Іванна Голуб – рівненська письменниця, адвокатка, арт-терапевтка та мама п’ятьох дітей. Авторка збірки поезій для дорослих «Я вишиваю власними сльозами», «Вишневий біль» поеми «Чесний Хрест». А також дитячих збірок «Матусині віршики», «П’ять сонячних казок», «Малята – віршенята».
Іванна розповіла для Ostroh.info про те, як поєднує свою творчість, роботу адвокатки та виховання дітей, а також поділилася спогадами про навчання в Острозькій академії.
Початок творчої діяльності
З чого почався Ваш шлях у літературі?
Писати я почала ще в школі. А мій перший віршик побачив світ у 1996 році в газеті «Вісті Рівненщини». Після цього я час від часу публікувала поезії в пресі, але це було вже під час навчаня в Острозькій академії. Перша моя збірка була опублікована аж через 20 довгих років у 2018 році.
Чому ви не публікували своїх творів раніше, адже 20 років – це досить тривалий період?
Перш за все, тоді я мало цікавилася творчими спілками, не комунікувала з іншими письменниками, окрім Анатолія Криловця, з яким спілкувалася, навчаючись в Острозькій академії. Насправді, я писала постійно, навіть тоді, коли мої рідні думали, що вже не пишу, я все одно писала. У блокнотиках, на листочках паперу – слово супроводжувало мене всюди. І ось минулого року вийшла моя перша збірка. Мабуть, лише тоді настав потрібний час.
Навчання в Острозі
Які спогади залишились у Вас із Острозької академії?
Про часи, коли я навчалась в академії можна розповідати добу. Я входила до редколегії газети «Острозька Академія», починаючи з її перших номерів. У газеті була рубрика «Острозьке гроно», де друкувалися вірші студентів і співробітників. Пригадую перший номер «Студентського грона» – це була ціла сторінка моїх віршів. Навчалася на правничому факультеті гуманітарного відділення академії. Вступила разом зі своїм чоловіком, Володимиром Голубом, він навчався на економічному факультеті. На другому курсі ми побралися, і вже через рік народилася наша старша донечка Анастасія, але я не покинула навчання, навіть не брала академічної відпустки, ходила на пари і водночас ростила свою донечку.
Як творча особистість, чому обрали юридичну спеціальність?
Насправді я мріяла вступити до медичного університету, але не склалося. Тоді вирішила обрати юриспруденцію, а до творчості у мене завжди «лежала душа». Ще у школі намагалася брати участь у різних концертах, виставах, інших позаурочних заходах. Така любов до творчості не зникла і під час навчання в академії, я намагалася постійно писати вірші та замітки до газет, навіть створила п’єсу для студентського театру.
Про поєднання непоєднуваного
Мабуть, Вам було складно? Як все поєднували тоді, і як сьогодні Вам вдається поєднувати адвокатську діяльність з літературною та сім’єю?
Насправді можна поєднувати і материнство, і навчання, і творчість – головне, щоб у людини було справжнє щире бажання. Перш за все, завжди має бути присутня самодисципліна. Якщо людина хоче щось зробити – вона зробить. Ніколи не варто шукати причини, чому ми не можемо виконати ту чи ту роботу, потрібно вставати і потихеньку робити, навіть якщо це важко. Якщо говорити про мене, то сьогодні я працюю адвокаткою, окрім того маю другу освіту – психологині арт-терапевтки. Насправді, я постійно навчаюся, відвідую різні тренінги, конференції та інші наукові заходи. Все встигнути мені допомагає бажання, я люблю те, чим займаюсь, а якщо любиш і дійсно хочеш, то час завжди знайдеться.
Як проходить Ваш день?
