> ## Content Index
> Fetch the complete content index at: https://ostroh.info/llms.txt
> Use this file to discover other available public pages before exploring further.

# Як острожанка керує осередком волонтерства між книгами (РЕПОРТАЖ)
- URL: https://ostroh.info/istorii/yak-ostrozhanka-keruie-oseredkom-volonterstva-mizh-knyhamy-reportazh/
- Published: 2023-11-04T17:54:54.000Z
- Updated: 2026-10-21T18:49:14.000Z
- Description: Ірина Федорчук вже два роки очолює Острозьку центральну бібліотеку. За час повномасштабної війни її колектив спік 15 тисяч енергетичних батончиків для військових, збирає десятки тисяч гривень з допомогою благодійних розіграшів та продає хендмейд прикраси у власному магазині. 100% виручки крамниці…
- Author: Богдана Торба
- Tags: Історії, Волонтерство, Культура, Репортажі, Суспільство, #wp-category-1167, #wp-category-1164, #wp-category-8, #wp-category-25, #wp-category-1218, #wp-route-c797c052f051a0c2, #wp-source-28371

*Ірина Федорчук вже два роки очолює Острозьку центральну бібліотеку. За час повномасштабної війни її колектив спік 15 тисяч енергетичних батончиків для військових, збирає десятки тисяч гривень з допомогою благодійних розіграшів та продає хендмейд прикраси у власному магазині. 100% виручки крамниці віддають на потреби ЗСУ. Це все упродовж майже двох років Ірина поєднує з роботою над проєктами з популяризації українських авторів в Острозі.* 

Вестибюль бібліотеки заставлений пустими книжковими полицями і стільцями. Частина з них вкрита шматками пошарпаної тканини. Зовсім скоро тут закінчать робити ремонт нового простору для дозвілля. Про це розповідає Ірина Федорчук — виконувачка обов’язків директорки, і усміхнено веде довгим коридором до свого кабінету. Дорогою поправляє на собі кардиган і просить не звертати увагу на безлад.

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0423-scaled.jpg) ![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0450-scaled.jpg) 

*«На один Новий Рік люди, які зверху над нами у квартирі живуть, поїхали кудись відпочивати. Ми вранці прокидаємося від того, що нам телефонують з ДСНС: “Йдіть відкривайте двері, у вас там все тече”. Вода була по коліна і в коридорах, і в читальній залі»*, — згадує Ірина.

І додає, що раз уже вдалося випросити в міської ради гроші на ремонт кімнати, то хочуть зробити з неї щось вартісне. Планують поставити там м’які крісла, дивани і мольберти, де, як мріє жінка, будуть проходити різні зустрічі, тренінги чи презентації. 

*«На сьогодні читальна зала вже не актуальна. Вона себе віджила. Ми хочемо облаштувати там креатив-центр — платформу, де можна буде зібратися, класно провести час або сісти і попрацювати. А ще буде вільна стіна, де можна залишити свій відгук чи побажання. Будемо вести такий обмін думками з читачами»*, — ділиться виконувачка обов’язків директорки.

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0448-scaled.jpg) 

На столі в кабінеті лежить акуратний стос блокнотів і червоно-чорний прапорець УПА. На полицях — світлина з подругою і лише декілька книжок посеред чашок і статуеток. 

*«Маю після коронавірусу дурну штуку — мушу все пшикати,* — каже Ірина і бере зі столу антисептик, *— прямо до абсурду, знаєте, десь взялася за ручку і все»*

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/imgonline-com-ua-resize-ufngy4eot6.jpg) ![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0408-scaled.jpg) ![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0406-scaled.jpg) 

**Бібліотека або смерть і програма Білла Гейтса**

Жінка розповідає, що провела в бібліотеці все своє дитинство, хоч читати не любила ніколи. Мама Ірини працювала тут заступницею директора, а бібліотекарки завжди пригощали солодощами. 

