> ## Content Index
> Fetch the complete content index at: https://ostroh.info/llms.txt
> Use this file to discover other available public pages before exploring further.

# Тарас Сокол про те, як на милицях підкорив Говерлу, лижі та футбол
- URL: https://ostroh.info/oa/taras-sokol-pro-te-yak-na-mylytsyah-pidkoryv-goverlu-lyzhi-ta-futbol/
- Published: 2016-04-09T12:01:04.000Z
- Updated: 2026-10-21T18:46:02.000Z
- Description: Ми часто зациклюємося на буденних справах, забуваємо, що таке життя на повну силу, вигадуємо собі штучні перепони на шляху до мети. Тарас Сокол – людина, що не просто мріє, а працює, не зважаючи на фізичну ваду. Зараз він навчається на 3 курсі в Національному університеті «Острозька академія»,…
- Author: Острог ІНФО
- Tags: Острозька академія, Інтерв'ю, Акценти, #wp-category-7, #wp-category-21, #wp-category-17, #wp-route-b2c452f2eb24c13c, #wp-source-2612

**Ми часто зациклюємося на буденних справах, забуваємо, що таке життя на повну силу, вигадуємо собі штучні перепони на шляху до мети.** **Тарас Сокол – людина, що не просто мріє, а працює, не зважаючи на фізичну ваду.**

 **Зараз він навчається на 3 курсі в Національному університеті «Острозька академія», здобуває освіту за спеціальністю “Економічна кібернетика”, проте окрім навчання хлопець веде активний спосіб життя.**

 **Тарас Сокол – призер всеукраїнських змагань із футболу, заступник Голови Братства спудеїв, любить подорожувати й вважає, що головне – рухатися вперед.**

**Минулого року ти підіймався на Говерлу – це 2061м. Не кожен знайде сили, щоб подолати таку висоту. Як у тебе виникла така ідея?**

> Піднімався з друзями. Одна з моїх найкращих подруг Мар’яна Мельник щоліта піднімається в гори, і я дуже багато чув розповідей про те, як це круто, яка там природа, які там люди, про все-все-все. І ми домовились, що зберемо компанію і поїдемо влітку. Так і зробили.  
> Але мрія підкорити Говерлу на милицях зародилася кілька років тому. Річ у тому, що я активіст благодійної організації інвалідів “Довіра” у смт. Маневичі (Волинська обл, мій райцентр), постійно відвідую різноманітні заходи та змагання з шахів, шашок, тенісу, дартсу, бочі, стрільби, що проводяться у різних куточках Волині серед людей із фізичними вадами. Саме там кілька років тому я познайомився з одним чоловіком (йому було десь під 50, а імені я вже і не пригадаю). У молодому віці він втратив ногу на заводі, усе життя він пересувається на візку та милицях. Минулого року на зустрічі у смт. Ратне ми заговорили про подорожі, і він розповів, як піднявся на милицях на Говерлу! Я був шокований, бо думав, що подолати гори та схили це нереально. Я сам на милицях уже понад 10 років, і для мене це якось наднебезпечно здавалось. Виявляється цей чоловік на своїй старенькій Таврії приїхав до підніжжя гори, а звідти з ріднею здійснив підйом. Ця історія мене, звичайно, ЗМОТИВУВАЛА!  
> Ініціатива піднятися була тієї ж Мар’яни, яка постійно мотивує мене, критикує та змушує мою лінь ховатись. Звичайно ж, і відчувалася підтримка друзів, які зі мною піднімались. Вони завжди допомагали та підбадьорювали, коли було нереально важко. Для рідних моє бажання піднятися стало шоком. **Усі переживали, але вірили що, якщо хтось зміг так піднятися, то я тим паче зможу.**

[![747](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2016/04/747-599x334.jpg)](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2016/04/747.jpg)

**Із якими труднощами ти зіштовхнувся, піднімаючись на гору?**

> Труднощі були переважно ще до самого підйому на Говерлу. Це проблеми з транспортом насамперед. Річ у тому, що від найближчої зупинки транспорту до підніжжя понад 10 км. Ми добирались автостопом, але значну частину шляху йшли пішки. У свої сили я вірив. **Знав, що зможу піднятися, адже якщо хтось зміг, то чим я гірший, тим паче, що я займаюся спортом та веду активний спосіб життя.** Було важко, звичайно, адже не щодня прохожу пішки більше 10 км, ще й під кутом. Постійно боліли руки, натиралися мозолі, до того ж у той день дуже спекотно було. Особливо важко було підніматись із Говерляни на Говерлу, бо останніх півкілометра там дуже крутий схил, і я буквально вже повз. Ми все ж дісталися вершини. Але не встигли натішитися, бо нас застала гроза. І стало дуже страшно. На щастя, усе пройшло добре. Ми дуже змокли, але залишилися задоволені подорожжю.

