Олександра Олієвська – кандидатка на пост Голови Братства спудеїв (далі – ГБС, – ред.) Острозької академії 2020 року. Навчається на 5 курсі факультету романо-германських мов. За 5 років була на різних посадах у студентському самоврядуванні: студентською деканесою свого факультету, секретаркою БС, заступницею Голови БС.
В інтерв’ю Ostroh.info Олександра розповіла про те, яку комунікацію хоче налаштувати зі студентами й з адміністрацією, а також пояснила, чому йде на вибори без команди.
– За час навчання в Острозькій академії ти виконувала різні ролі у студентському самоврядуванні. Ти завжди була активною чи так вплинуло університетське середовище?
– Насправді, велику роль зіграло середовище академії, але я була активною ще зі школи. Пам’ятаю, що ніколи не подавалася на роль старости, однак завжди намагалася їй допомагати. Тому – так, у шкільному житті також була активною. І, вступивши до академії, – а я не хотіла сюди вступати і бачила себе в зовсім іншому університеті, – з першого дня навчання оточення взяло до себе «в обійми».
Не залишилося вибору, окрім як приєднатися і робити щось разом, у групі. Потім ніколи й не шкодувала, що так сталось і що вступила сюди.
– Можеш пригадати найяскравіший момент зі студентського життя?
– Насправді, таких було дуже багато, починаючи з «Візитівки», бо кожен рік для мене запам’ятовується якоюсь подією, досягненням або емоційним спалахом. На першому курсі це була «Візитівка» – перша подія, де я відчула, що команда – це круто, і бути серед людей – у цьому наша сила. Творити разом щось нове і таке, що приносить задоволення іншим – це ось те, чим я хочу займатися.
На другому курсі це був тімбілдинг з першокурсниками. Коли ти зустрічаєш нові обличчя і бачиш, що їм потрібна твоя допомога, то хочеш надати їм цю допомогу, полегшити комусь життя, навіть банально підказати, де аудиторія, та пояснити якісь речі, про які сам вже знаєш як студент-старшокурсник.
На третьому курсі це були вибори студентського декана факультету. Тоді я була супер невпевнена в собі. Ми подавалися разом із подругою, і це було так: «Давай, ти», «Ні, давай, ти». Я не можу назвати це суперництвом – це радше була дружня перемога, тому що перемогли насправді ми обоє. Четвертий курс, звичайно, засмутив карантином.
Але, я думаю, що вибори нового студдекана також стали переломним моментом, оскільки треба було відпустити все те, що стало для мене таким рідним. І особливо те, що першокурсники бігали та кричали «Це Саша!» по академії більше не будуть бігати й кричати «Це Саша!». Це був чутливий момент для мене.
– Які недоліки, на твою думку, були у попереднього Братства спудеїв?
– Я, мабуть, не дозволю собі критикувати когось іншого, але скажу, що за ті два роки, коли я була в БС, починаючи від свого студдеканства і до цього часу – я вважаю найкращою першу каденцію Богдана Михальчука. Це, якщо порівнювати за моє студентське життя. Вона була кращою за другу каденцію, тому що була крута команда і Богдан був на місці. Це був Голова Братства, який міг приймати рішення, і команда, яка могла щось робити.
А на другій каденції лідерства саме від Голови не вистачало. Звичайно, ми були заступниками, Валерій був виконувачем обов’язків, але моменту лідерства не вистачало. Я вважаю, що студенти зі мною погодяться, тому що друга каденція вийшла не такою хорошою, як попередня.
– На твою думку, Братство спудеїв має бути виключно внутрішньою організацією чи потрібно активніше долучати його до життя міста?
– Якщо чесно, я думаю, що Острозька академія на якомусь рівні крутіша чи «продвинутіша» за Острог – це так. Звичайно, ми маємо співпрацювати з місцевою владою і проводити якісь заходи разом, але саме самоврядування, я вважаю, більш адміністративним питанням, тобто питанням співпраці адміністрації з адміністрацією міста.
Усе-таки, якщо ми говоримо про якісь молодіжні речі, то самоврядування Острозької академії може співпрацювати з молодіжною радою Острога, з якимись громадськими організаціями Острога, тим же “Пластом”, і загалом робити різного характеру заходи саме для молоді, на яку, власне, і спрямоване самоврядування академії.
