Традицію вшанування загиблих в Острозі започаткували наступного дня після указу Президента про введення щоденної хвилини мовчання. Щодня о 09:00 з апаратури Будинку культури лунав голос, який сповіщав про загальнонаціональну хвилину мовчання. Далі вмикалися звуки метроному і після цього — Державний Гімн.
Такий вигляд ритуал мав до 26 жовтня 2024 року. Тоді за зверненням голови Острозької ради християнських церков Василя Жуковського хвилину мовчання доповнили молитвою «Отче наш».
Такий спосіб проведення є нетиповим. Він притаманний лише кільком українським містам. Наприклад, подібна традиція була започаткована також у Кам’янці-Подільському. А у Чернівцях не лунає Державний Гімн після хвилини мовчання, натомість звучить молитва “Боже великий, єдиний”.
Це рішення, яке ініціювала локальна релігійна організація, місцева влада підтримала без публічного обговорення. Виникає питання щодо дотримання принципів світськості держави та інклюзивності культури пам’яті. Чи справді хвилина мовчання — спільна, якщо її зміст визначає обмежене коло осіб без діалогу з громадою?
Що таке хвилина мовчання?
У березні 2022 року Президент Володимир Зеленський підписав указ про введення загальнонаціональної хвилини мовчання на честь пам’яті загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Обряд проводять щодня о 09:00 на всій території держави.
Президент своїм указом започаткував хвилину мовчання та доручив органам влади її проводити. Однак, як саме це робити — у документі не пояснено.
Тож Український інститут національної пам’яті спільно з ГО «Вшануй» та з участю Центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки розробили Проєкт церемоніалу хвилини мовчання. Для цього вони попередньо провели громадське обговорення та врахували пропозиції. В результаті проєкт містить чітке визначення хвилини мовчання та дії, які варто або ж бажано робити під час вшанування пам’яті. Також представлені варіанти текстівки для оголошення залежно від того, де її проводять.
Згідно з Проєктом церемоніалу, хвилина мовчання — це щоденний ритуал подяки, пошани та пам’яті. Мета ритуалу — зберегти пам’ять про загиблих під час російсько-української війни, усвідомити ціну нашої спільної боротьби за свободу і незалежність.
Ритуал поділяється на текстову та практичні частини. Якщо до текстової частини представлені чіткі варіанти та шаблон, то практична може відбуватися у різний спосіб. Зазвичай це зупинка під час ходьби або ж підведення з місця. Тобто під час хвилини мовчання є обов’язковою пауза: руху, діяльності, послуг, роботи та зміна емоційної залученості. Також часто додатково схиляють голову, або кладуть руку на серце, але практична частина залишає простір для власного прояву.
Який вигляд мала хвилина мовчання в Острозі раніше?
За словами начальниці відділу культури та туризму виконавчого комітету Острозької міської ради Ольги Лозюк, запровадження хвилини мовчання та розвиток культури пам’яті в Острозі — виключно ініціатива працівників галузі культури.
«В перший день, коли ми отримали інформацію про указ щодо започаткування загальнонаціональної хвилини мовчання, записали аудіо для оповіщення. І, оскільки ми вже мали систему оповіщення міста у Будинку культури під час повітряної тривоги, то ми під’єднали цей запис. І на другий день вже лунало оповіщення щодо хвилини мовчання в Острозі», — згадує Ольга Лозюк.
За спостереженнями, спершу люди могли ігнорувати та продовжувати рух вздовж площі, рух автомобілів не зупинявся зовсім. Та 1 жовтня 2023 року, в День захисників і захисниць, о 09:00 відбувалася всеукраїнська хвилина мовчання на честь українських військових. Цього дня в Острозі працівники поліції зупинили дорожній рух на перехресті поблизу площі. Місто зупинилося для вшанування: пішоходи завмерли, а водії зупинялись та виходили з автівок.
«Мушу сказати, що громаду потрібно виховувати. Ініціативою міської ради ми долучили працівників поліції. Поліцейське авто виїздило, зупиняло рух, і тоді “Центр” зупинявся повністю. І ця ініціатива має місце. Люди вже не за звичкою, і, мені здається, не за зобов’язанням зупинялися – вони просто навчилися це робити. Тобто, це про виховання і про культуру пам’яті», — пояснює ініціативу начальниці відділу культури та туризму виконавчого комітету Острозької міської ради Ольга Лозюк.
Дотепер всі працівники Будинку культури щоранку власним прикладом показують громадянам, що варто зупинитися на хвилину та вшанувати загиблих внаслідок російсько-української війни.