*«Тут були дуже хороші люди, так якось затишно і комфортно. Всі посміхалися, всі такі привітні. Ти йдеш у школу, а потім одразу приходиш сюди. Навіть, якщо мама десь поїхала по справах. Але працювати тут — ні. Я колись сказала, що якби працювала в бібліотеці, то напевно би вмерла»*, — сміється жінка.

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0430-scaled.jpg) ![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0428-scaled.jpg) 

Та зараз Ірина керує роботою не лише Острозької центральної бібліотеки, а й міської, дитячої, шкільної та бібліотек усієї громади. Разом — 27 закладів. За її каденції книгозбірня виграла грант на комп’ютери за програмою Білла Гейтса. За цією ж програмою Ірина побувала на тренінгах у Латвії та Польщі, де вчилася робити проєкти. Вона розповідає, що хотіла розвіяти стереотипи про нудні бібліотеки, які нікому не потрібні. 

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/imgonline-com-ua-resize-32hbrzi0ip9.jpg) ![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0426-scaled.jpg) 

*«Якось вливалася, вливалася і так собі гарненько у цей стрій стала. Брала участь, де тільки могла, і поступово стало дуже цікаво. Якщо ти не лінивий, то можна було сісти, написати і щось виграти. І так якось воно розкрутилося, бібліотеки почали оновлюватися. Мої самі класні проєкти були придумані тоді, коли мені було нудно»*, — усміхається виконувачка обов’язків директорки.

Розповідь вже втретє перериває дзвінок телефону. Ірина нахиляється до сумки і знову збиває виклик. “Щось знову від мене хочуть” і поправляє волосся. Потім продовжує з блиском в очах розповідати про ініціативи — книги, які розносили додому острожанам під час ковіду; трансляції зустрічей з відомими людьми; шоу, де готували страви разом із письменниками. Для цього навіть відкрили в бібліотеці відеостудію.

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/imgonline-com-ua-resize-bf4jjbd5wc6t0p.jpg) 

**Енергетична допомога ЗСУ**

Усмішка змінюється ледь стиснутими губами, коли жінка починає розповідати про початок повномасштабної війни. Каже, що спочатку вдарив шок, але часу боятися не було. Ірина з синами одразу пішли волонтерити до Будинку культури, бібліотеку закрили, а весь її колектив теж долучився до допомоги. 

*«Ми тільки те й робили, що бігали туди і назад, туди і назад. Ніхто не розумів, що коїться. Коли приходив додому втомлений і просто падав обличчям в подушку, то не було часу ні про щось думати, ні читати новини. Бо вже просто дах зносило від цього. І от саме у волонтерському центрі ми подумали, що відкривати бібліотеку немає сенсу. Коли війна, хто ж буде читати?»,* — ділиться Ірина.

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/imgonline-com-ua-resize-1fmkjscpky.jpg) ![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0452-1-scaled.jpg) 

Серед булочок, вареників й іншої домашньої їжі, яку звозили до центру, вона постійно чула від волонтерів про енергетичні батончики. Жінка згадує, що одразу зібрала своїх коліжанок і сказала, що варто пробувати. Спочатку батончики намагалися панірувати, потім заморожувати. Додавали кокосову стружку і шоколад, але до єдиного рецепту змогли дійти лише через купу невдач. Тоді й розподілили обов’язки — хтось ліпить батончики, хтось друкує наклейки, хтось пакує і розмальовує коробки.

*«Допомагали й наші сім’ї — треба щось нарізати, підігріти, всі стали, і всі працюють. Треба на завтра 100 чи 200 штук — стаємо, робимо. Ще намагаємося їх якось гарно оформити, щось хлопцям написати. Могли до ночі сидіти тут і упаковувати. Окрім того, щоб вони були ситні і смачні, хотілося, щоб вони були ще й естетичними»*, — намагається показати руками Ірина.

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_6823-1.jpg) 

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_6812-3.jpg)

Фото: Ірина Федорчук

Спочатку продукти купували за свої кошти, згодом із цим стали допомагати волонтери. Після того, як бібліотекарки розповіли про потреби у фейсбуці, острожани почали приносити для батончиків мед, горіхи, сушку. Просили спекти партію для чоловіка, брата чи колеги по роботі. 