**Розкажи про свої досягнення у спорті.**

> Я займаюся футболом 5 років. Федерація футболу інвалідів України проводить змагання для інвалідів-ампутантів. Це футбол на милицях, по суті. Був тричі на всеукраїнських змаганнях. Вигравав 1-ші, 2-гі та 3-ті місця по Україні. Минулого року був у команді від Волинської області. Пізніше потрапив у збірну України. Також раніше я займався лижним спортом. Брав участь у всеукраїнських змаганнях. Там я познайомився з людьми, які їздять на параолімпіади та різні міжнародні змагання. Вони мають гарний досвід і тому мотивують своїми історіями. Коли бачиш їхні успіхи, то думаєш, що було би класно бути таким чемпіоном. І знову стараєшся, і працюєш над собою.

[![8](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2016/04/82-599x334.jpg)](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2016/04/82.jpg)

**Чи хотів би ти поїхати на міжнародні змагання?**

> Хотів би поїхати на змагання з футболу, адже я постійно тренуюсь із друзями в період навчання. Тому, якби це було зараз можливо, то я б звичайно поїхав. **Але проблема в тому, що держава мало виділяє грошей на спорт для інвалідів і це потрошку загинається.**

**Які люди надихають тебе на нові звершення?**

> Серед відомих особистостей, які мене надихають, можу пригадати Ніка Вуйчіча, який їздить по світу з тренінгами, закликаючи людей бути активними. Також маю знайомих спортсменів, які виступають за збірну в лижних видах (Юлія Батенкова, Григорій Вовчинський, Юрій Костюк) та футболу. Поважаю Анатолія Медведюка, який є капітаном команди «Волині» та збірної України з ампутантсьго футболу. Він привів мене у футбол, дав шанс реалізувати свої можливості та повірити в себе.  
> Не звик якусь відому людину собі у приклад ставити. Вважаю, що краще мати якогось свого знайомого і потрошку отримувати досвід, спілкуючись із ним, адже якщо він чогось добився у житті – він і мені може допомогти чогось досягнути. Як мінімум – додасть упевненості в собі.

**Хто та як тебе підтримує?**

> Підтримує мене моя сім’я. Мама ніколи не обмежує мене в якихось діях чи рішеннях. Хочеш – роби, але подумай про наслідки. Також мене підтримують друзі, яких я дуже люблю, і впевнений, що вони будуть мене підтримувати і надалі. Вони і мотивують, і дають впевненість, і підтримують у важкий момент.

[![86](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2016/04/86-599x334.jpg)](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2016/04/86.jpg)

**Чим займаєшся в академії, окрім навчання?**

> Нещодавно я став заступником Голови Браства спудеїв. Зараз ми набираємо волонтерів у Братство, щоб студенти активно долучалися до різних заходів, які проводить БС. Також займаюся наповненням сайту Братства <http://bs.oa.edu.ua/> і через декілька днів він уже буде функціонувати.

**Як ти проводиш свій вільний час на канікулах?**

> Я багато подорожую. Переважно разом із друзями. Цього року був уперше закордоном – у Росії. Люблю Київ, Львів. Бував у Івано-Франківську, Черкасах, Дніпропетровську, Чернігові. Подорожую з власної ініціативи. Захотів – зібрав друзів і поїхали.

[![896](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2016/04/896-599x334.jpg)](https://ostroh.info/wp-content/uploads/2016/04/896.jpg)

**Які плани на майбутнє?**

> Хочу поїхати закордон, отримати там гарний досвід, тобто попрацювати там за спеціальністю, і повернутися в Україну, уже маючи хороші знання. Потім – почати свій бізнес. За кордоном можна і повчитись, і заробити гроші, бо там наші знання цінуються більше, ніж тут. Є багато мрій, але знаю точно, що хочу в Іспанію. Зараз я навіть трішки вчу іспанську, не на курсах, а самостійно.

**Дай, будь ласка, декілька порад людям, які не вірять у себе і не хочуть щось змінювати у своєму житті.**

> Потрібно постійно себе мотивувати. Ставте собі конкретні цілі. Не можна просто сидіти вдома, треба йти в люди і щось робити. Якщо ти студент, то долучайся до різних проектів, адже їх справді вистачає. Удосконалюй свої навички або ж учись чомусь новому. Головне – рухатися вперед.

Ірина ВЕЛИЧКО