Які зміни відбулися?
25 жовтня 2024 року Острозька міська рада провела пленарне засідання. Тоді ще чинний міський голова Юрій Ягодка надав слово Василю Жуковському — голові Острозької ради Християнських церков. На засіданні Василь Жуковський проінформував, що є Петиція до Президента України з проханням, щоб після загальнонаціональної хвилини мовчання звучала молитва «Отче наш».
Авторкою Петиції «Про Загальнонаціональну щоденну молитву “Отче Наш”» є Юлія Давидюк. В змісті звернення йдеться: «Як громадянка України, як християнка, як людина, якій дуже болить наше страшне воєнне сьогодення, прошу вас, пане Премʼєр-міністре України, зробити всі необхідні кроки для якнайскорішого включення «Загальнонаціональної молитви “Отче Наш”» в ефір державного телебачення поруч з “Загальнонаціональною хвилиною мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації проти України”».
Тим часом в Острозі 23 жовтня відбулося засідання Острозької ради Християнських церков. За порядком денним члени Ради обговорювали зокрема питання про молитву «Отче наш» після хвилини мовчання.
Присутніми були:
Губернюк Сергій Миколайович, начальник управління освіти Острозької міської ради.
Гурін Микола Макарович, представник Релігійна громада християн віри євангельської м.Острог.
Дюканов Олександр Алійович, предсавник Церкви євангельських християн-баптистів «Спасіння» м.Острог.
Жуковський Василь Миколайович, настоятель Храму преп. Федора Острозького Православної Церкви України.
Максим’юк Олександр Миколайович, Богоявленська парафія Української Православної Церкви.
Рожак Іван, Українська Греко-Католицька Церква св.Йоакима і Анни м.Острог.
Рудий Ярослав, Парафія Успіння пресвятої Діви Марії Римсько-Католицької Церкви у м. Острог.
Смирнов Андрій Іванович, доктор історичних наук, НаУОА, храм преп. Федора Острозького Православної Церкви України.
У підсумку засідання члени Ради ухвалили рішення звернутися до сесії Острозької міської ради щодо запровадження молитви «Отче наш» після Хвилини мовчання.
«Якщо ми просто стоїмо, то невідомо, для чого ми стоїмо, і що ми робимо. Тобто, через хвилину мовчання ми маємо певним чином виразити нашу біль, наші втрати, наші переживання, єдність, рішучість, сміливість. Очевидно, ми маємо наповнити цю хвилину мовчання чимось. І тому ми запропонували, щоб після хвилини мовчання відбулася молитва “Отче наш”. І це логічно. Хвилина мовчання, потім “Отче наш” і потім гімн. Кращого богословського витвору просто немає», — пояснює мотивацію свого звернення про започаткування молитви після хвилини мовчання в Острозі Василь Жуковський.
На рівні держави Петицію Юлії Давидюк не підтримали, але пропозицію в Острозі прийняли у форматі усного схвалення на сесії — без голосування, без рішення, без громадського консенсусу. І вже наступного дня в Острозі на майдані Свободи спершу звучить оголошення хвилини мовчанн, а після цього лунає молитва, а вже тоді — Державний Гімн України.
В чому проблема?
Острог — місто, в якому живуть представники різних релігій, християн з різних конфесій, а також люди, які не сповідують жодну релігію. Саме тому рішення додати до хвилини мовчання молитву «Отче наш» після метронома викликає сумніви не лише щодо доцільності, а й щодо легітимності цієї ініціативи.
Річ у тім, що нововведення не проходило жодного публічного обговорення з громадою, з жителями міста, зокрема з родинами загиблих.
Варто нагадати, що стаття 35 розділу 2 Конституції України чітко гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання. Там же наголошено: церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Ці норми мають не декларативне, а практичне значення — вони покликані захищати як вірян, так і тих, хто не пов’язує себе з жодною релігією, від нав’язування будь-яких форм вірування з боку державних чи комунальних структур.
Таким чином відсутність обговорення такого чутливого символічного жесту як включення молитви до хвилини мовчання, може трактувати як нехтування принципами світськості держави. Адже надання переваги одній конкретній формі релігійного вираження, нехай навіть з найкращими намірами, автоматично створює ризик дискримінації для всіх інших. Культура пам’яті, якщо її будувати на повазі, має об’єднувати, а не підкреслювати розбіжності.
Як це впливає на культуру пам’яті?