Але, все ж таки, якщо ми називаємось Братством спудеїв Острозької академії, то основною масою, на яку ми маємо працювати, мають бути наші студенти. Тому так – співпраця важлива, але це не основне, чим ми маємо займатися.
– На своїй сторінці у Facebook ти написала, що йдеш на вибори без команди, бо хочеш долучати активних студентів у процесі. Чи означає це, що тобі зараз ніхто не допомагає?
– У питаннях виборів – ні. У мене є друзі, які мене підтримують – я дуже дякую їм за плече та за те, що мені є кому поплакатися в жилетку. Є дівчинка, яка допомагає мені робити афішки, бо я їх робити не вмію, у силу своєї нездатності працювати у фотошопі (сміється – ред.) Але щодо напрацювання програми та продумування своєї стратегії – так, я одна, бо не бачу сенсу набирати команду до виборів, якщо чесно.
Якщо порівнювати з Богданом Михальчуком минулого року, у чиїй команді я і була, то ми знаходимося зараз трішки в різних умовах. Це була його друга каденція, і йому треба було продовжувати свою роботу безперервно – не показуючи зміни влади і не даючи собі умовних 50 днів, аби перегрупуватися. Тому я вважаю, що для нього правильним рішенням було йти з командою.
Я ж хочу принести в Братство моє особисте бачення, не узгоджене з кимось, не узгоджене з командою, не придумане під чиїмось впливом. Тому, так – я пізніше почну шукати людей, які погодяться робити це зі мною і втілювати ідеї.
– За якими критеріями формуватимеш свою команду?
– У принципі, я думала щодо процедури набору нової команди – стабільно це буде опитування серед студентів, надсилання гугл-форми. Пізніше – особиста співбесіда. Тобто кожен студент, який захоче доєднатися, має вказати, у якому підрозділі він хоче бути, яку функцію він хоче виконувати, адже в багатьох підрозділах є різні функції та напрямки роботи.
Звичайно, що в першу чергу я звертаю увагу на досвід, але, якщо це студенти навіть 1-2 курсу, які креативні, ініціативні та мають свої ідеї – це буде круто. Ми завжди позиціонували, що БС – це всі студенти Острозької академії. Саме тому, я хочу всім студентам надати шанс доєднатися до Братства як до структурної частини.
– Один із пунктів твоєї передвиборчої програми передбачає налагодження комунікаційної стратегії. Про яку комунікацію йдеться та яке твоє бачення цієї стратегії?
– Не секрет, що в нас інформація сама собою доходить до студентів уже в якійсь редакції. Насправді, дуже прикро, коли ми зі студдеканами обговорюємо щось на колегії, пізніше вони приходять на старостат і кажуть це старостам, а старости вже передають студентам. Виходить якась плутанина!
І кожен втрачає зміст того, що мало би передаватися. Тому першочергово – оновлення комунікаційної системи в плані її діджиталізації, у плані того, щоб поширення відбувалось через пересилання відповідної інформації прямо до студентів. Щоб це було структуровано, і кожен бачив банально рішення колегії після проведення самої колегії. Це також можна поєднати з моїм пунктом про діджиталізацію інформаційних просторів, де я казала про архів документів і протоколи Братства.
Також є проблема інформації між підрозділами, наприклад, інформаційним підрозділом Братства спудеїв з інформаційними підрозділами факультетів. Часто, коли створюються дайджести, про якісь події ми дізнаємось чи чи посеред тижня чи під кінець тижня, коли події вже минули. Була колись спроба налагодити цю комунікацію з медійниками кожного факультету, але це трохи провалилось. Так само, я вважаю, треба групувати людей і схожі ресурси на факультетах разом із БС. Це було б дуже логічно і працювало би всім на користь.
– Ти також зазначила, що плануєш налагодити зв’язки з іншими студентськими організаціями. Можеш навести приклад, з якими?
– Звичайно. Банально, почнемо з Української асоціації студентів. Так, ми зараз тісно співпрацюємо, але є деякі моменти, в яким ми можемо цю співпрацю налагодити ще краще.
