Ілля Орлов був студентом та студдеканом економічного факультету Національного університету “Острозька академія”. Увечері 12 вересня він потрапив у ДТП. Внаслідок отриманих травм, 20 вересня 19-річний третьокурсник помер у лікарні.
Іллю поховали у його рідному Здолбунові. Для свого оточення хлопець запам’ятався дуже розумним, життєрадісним та веселим. Журналіст Острог.інфо поспілкувався з його близькими та знайомими та дізнавався, яким вони запам’ятали Іллю.
Анна Лавренюк, дівчина Іллі
Ілюшка (майже ніколи не називала його Іллею, як і більшість людей) був найсвітлішою людиною з величезним потенціалом. Та й не можу писати про нього в минулому часі. Він залишається щирою особистістю, яка не вдає з себе когось іншого. Любить людей та Україну, дорожить своєю сімʼєю, намагається допомогти та підтримати нас у скрутних ситуаціях. Його не можна полюбити частково: з абсолютно прекрасною людиною ти любиш абсолютно, всім серцем.
Я впевнена, що про нього ніхто не забуде, буду робити для цього все можливе. Поки Ілюшка живе в наших думках, його душа навіки жива.
Я вдячна за час, проведений разом, і показав мені, як сильно можна кохати і бути коханою.
Валерія Кравчук, колишня однокласниця Іллі
Ілля був моїм однокласником, ми були знайомі з 6 років. У середній школі я сиділа перед ним і завжди поверталася назад, щоб списати математику. Справді, у школі математика була його стихією, і я була рада, що він вступив саме на економічний. За успішністю він був найкращий в класі, але бували й випадки, коли на літературі він штурхав мене ручкою у спину, щоб я підказала відповідь. У нас був свій партнерський тандем у списуваннях, як-не-як чотири роки писали перший варіант.
Він завжди був настільки комфортним та теплим у спілкуванні, що коли я випадково бачила його у місті — ми могли розмовляти годинами, а опісля прощалися зарядженими настроєм та позитивом.
Перед аварією ми з ним спілкувались про наших однокласників, і він обіцяв скинути їх смішні фото. І я ні серцем, ні головою не можу уявити, що він їх більше не надішле.
Він завжди був усміхненим, амбітним, чуйним — душа класу. І справді, я думала, що саме він буде тим першим найуспішнішим з класу, який приїде на дорогому авто і буде розповідати про свої досягнення, бо саме він — як ніхто на це все заслуговував.
Максим Мазилюк, друг Іллі
Ілюха був крутою людиною. Він завжди допомагав і виручав в будь-якій ситуації. З ним було приємно спілкуватись, і це була людина, яку всі поважали і любили. Насправді, це дуже велика втрата для батьків, друзів та академії.
Дарина Мосійчук, знайома Іллі
Я не була з його найближчого кола друзів, але, тим не менш, ми багато часу проводили з Іллею разом. Чи то гуляли, чи то з питань по навчанню, студраді. Одним із перших, з ким я познайомилась в Острозі, був саме він. Для мене Ілля був прикладом студента, яким потрібно бути в умовах війни. Завжди зайнятий, з купою справ (при цьому справлявся з усім, за що брався), але завжди з посмішкою на обличчі, життєрадісний.
Хоч і кажуть, що про померлих не можна говорити поганого, але це той випадок, коли поганого немає й що згадати, тільки позитивні спогади. Нам всім не вистачатиме його позитивних настанов, підтримки, жартів та звичайних випадкових зустрічей в Острозі з цим яскравим юнаком в його улюбленому коричневому тренчі. У пам’яті моїй назавжди залишиться як чудовий друг, хороший колега, найкращий студдекан.
Ольга Кравченко, колишня однокласниця, навчалася на одному факультеті з Іллею
Це мій однокласник. Я з ним провчилася цілі 11 років, а далі, якось так доля звела, що ми й разом в ОА вступили, навіть факультет той самий. Скільки часу його знаю — стільки пам’ятаю його лише з хорошої сторони. Ні разу та ні з ким він не сварився. Завжди був веселим, усміхненим, любив жартувати. Завжди з ним разом всі контрольні писали, та й на олімпіади ходили, він брав активну участь у навчанні. Та й взагалі якось легко плив по життю, мав багато друзів. Коли прийшов в академію, то з перших тижнів влився в студентське життя. І завжди він був на всіх заходах, на всіх подіях нашої рідної ОА. Амбітність привела його до посади студдекана економічного факультету, я була дуже рада за нього, що в нього все виходить. Взагалі спогадів багато. І всі лише позитивні. Ніяк в голову не влізе, що людина була і зникла. Небо забрало його занадто рано. У нього могло ще багато всього вийти.
Богдана Вайнраух, знайома Іллі
Ілля для мене назавжди залишиться одним з найщиріших людей, він завжди вмів як добре підтримати, так і влучно дорікнути, копнути легенько, щоб підштовхнути до дій, коли ти вже намагалася здатись. Ми не були близькими, я б сказала просто знайомими, але я завжди була рада з ним зустрітися і поговорити про все на світі або ж просто пересіктися в університеті і зловити пару хвилинок позитиву.
Роман Мельник