Співзасновниця ГО «Вшануй» Катерина Даценко та випускниця Острозької академії розповідає, що приклад хвилини мовчання в Острозі її особисто вразив. І це стало одним із поштовхів до роботи над культурою пам’яті в Україні.
«Я запізнювалася тоді на першу пару. Попри те, що я бігла, зупинилась перед академією, бо чую якийсь голос. Бачу, що машини починають зупинятися. Декілька людей вийшло зі закладу. Всі люди починають зупинятися, і я разом з ними. І відбувається завмирання на хвилину. Потім грає гімн, і після цього всі йдуть далі по твоїх справах. Це суспільне завмирання настільки на свідомість працює. Мені здається, що такий момент дуже важливий, бо ти не просто сам ідеш і зупинився, де б ти не був. А зупиняєшся в спільності з іншими людьми, з громадою, щоби вшанувати. Оце дуже важливо», — ділиться співзасновниця ГО «Вшануй» Катерина своїми враженнями від хвилини мовчання в Острозі.
Про нововведення з молитвою Катерина почула нещодавно, і була здивована. Але розповідає, що відмінність від прописаних рекомендацій у Проєкті це — нормально. Вона зазначає, що різних містах є щось своє, унікальне. Наприклад, в Чернівцях після хвилини мовчання включають не Державний Гімн, а молитву «Боже Великий, єдиний». У Харкові під час хвилини мовчання не вмикають звук метроному, натомість вмикають записаний звук дзвонів.
Катерина Даценко відмічає, що регіональні особливості насправді унікальні та мають вирішуватися власне рішенням окремих громад. Місцева влада запитує громаду, або проводить короткі громадські слухання, або поширює оголошення. Тобто узгодження з громадською думкою важлива і необхідна.
«Пам’ять не може бути ідеологічно забарвленою. Не може бути політичним інструментом. Не може бути інструментом, в принципі, впливу. В цьому випадку може вбачатися використання заради своїх цілей», — додає Катерина Даценко.
Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті (2019–2024), прописав 10 принципів меморіалізації війни. Ці принципи прописані з метою генералізації й осмислення, узагальненням багаторічного досвіду роботи в меморіальних інституціях, аби виробити оптимальні стандарти й стратегії меморіалізації. Передусім ідеться про те, на що варто зважати, чого слід уникати, а також, чого оминути не вдасться, працюючи з пам’яттю про події російсько-української війни.
Та разом з тим автор зазначає, що запропоновані 10 принців не є ні вичерпними, ні єдиноправильними та не претендують на статус безальтернативних, завершених чи всезагальних. Вони перегукуються між собою й наголошують на ключових аспектах меморіалізації.
Один з таких важливих принципів є — Принцип ідеологічної нейтральності. Принцип вказує, що в рамках реалізації державних та інших заходів меморіалізації війни слід уникати будь-якої ідеологічної заангажованості, посилаючись на Конституцію України, стаття 35 розділу 2, де чітко описано, що суспільне життя ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, а жодна ідеологія не є обов’язковою. Конституція, закони України, права людини, демократичні норми та принципи у міжнародному гуманітарному праві є результатом громадського консенсусу й не тлумачаться як ідеологічно недоречні.
Тобто у процесах меморіалізації, особливо на локальному рівні, важливо зберігати баланс — не перетворювати пам’ять на простір пропаганди, не підмінювати загальнолюдські цінності вузькорелігійними чи політичними інтерпретаціями.
Коли ж одна з форм пам’яті — наприклад, хвилина мовчання — набуває чітко конфесійного звучання, як-от через додавання молитви «Отче наш» у місті Острог, без публічного обговорення і за відсутності згоди громади, виникає ризик порушення принципу нейтральності. Меморіальні практики, у яких не враховано думку різних груп — вірян, атеїстів, представників інших конфесій — можуть бути сприйняті як упереджені або нав’язливі.
Така ситуація свідчить про нестачу діалогів між владою і громадянами та в питаннях колективної пам’яті.
У Острозькій міській раді пояснюють зміни у форматі хвилини мовчання релігійною ініціативою, яка надійшла від Острозької ради Християнських церков. Як зазначає у коментарі Тарас Хмарук, заступник Острозького міського голови: «Одноголосно членами цієї ради було рекомендовано доповнити хвилину мовчання молитвою “Отче наш”. Тому загалом Острозька міська рада позитивно відреагувала на пропозицію отця Василя Жуковського як керівника Острозької ради Християнських церков. Рішення про доповнення хвилини мовчання молитвою не обговорювалося з громадою, оскільки прокомунікували з представниками релігійних організацій».