*«Станом на сьогодні ми виготовили десь уже 15 тисяч цих батончиків. Сотнею менше, сотнею більше. Спочатку все записувала,* — вказує пальцем на стос блокнотів, *— але віднедавна вже перестала рахувати. Та це все командна робота. Якби я сіла і все робила сама, нічого б не зробила. Ми працюємо і у позаробочий час, і у вихідні», — говорить виконувачка обов’язків директорки.*

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_6804.jpg) 

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_6813-1.jpg)

Фото: Ірина Федорчук

**Провулок 33, ярмарки і 100 тисяч**

Ірина відкриває розмальовані двері з коричневим написом “Провулок 33”. Це ще одне приміщення бібліотеки — студія відеозапису. Стіни тут стилізовані під цеглу, під однією з них стоїть невеличкий диван з подушками в клітинку і столики. 

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0443-scaled.jpg) ![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0445-scaled.jpg) 

*«Ця студія розрахована на зйомку трьох передач і мала три різні локації. У нас тут така домашня атмосфера. Одна для передачі «Смачно з бібліотекою», де брав участь наш письменник зі Здолбунова — Сергій Гридін. Ми готували салат — його улюблену страву. Все знімали, все показували — як хто нарізає і водночас спілкувалися в такому жартівливому форматі»*, — згадує Ірина.

Сергій раніше регулярно долучався до бібліотечних заходів, книжки Гридіна на Рівненщині читали великими тиражами. Зараз чоловік служить у ЗСУ, а його картонна фігура у повний зріст стоїть в кутку студії. Жінка, сміючись, згадує, що кожен, хто заходить сюди вперше, лякається.

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/imgonline-com-ua-resize-b9suqdznllpi.jpg)

Фото: Острозька центральна бібліотека

Під стінкою ж із іншого боку кімнати стіл з кольоровими намистами, брелками з гербом, розмальованими дощечками та ляльками-мотанками. 

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0436-scaled.jpg) 

*«У серпні минулого року ми створили благодійний інтернет-магазин «Шпилька». Якось я прийшла на роботу, і моя колега Оксана Юрченко сиділа, вихвалялася своїми виробами. І ми стали думати: “Опа, якщо ти плетеш, давай будемо продавати це на ЗСУ”. Ці всі намиста — її робота.* 

*Наша Олена Павлюк робить ляльки-мотанки. Тетяна Підгородецька малює дуже гарні досточки з петриківським розписом. Ганна Симонович патріотичні обереги, які дуже розійшлися Острогом. Іду вулицею, бачу їх в одній машині, в другій, третій»*, — розповідає Ірина.

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0440-scaled.jpg) 

Магазин почав ставати все популярнішим після допису на фейсбуці Рівненської міської ради. Він розлетівся мережею і вироби для благодійного продажу почали надсилати до острозької бібліотеки майстрині зі Львова, Києва, Полтави та інших куточків країни. Замовлення на фенічки, чокери, і патріотичних ангеликів прилітали бібліотекаркам навіть з Америки й Німеччини.

*«Те, що на цьому столі — воно ж після наших ярмарків лишилося,* — кидає Ірина погляд у куток кімнати, *— бо пізніше ми захотіли рухатися далі і продавати в офлайн-форматі. Коли вживу контактуєш з людино — це просто супер працює. Ми спробували раз, другий провести в місті ярмарок, побачили, що це заходить. Нас запрошували волонтери і ми виходили туди зі свого магазину на різні заходи»*

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0439-scaled.jpg) 

Упродовж року бібліотекарки провели більше 15 благодійних міні-ярмарків. Ірина каже, що вже мають для цього своє місце — час від часу розкладають вироби в палатці біля магазину в центрі. На обличчі з’являється тінь посмішки, коли називає цифру — станом на зараз уже змогли зібрати благодійністю більше 100 тисяч гривень. Допомагають коштами капеланському підрозділу НАБАТ острозької церкви “Спасіння”, письменнику Гридіну і слідкують за актуальними зборами в соц.мережах.

