Республіка-фест – т
ри дні музики і стріт-арту. Три дні божевілля і непередбачуваностей. Місце зустрічі панків, байкерів, хіппі, гопників та інших підвидів фестивальщиків на одній території.
Місце єднання і сварок. Місце крадіжок і щедрості. Одне спільне сіре небо на тисячі різнокольорових очей. Одна музика і тисячі помаранчево-чорних браслетів на різнокаліберних зап’ястях. Хто який зловить за руку?…
4 ВЕРЕСНЯ.
Сонцю вдалося приїхати на перший день фестивалю і воно хіпово освічувало натхненні обличчя усіх тих, хто був тверезим і не тільки. Плекав своїми руками божевільно танцюючих панків і вічноблаженних хіпстерів.
Перший день вирізнився безкінечно великою кількістю сюрпизів, несподіванок, алкоголю і нічних посиденьок. Виступ Саші Буля і дикі танці під його музику. Красиві краєвиди і дивні уміхнені люди, які точно знають, що мистецтво – наша зброя.
Після задушевного кайфування на арт-сцені почався виступ гурту «Хамерман знищує віруси» на якому я і моя команда, зловили свіжу метрву курку із голови вокаліста. Ми нею і повечеряли, між іншим.
Найяскарвішою і найочікуванішою подією першого дня став виступ етно-гурту ДахаБраха.
У нічний час всі присутні злилися у одне афро-українське плем’я, що танцювало божевільні танці у один такт, групу людей, які рухалися в ритм із музикою і які відпускали останні краплі літа кудись у небо, подумки відпрвляючи його, тобто літо, кудись в Аргентину чи Австралію.
На перших осінніх нотах закінчився перший фестивальний день. І усі фестивальщики мирно розповзлися по наметовому містечку ловити щастя на дні пляшок чи інших шутках….А деякі нервово стояли в черзі, щоб сходити в туалет..
5 ВЕРЕСНЯ.
Наситившись ранковими запахами брудних людей одразу подумалося, що варто прямувати до головної сцени і рухатися в ранкових танцях під звуки ледь чутних голосів ельфів і сонних панків. Та ранок на фестивалях починається десь після обіду.
Після споживання всіх харчів, розмов із незрозумілими людьми і виграванням чергового теплого пледу(який виручив у холодному наметі) почався другий фестивальний день.
Гурт «Вагоновожатые» підірвали головну сцену своєю електронною еколгогією і розігнали перші дощі, що вже накривали фестивальне небо.
Ближче до вечора всі були схожі на мокрих курчаток що танцювали в грязюці. Дощ заполонив всю тереторію Кам’янця і став головною зіркою поточного дня. Самозакохано продовжував поливати на всіх зверху…водою. Але всі поливали на нього знизу пивом і танцювали танці, і співали співи з ним в один ритм.
Завершився день стрибанням під виступи/викрики «Bruto” і “ONUKA”. Які виступали хоч і не одночасно, але поступово проводили народ у байдарку музики, що плила в чистий музичний екстаз.
На ногах болото, у волоссі дощ. Холод непомітно підкрався до брами фортеці і накрив усіх. Ну навіть і тих, хто нічим перед цим не накривався.
Закнічився мій день приблизно під ранок. І як виявилося, закінчився фестивальний тріп.
6 ВЕРЕСНЯ. Вилізши вранці із мокрого намету і подумки насварившись на цілий світ захотілося зібрати речі і валити як найшвидше в тепле ліжко. Власне, зраджуючи влансному бажанню «потусіть» я зібралась і в обід поїхала на острозькі землі, які байдуже зустріли мене ближче до ночі.
По свіжим пліткам я дізналась, що третього дня скоротили кількість концертів і головну сцену перенесли в тунель. От таким чином весь багатотисячний натовп тіснився в вузеньькому і душному тунелі. Зате сімейно.
“Зате сімейно” – так я закінчу. І хоч я стикнулася з крадіжкою брудних старих кедів на пару із залізною мискою, відмовами сидіти біля багаття із незнайомими людьми, малою кількістю туалетів, дощем, голодом і не тверезою головою. Усе це ніщо в порівнянні з мистецько-музичним екстазом, що проніс усіх фестивальщиків-республіканців крізь сіро-жовте небо і приземлив індивідуально кожного кудись на інші частини галактики. Хтось не повренувся, а хтось ще досі “в путі”….
