховання наших студентів. На мою думку, це є дуже важливим не лише для формування особистості, але й для допомоги нашій українській державі. І я думаю, що випускники нашої академії є потрібними для розвитку держави. Вони стануть драйвером розвитку вільної, сильної та незалежної української держави. Тому так: мої діти будуть навчатися в Острозькій академії. Спеціальності вже вибрані. Можливо, вони ще зміняться, але час покаже.
«Мені хотілося б, щоб мої діти навчалися в Острозькій академії, і знаю, що вони будуть навчатися в Острозькій академії»
— Ким би ви стали. якби не пов’язали своє життя з Острозькою академією?
— Я думаю, що, якби не пов’язав своє життя з Острозькою академією, був би прокурором. Чому я був би прокурором? Тому що першою моєю думкою, і більше скажу: навіть пробував як золотий медаліст після середньої школи вступати до одного дуже відомого юридичного університету України. Не буду його називати. Там не було чесних умов вступу. У той час в мене не було можливості вступити до цього університету, тому що я просто не володів тими ресурсами, які вимагалися в тому університеті. І мені не вистачило одного балу. Якби того балу вистачило, я б зараз був прокурором, і життя склалося би зовсім по-іншому. Але так доля склалася, що в 1994 році відкрився Острозький вищий колегіум.
— Як вважаєте, чи зміниться ваше життя після офіційного становлення ректором?
Вважаю, що після офіційного призначення вільного часу стане ще менше. Проте це є нормальним явищем для метакогнітивного лідера — лідера, який повинен бути особистим прикладом для всіх членів колективу і вміти брати на себе відповідальність за роботу усього колективу та інституції загалом. Лідер не може обмежити свою роботу офісними годинами, а повинен мати й втілювати стратегічне бачення розвитку і жити своєю справою.
Текст: Ольга Музичка
Фото: Юлія Піляшенко