Дивне питання, скаже людина, яка не бувала в Острозі.
Та як, скаже вона: піти на вокзал, купити квиток – та й їхати.Так як усюди.
Ага. Уже. Адже автовокзал в Острозі є. Стоїть. Правда, які саме він виконує функції – для мене особисто загадка. Одного разу я спробував купити квиток на Острозькому автовокзалі.
Це була півторагодинна вистава. Я залякував касирку всіма доступними мені засобами, вона стояла на смерть – і не продавала мені квиток. Я фотографував на мобілу її, номер телефону її начальника, телефонував із мобільного на її службовий і, дивлячись їй в очі, намагався забронювати квиток. Усе намарно.
Я натякав на можливий хабар. Я погрожував тим, що Острог – місто маленьке. Підозрюю, що якби я став на коліна, нічого б не змінилося. Як скеля, непорушна.
Сумна історія. Вона, чесно кажучи, породила в мені сумнів у моїх комунікативних можливостях. Досі я якось давав собі раду у спілкуванні з людьми. Із котами. Із собаками. Одного разу мені вдалося домовитися з комп’ютером. А тут я зазнав поразки.
Був такий старий радянський фільм із Леонідом Філатовим у головній ролі – «Місто Зеро». Герой ніяк не міг виїхати з міста, до якого приїхав у відрядження. Така собі абсурдистська сатира на радянську бюрократію.
Будь-який мешканець Острога знає, як розірвати зачароване коле – і вирватися з обійм міста Зеро. Просто треба знати, а куди ви збираєтеся їхати. Залежно від цього обираємо точку на карті Острога, яка для непосвячених не відрізняється від інших аж абсолютно нічим. Таких точок є, як мінімум, п’ять.
На Кременець – це тут.
На Нетішин – це тут.
На Оженин – це тут.
На Рівне – це тут.
На Київ – це тут.
На карті Острога це виглядає таким чином:
Усе, як бачите, дуже просто. Автовокзал як вихідна позиція у цей перелік не потрапив. А й справді – навіщо? Адже там навіть квитка не дадуть.
Чому так просто не зробили в усіх інших цивілізованих містах – не зрозуміло. Адже це так урізноманітнює наше життя.
Ми стоїмо на планеті Земля та уявляємо собі всю непередбачуваність та філософську глибину людського життя. Стаємо у цю хвилину більш толерантними, більш стійкими до можливих випробувань. Ніхто ж не знає, коли прийде автобус і чи прийде він узагалі. Надрукованої інформації нема. Вивіски нема. Спитати про наше найближче майбутнє немає в кого. Повний інформаційний вакуум. Але є глибоке внутрішнє переконання, що якось воно буде.
Добре, я – людина досвідчена, у різні трафунки доводилося вляпуватися, часом навички терміново чкурнути з місця тимчасового перебування дуже ставали у нагоді. Але ж Острог – студентське місто, молодь має звичку туди-сюди мобільно пересуватися. Від цього залежить іноді уявлення про повноцінність життя. А тут така халепа: невідомо як, невідомо коли, невідомо звідки.
А сучасна молодь, яка живе у всесвітній Мережі так само натурально, як і в студентському гуртожитку, має ще й звичку за допомогою Інтернету планувати свої мандри. А зайдіть на сайт http://bus.com.ua/, де міститься інформація про всі автобусні маршрути та рейси. Острога там нема. Нема такого автовокзалу, нема часу виїзду, часу приїзду, кількості вільних місць у касі вокзалу. Не існує. Місто Зеро.
Маю велику підозру щодо того, чи відповідає кількість абітурієнтів, а потім – студентів Острозької академії істинному потенціалу цього навчального закладу. Чи не стоїть на перешкоді для молодої недосвідченої людини, майбутнього студента академії, необхідність уживати додаткових зусиль тільки для того, аби приїхати та виїхати з населеного пункту, де знаходиться університет. У будь-якому іншому місті студент просто приходить на вокзал, а все решта за нього вже зробила місцева влада: зібрала всі транспортні засоби в одному місці і це місце всім відоме, сформувала та надрукувала розклад руху цих засобів, упорядкувала графік пересування автобусів, розмістила цей графік у всіх доступних, зокрема у сучасних, засобах масової інформації.
В Острозі нічого цього нема. Нема та й усе.
А я чомусь думаю, що це все могло би бути. Необхідно тільки трошки переформатувати просторове мислення керівництва міста й усе стане на свої місця.
Отож. Автобуси їдуть на чотири сторони світу, зупиняючись для збору пасажирів, по суті, на виїзді з місця. Але всі вони проїжджають через одну спільну точку. Яка є порожньою 360 днів на рік. Кілька днів на ній стоїть ялинка. Ось це місце:
Достатньо поставити на центральній міській площі архітектурну споруду, у якій буде каса та місце для очікування, під’єднати струм та вай-фай – і все стане на свої місця. У крайньому разі мені так здається. ІМХО.
Олександр Глотов