Він також підкреслює, що станом на сьогодні жодних скарг, зауважень чи пропозицій від мешканців громади немає. Водночас наголосив на готовності до діалогу.
На думку Тараса Хмарука, молитва є доречним елементом у процесі вшанування полеглих, адже прощання з військовими проходять за християнськими традиціями, із відправленням панахид. «Сьогодні віра та християнські цінності як ніколи важливі», — додає він.
Таким чином, місцева влада обґрунтовує зміну ритуалу традиціями більшості та авторитетом релігійних структур. Виникає питання щодо прав тих, хто не є вірянами або дотримується інших переконань, а рішення приймалося без залучення думки громадськості.
Що про це говорять представники релігії в Острозі?
Начальниця відділу культури та туризму Острозької міської ради Ольга Лозюк зауважує, що поява молитви після метронома не була однозначно сприйнята всіма жителями громади.
«Я часом чую, що, коли було запроваджено після метронома молитва, люди неоднозначно на це реагували. Тому що є різні релігійні конфесії, є різні течії, не всім це, так би мовити, притаманно, не всі це сприймають», — пояснює вона.
Справді Острог — місто, в якому живуть представники різних релігій, християн з різних конфесій, а також люди, які не сповідують жодну релігію. Варто враховувати думку і представників різних церков в Острозі.
Голова єврейської общини Острога Марія Федорчук, говорить, що з повагою ставиться до будь-якої релігії та вважає, що хвилина мовчання є часом, коли варто об’єднуватися всім.
«Особисто я дуже давно: і до війни, і під час війни вважаю, що нехай кожен промовляє ту молитву, яку він знає, яку він хоче і яку він відчуває, що вона йому допоможе. А якою мовою чи якими словами будемо молитися, хоч і може бути різним, але молимося за одне — за перемогу і за повернення наших людей, які воюють і тримають нашу країну, щоб перемога була за нами. Це важливо», — додає Марія Федорчук.
Водночас вона наголошує на потребі відкритого діалогу: рішення про включення конкретної молитви в міський ритуал, на її думку, мали б ухвалювати з урахуванням думки громади.
Також є думка пастора церкви «Вефіль», директора Департаменту освіти Української Церкви Християн Віри Євангельської Віктора Вознюка. Віктор розповідає, що вбачає у хвилині мовчання співучасть у світлій пам’яті полеглих та підтримці тих родин, які пережили втрати. Також у церкві «Вефіль» практикують хвилину мовчання та вшановують представників церкви, які загинули.
«Я до цього відношуся позитивно, тому що молитва Господня, де б вона не була проголошена: чи будь-які державні установи, чи, скажімо, на Майдані нашому, має свою силу», — коментує Віктор Вознюк.
Водночас Віктор зазначає, що не чинитиме супротив, якщо також буде звучати намаз, або хтось із представників ісламу промовлятиме молитву, чи представники юдеїв запропонують свою молитву. Щодо обговорення таких змін із мешканцями, він додає: «Так, дуже добре це узгоджувати. Але не бачу ніякої такої проблеми, щоб це синхронізувати, домовитися, і навіть, щоб різні люди мали можливість висловитись в тій самій молитві чи в мовчанні».
Що далі?
Запровадження хвилини мовчання в Острозі стало прикладом ініціативи, що трансформувалася в сталу традицію пошанування загиблих. Однак додавання до неї релігійного елементу — молитви «Отче наш» — без відкритого обговорення з громадою оголило низку важливих питань: від світськості держави до представництва різних релігій у спільній пам’яті.
У цьому контексті особливо важливим стає дотримання таких рекомендацій:
1. Залучення громади до рішень.
Публічне обговорення, консультації з представниками релігійних громад, родинами загиблих та громадянами мають стати обов’язковим складником перед впровадженням змін до загальноміських ритуалів.
2. Дотримання принципу ідеологічної та релігійної нейтральності.
Пам’ятні практики, що здійснюються від імені громади або влади, не повинні надавати перевагу жодній конфесії.
3. Освітній складник як основа для формування культури пам’яті.
Запровадження розмов у школах, садочках і громадах про різні форми вшанування, культуру пам’яті, значення хвилини мовчання та важливість толерантності може сформувати більш свідоме і поважне ставлення до спільних ритуалів.
4. Регулярна оцінка суспільного сприйняття.
Важливо періодично проводити опитування або фокус-групи, щоби розуміти, як саме громада ставиться до певної форми вшанування і чи не викликає вона незручностей або розмежувань.