*«Дуже багато коштів ми передаємо на пальне волонтерам, зараз збирали на теплий одяг для військових, на ремонти автомобілів. Бо наразі, якщо машина велика, то вона дорога, і одна деталь чи колесо поміняти може коштувати 5 тисяч. Людині треба це зробити, а грошей немає. До зборів на тепловізори теж долучалися, маскувальні сітки купували, коли вони були потрібні терміново, а сплести було нікому»*, — згадує Ірина.

[![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_6811-1.jpg)](https://ostroh.info/istorii/yak-ostrozhanka-keruie-oseredkom-volonterstva-mizh-knyhamy-reportazh/attachment/img%5F6811-1/) 

[![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_6815-1.jpg)](https://ostroh.info/istorii/yak-ostrozhanka-keruie-oseredkom-volonterstva-mizh-knyhamy-reportazh/attachment/img%5F6815-1/) 

Фото: Ірина Федорчук

Віднедавна в бібліотеці почали проводити благодійні розіграші. Поки організували лише два, але Ірина запевняє, що зупинятися на цьому не планують. Спочатку разом з коліжанками ходили по острозьких організаціях і пропонували людям донатити, щоб виграти приз. Потім почали залучати до цього всіх охочих. Щоб витягнути з коробки переможний номерок, запрошували когось зі знаних острожан. Як приз, на другому розіграші вирішили подарувати фотосесію у місцевого фотографа і зібрали тоді майже шість з половиною тисяч.

*«Спочатку я постійно все записувала — скільки виробів зробили, скільки продали, скільки отримали, а потім зрозуміла, що я не встигаю це робити. Червоне намисто, то червоне намисто. Але наразі виробів дуже багато. Ми вираховуємо вартість матеріалів і трохи додаємо в ціні за роботу. Собі не беремо ні копійки»*, — каже жінка.

**Дерусифікація й усмішки військових**

На запитання про те, як у бібліотеки із відвідуваністю, Ірина відповідає, що з початком повномасштабної війни острожани почали читати більше. Може, хочуть відволіктися від новин та телевізора, а може відкривати для себе українських авторів. І додає, що після 24 лютого принципово почали списувати всю російську літературу, якої в бібліотеці вистачало.

*«Спочатку було дуже важко, тому що люди приходили і прямо вимагали російських авторів — ці любовні романи. І треба було пояснювати їм, що тепер бібліотека не буде цього видавати. Були такі випадки, коли доходило до скандалів: «Що це? Як це так? Покажіть документи, хто прийняв рішення?». Чомусь люди не розуміли, що, напевно, дивно читати російською мовою, коли росіяни приходять і вбивають нас»*, — хмурить брови Ірина.

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0429-scaled.jpg) ![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0431-scaled.jpg) 

Коли лунає питання про труднощі, жінка зітхає і говорить, що часом підводить моральний стан — нічого не хочеться робити і здається, що ніхто не розуміє. Але в такі моменти згадує про військових та інших волонтерів, які, як вона каже, втомлюватися не мають права.

*«Мене дуже підтримує колектив. Якщо я прийду і кажу, що все, кінець, вони у відповідь: “Ні, тож була класна ідея, давай все-таки доведемо до кінця”. Також волонтери і, насамперед, військові. Вони надсилають звіти з фото, де посміхаються і тоді розумієш — якщо він там сьогодні стоїть і посміхається тобі, ти не можеш скласти руки. Маєш працювати, щоб у нього були ті шкарпетки, щоб йому було тепло, щоб було що їсти. А якщо потрібна машина, щоб була машина»*, — впевнено каже Ірина.

![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0417-scaled.jpg) ![](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2023/11/img_0455-scaled.jpg) 

**Фото: Ольга Очеретяна**