Поки світ спостерігає за матчами на ідеальних газонах Ліги чемпіонів, справжній український футбол живе тут — на районних стадіонах. В Острозі юні футболісти продовжують вуличний сезон навіть у грудні, допоки поле не вкриє сніг.
Ми побували на вечірньому тренуванні, щоб побачити, як гартуються майбутні зірки острозького футболу.
Правило зимового футболу: рух без зупинок
На полі — група хлопців 8-11 років. У футболі взимку діє просте правило: хочеш зігрітися — бігай. Тому зимові тренування мають більш динамічний вигляд, ніж улітку. Тут ніхто не стоїть на місці, очікуючи на пас. Усі в русі.
М’яч ходить між ногами футболістів швидко, наче прив’язаний на нитці. Пас — прийом — пас. Ритм шалений. Хлопці рухаються синхронно. Збоку це має вигляд злагодженого механізму: ніхто не стоїть, усі в постійному русі, шукаючи вільну зону.
Змінив атаку на ворота
Трохи осторонь від метушні, біля воріт, розгортається своя окрема драма — зона голкіпера.
Поки польові гравці зігріваються бігом, він змушений чекати. Влад Дмитрук у воротарських рукавицях і теплому одязі не стоїть на місці ні секунди. Він підстрибує, плескає в долоні, робить випади, щоб зігрітися. Його головний ворог зараз не нападник, а холод, який підкрадається непомітно.
«Я граю в футбол вже 2 роки. Раніше був у нападі, а потім вирішив спробувати себе в ролі воротаря. У майбутньому хочу грати в “Динамо”», — поділився Влад.
Суворість чи дружба?
Тренер спостерігає за хлопцями під час гри, ховаючи руки в кишенях теплої куртки. Він не кричить заради крику, але його команди виконують миттєво.
Тренер переконаний: секрет дисципліни — у довірі.
«Я маю бути їм другом, але другом вимогливим. Вони знають: поки ми в роздягальні — можемо пожартувати, поговорити про школу чи ігри. Але щойно лунає свисток — я вимагаю максимуму. Вони біжать і стараються не тому, що бояться мене, а тому, що не хочуть підвести свого тренера. Це і є авторитет», — сказав тренер Микола Кулінець.
Фінальний свисток
Ближче до вечора, коли темрява стає густішою, а світло прожекторів — яскравішим, тренування добігає кінця. Тренер дає команду збирати м’ячі.
Діти покидають майданчик втомлені, але заряджені емоціями. Вони жваво обговорюють забиті голи та вдалі паси, плануючи наступну гру. Острозька ДЮСШ доводить: для тих, хто живе грою, погода — це лише декорації. Головне дійство відбувається тут, на полі, де щовечора запалюються нові спортивні зірки.
Кіра Лапіга, Юлія Тернавська