Як задіяти інтелектуальний потенціал університету для земляків-острожан?..
Острог живе славою минулих століть. Тою, коли місто займало п’яте місце за кількістю населення серед українських населених пунктів, після Києва, Львова, Луцька й Кам’янця. Коли Острозьке князівство брало активну участь в історичних подіях на території нинішньої Білорусі, Литви, Польщі. Коли князі Острозькі мали неабиякий вплив на європейську політику. Усе це було…
Потім історія перегорнула сторінку – і з Острогом сталося те, що ставалося з багатьма колись славетними містами. Літопис український, наприклад, постійно згадує в певний відрізок часу Брацлав та Брацлавщину. І що? Із великими труднощами знайшов тепер на карті України це нині селище міського типу з 5 тисячами населення. Sic transit gloria mundi, так проходить слава світу. І нічого з тим не поробиш.
Острог як населений пункт після Хмельниччини занепав остаточно. Не було підстав для розвитку. Навіть у новій історії. Нема де правди діти: 1937 року населення Острога складало 15 тисяч, минуло 80 років – та сама цифра.
Острог у 1994 році вирішив піти всупереч загальносвітовій тенденції – і відродитися. Була академія? Була. Немає? Немає. А таки має бути… І стала.
Князівську династію відродити не вдалося поки що. Пошуки нащадків успіху на разі не мали. Але це не головне.
В Острозі вже досить давно нічого практично не продукують. Завод мінеральної води та меблевий цех – це практично всі виробничі потужності, які забезпечують робочі місця аж 150 працівникам.
Острог живе академією. Можливо, не всім це подобається, не всі з цим згодні, але перспективи розвитку для міста є тільки у розвитку академії. Академія має стати для міста центром Всесвіту. А чи так є насправді?
На жаль, Академія, маючи статус автономного університету таки значною мірою автономізувалася. Від міста та його мешканців. Не буду наводити доказів. Достатньо спитати в приймальній комісії академії – скільки випускників острозьких шкіл навчається в університеті.
Шляхів гармонізації життя академії з життям міста Острога – багато. Домінуюча роль у цьому належить викладачам та студентам університету. Острог має стати не тільки географічною точкою на карті, до якої привела їх доля на певний час. Комусь пощастило тут народитися – і він відчуває свою історичну роль. Решті треба це усвідомити й докласти зусиль.
Є пропозиція, яка не вимагатиме ані капіталовкладень, ані пошуку потрібних людей. Усе вже є. Треба тільки усвідомити, що це добре – і почати робити.
Ідеться про певну громадську ініціативу, яка почалася в Європі та існує вже в тих містах України, де пильнують ідею створення громадянського суспільства. Ініціатива називається «Університет третього віку».
Викладачі та студенти вищого навчального закладу проводять для мешканців міста, які у переважній більшості за різними причинами вже відійшли від продуктивного способу життя, заняття з різних предметів, що можуть становити зацікавлення для цих людей.
А ці люди – це, по-перше, виборці, які хочуть знати, у якому світі та у якій країні вони живуть. А телевізор далеко не завжди каже правду, та й він не може відповісти на питання, якщо вони виникають.
По-друге, це – батьки й дідусі абітурієнтів та студентів університету, які хочуть знати, чому навчають їх дітей, вони хочуть бути сучасниками молодого покоління.
По-третє, це наш народ, який живе разом із нами, відчуває той самий біль й ту саму радість. І ми повинні знати їх, а вони повинні знати нас.
Тому в цих «Університетах третього віку» є факультети здорового способу життя, психології, права, краєзнавства, прикладного мистецтва, хорового співу, літературно-художній тощо.
Викладачі та перспективні студенти читають лекції та проводять практичні заняття за темами, що є злободенними саме для цих людей. Саме на цих заняттях професор може знайти перспективну дебютну ідею для майбутньої монографії, аспірант відшліфує тему своєї дисертації, студент навчиться спілкуванню з аудиторією. Ви скажете, усе це вони можуть зробити й у стінах університету. Можуть. Але там є навчальний план і програма, а студент має одержати оцінку.
А слухачам «Університету третього віку» не треба оцінки, вони будуть щасливі можливістю згадати молодість, поспілкуватися з мудрими науковцями, реабілітувати себе як особистість.
А вийшовши з аудиторії, вони стануть адептами й фанами Острозької академії. Коли підійде черга наступному представникові їхньої родини обирати життєвий шлях, ми вже знаємо, до якого університету прийде виплекане чадо.
Оксфордський університет – це не тільки професура й студенти. Це аура міста Оксфорд, де дорогу миють шампунем, де будь-який продавець у бутику розповість вам історію кожного коледжу й назве кращих випускників.
Ні до чого не закликаю. Ставлю питання: ЯКА КОРИСТЬ ОСТРОГУ ВІД ОСТРОЗЬКОЇ АКАДЕМІЇ?
Олександр Глотов, професор Острозької академії