Життя, що тече венами: як я стала донором
Їх десятки, сотні, а то й тисячі. Людей, що потребують вашої допомоги, безліч. Ви не завжди знаєте, хто вони, але впевнені – у їхніх венах тече ваша кров.
Бути потрібним, насправді, просто. Один зі способів – стати донором крові. Ця думка стала для мене ідеєю ІКС, моїм власним способом допомоги людям та бажанням поширити інформацію про це. Зателефонувавши до Острозької районної лікарні, де мені надали інформацію, що потрібно для того, аби стати донором, я зрозуміла – мені це дійсно потрібно. Та чи насправді це так просто, як прописують на різноманітних сайтах для донорів?…
Хто ж він, донор крові, та у чому полягає його місія?
Отож, донор крові – це особа, що добровільно надає свою кров чи її компоненти для подальшого переливання людям, які цього потребують. Ним може стати людина, що досягла 18-тирічного віку.
Якщо ви все таки наважились на цей крок, мушу вас запевнити – потрібно мати стійку психіку та неймовірне бажання, що аж ніяк не зникне після перших же “доброзичливих” слів медперсоналу.
В Острозькій районній лікарні, як і в будь-якій іншій, перед здачею крові потрібно пройти повну медичну перевірку, а саме – заповнити картку донора резерву. Кабінет терапевта, контроль групи крові та захворювань на ВІЛ, туберкульоз, гепатит, малярію і т.д. Ви повинні зробити обстеження в інфекційному кабінеті, флюрографію, кардіограму, здати аналізи сечі та двічі кров з пальця.
Хто та як часто може здавати кров? В лікарні Острога стати донором можуть особи, що прописані в Рівненській області. Кров приймають щосереди до 9.30 ранку, проте повторна здача крові може відбуватися щонайменше раз у три місяці.
Чи потрібно платити за медогляд? В загальному – ні, тільки по 10 гривень за аналіз крові в касу лікарні.
Чи багато часу знадобиться для проходження медогляду? Так. Ви повинні розуміти, що черги ніхто не відміняв, а для донорів, нажаль, не існує спрощеного проходження всіх потрібних кабінетів. Також варто розраховувати на висновок результатів аналізів, що, зрозуміло, встановлюється за певний час. У моєму випадку – я отримала готові результати в понеділок при проходженні майже всіх кабінетів в п’ятницю. Також довелося їхати в лікарню і третього дня, адже отриманих аналізів виявилося замало.
Але я б назвала цей похід по кабінетах скоріше перевіркою на міцність ваших нервових клітин. По-перше, майже у кожному кабінеті вас переслідуватимуть питання “Навіщо ви це робите?” або ж “Ну скажіть чесно, ви хочете відгул від роботи або ж навчання?”. Також траплялись неймовірно “ввічливі лікарі”, котрі після стуку в їхні двері з не дуже доброзичливим виглядом питали:”Шо ти хочеш?!”. Я розуміла, що медик – нервова і важка робота. Але я, власне, хотіла отримати результати процедури. Я хотіла людського ставлення та зрозуміти, чому мій запал так інтенсивно перетворюється на запитання “чому так?”.
Звісно, мова йде не про кожного лікаря або ж медсестру, не про кожного працівника реєстратури, чия місія підготувати вас до 9-ти кіл пекла. Але реальність не зміниш, як і, думаю, ставлення до відвідувачів.
День ІКС
Час моєї здачі – 7.45 ранку. Коли я зайшла до кабінету, мені відразу надали консультацію, запитали про мій раціон (зранку, перед процедурою, варто випити солодкого чаю) та розповіли, чим варто обмежити себе у вживанні протягом дня. Фактично, ви не бачите всієї процедури через планування кабінету здачі. Ваша рука знаходиться у віконці, підключена до одноразового сепаратора крові. Медсестра завчасно показує вам місткість, де знаходитиметься ваша кров. Під час процедури мене постійно запитували, чи не відчуваю я нудоту, та який мій загальний фізичний стан.
Також мені надали талон на отримання одноразового харчування. Я отримала такий список продуктів: гречана крупа, банка згущеного молока, консервну банку, печиво та мінеральну воду.
Який шлях вашої крові далі?
Після здачі кров направляють до Рівного, де її знову ж перевіряють та обробляють. Після цього відправляють до Острозької районної лікарні та надають тим, хто її потребує.
А що ж залишається вам?
Безперечно, приємне відчуття, що ви, можливо, змогли врятувати чиєсь життя. Але чи виникне у вас бажання повторити це знову – не обіцяю.
Головне, чи вистачить у вас терпіння знову пройти цей “життєвий іспит” на витримку перед тим, як стати для когось потрібним.
Катерина Сафонова