Мій день… Насправді, тут є кілька варіантів. Щодня я прокидаюсь о шостій ранку. Маю купу справ: потрібно і дітей до школи зібрати, і самій зібратись на роботу. Цьогоріч у мене одразу четверо школярів, тому, якщо я просплю, це буде катастрофа сімейного рівня. Потім робота. Якщо впродовж дня маю вільний час, то намагаюся щось написати. Знаєте, іноді доводиться довго чекати, і тоді я намагаюся обдумати нові ідеї. А на вихідних ми любимо подорожувати, особливо з дітьми. Це завжди цікаво та захоплююче. Ми любимо їздити Україною, відвідувати нові місця. Але вільного часу не так багато. Також мені приносить велике задоволення громадська діяльність. Це завжди якісь цікаві проєкти, знайомства з новими людьми. У мене є група підлітків до яких я приїжджаю як письменниця та арт-терапевтка – це мій проєкт. Ми разом складаємо казочки, багато читаємо, міркуємо. Ще є цікавий проєкт – «Трансформація 3D – Думай. Дій. Досягай», який я проводжу спільно з викладачем РДГУ Віктором Панасюком на базі Рівненської обласної бібліотеки. Він орієнтований на сучасну молодь, людей, які хочуть щось змінити або досягти у сучасному житті.
Як допомагає Вам освіта психологині у творчості та вихованні дітей?
Психологія мені дуже допомагає в житті і сконцентруватися, і, певним чином, релаксувати, і у вихованні дітей. Адже знаючи закони психології, можна уникнути багатьох неприємностей і залишатися завжди організованою, завжди в тонусі. Звісно, мені це допомагає і у спілкуванні з дітьми, особливо підліткового віку.
Про творчість
Розкажіть про цікаві моменти у вашій письменницькій діяльності
Найцікавішим та непередбачуваним виявилось написання поеми «Чесний Хрест». Це був мій творчий експеримент, написаний за одну ніч. Але читачі сприйняли його дуже глибоко, дуже серйозно. Бувало, після презентацій просто підходили до мене зі сльозами на очах та розповідали кожен якусь свою життєву історію. Це було дуже неочікувано для мене, мабуть, тому що я й сама ще не до кінця збагнула усю серйозність написаного. Ось так буває, твір, написаний за одну ніч, на одному подиху, сприймається читачами краще ніж попередньо обдуманий.
Як вам вдається поєднувати роботу адвокатки з письменництвом і як це допомагає вам у роботі?
Знаєте, іноді навпаки – заважає. Не всі ставляться до цього з розумінням. Трапляються навіть такі комічні історії, коли клієнти відмовляються від моїх послуг, бо бояться, що я щось про них напишу. Інших просто дивує те, що адвокат може бути письменником. Я так, трішки поєдную непоєднуване.
Яка література імпонує вам найбільше, чим надихаєтесь?
Я читаю все і багато. Не можу виділити конкретні імена та конкретні твори, так само як не можу назвати чиюсь книгу поганою. У кожній історії є щось унікальне, щось повчальне та мудре. Я з превеликим задоволенням читаю книги сучасних письменників, адже можу обміркувати, обдумати щось нове. А ще цікавіше – відчути, спіймати думку автора.
Ви – авторка багатьох книг дитячої літератури, Вас надихають на це ваші діти?
Моя родина завжди мене підтримує, часто надихає. От зроблять діти щось кумедне, хороше, або навпаки погане, розвеселять мене і виходить гарний дитячий віршик або казка. Моя старша донечка Анастасія разом із Анною Іллюк стали ілюстраторами моєї ї збірки для дітей «Матусині віршики». А мою дебютну збірку повністю проілюструвала старша донечка.
Яким Ви бачите сучасного читача?
Це насправді болюче запитання. Сьогодні багато людей, особливо молоді, перестають цінувати писане слово, втрачають любов до читання. Тому читачами частіше прийнято вважати людей старшого покоління. Для письменників важливо розуміти потреби сучасної авдиторії, потреби читачів, тому в майбутньому паперові книги можуть замінити аудіо-, або ж відеоверсії – те,що є ближчим для сучасної молоді.
авторка: Надія КРИВКО