Також – Асоціація інтернів Верховної Ради. Усі знають про цю програму, усі знають, що можна податися, але переважно це роблять студенти лише з Інституту права (їм викладачі прямо кажуть про таку можливість), хоча студенти багатьох факультетів Острозької академії можуть спробувати себе в такій співпраці.
Також, наприклад, Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Я думаю, що навіть науковим товариствам ОА було б цінно співпрацювати на всеукраїнському рівні з ще більшими громадськими організаціями. Тобто можливостей співпраці багато, і можна спочатку шукати напрямок, у якому ми хочемо співпрацювати, а потім вже саму організацію, до якої доєднуватись чи просто укладати угоду співпраці.
– Навесні цього року поставало питання про вихід з УАСу, тоді ти його підтримувала. Виходить, зараз ти цю ідею не підтримуєш?
– У нас кілька разів насправді поставало питання про вихід з УАСу. У якийсь момент я була радикально налаштована, тому що УАС – це дуже класна організація і в принципі, якщо налагодити роботу в середині УАСу, тому що в них теж були власні перипетії і спірні моменти, то комунікація всередині цієї організації дуже цінна для студентів і усіх ЗВО. Так, я була раніше радикально налаштована, щоб вийти з неї, бо за 2, здається, роки нашої співпраці жодної практичної користі для нас вона не принесла. Тобто так, ми їздили на засідання раз у пів року, і на цьому співпраця закінчувалась.
Але я не люблю побачити проблему і втекти від неї. Я не вважаю це рішення правильним. Коли в УАСі почались проблеми, я була проти того, щоб виходити з нього, я була за те, щоб залишитись і допомогти. Тобто щоб Острозька академія навіть в УАСі вийшла на якийсь новий рівень, можливо зайняла позиції в керівному складі і представляла студентів уже на всеукраїнському рівні.
– Що могло б змусити тебе покинути пост Голови Братства спудеїв?
– Можливо, якась серйозна проблема зі здоров’ям. Мені здається, що, будучи студенткою п’ятого курсу, я могла би вже взяти індивідуальний план навчання, поїхати на роботу, будувати сім’ю чи ще якісь перспективи, але я залишаюсь в університеті, подаюсь на пост Голови Братства, бо я в першу чергу хочу, бо мені це цікаво, це подобається, і я поки що не готова це покинути.
Якщо я не готова цього покинути зараз, значить і не покину. Тобто в мене є певна твердолобість у характері. Якщо не буде якоїсь проблеми зі здоров’ям, я думаю, що ніщо інше мені не може завадити.
– Якщо виникне конфлікт, де треба буде або стати на захист студентів, або на бік адміністрації, якими цінностями ти керуватимешся?
– Насправді, я намагаюсь і дуже хочу створити таке середовище, у якому б студенти довіряли Братству спудеїв. Тому що не секрет, що студенти не завжди знають, що можна звернутися до Братства чи що можна звернутися до своїх студентських деканів, коли в тебе виникла проблема, навіть банально проблема в навчанні чи проблема особистого характеру. Інше питання полягає в тому, яким чином вирішувати ці проблеми. Я за конструктивний діалог і вважаю, що будь-яку проблему можна вирішити шляхом домовленості і знайти якийсь консенсус, який буде зручним і вигідним для обох сторін конфлікту.
Але, звичайно, якщо потрібно відстоювати права студентів, то ні про що інше й мови не може бути. Якщо це якась несправедливість, то її потрібно вирішувати, і з нею потрібно жорстко ладнати. Якщо це якісь питання в навчанні, де справді було грубо порушено права студентів, то ці права потрібно відстоювати. Для цього, власне, одним з пунктів моєї програми є відновлення студентської Комісії з питань освіти та академічної доброчесності. Тобто моя програма налаштована на те, щоб студенти могли довіряти Братству, могли звертатись до Братства в будь-яких проблемних питаннях свого життя. Братство – це представницький орган у першу чергу студентства, а не адміністрації.
– Нещодавно в мережі з’явилося відео з фрагментом листування Романа Киценка, який у команді твого опонента – Віталія Войцеховського. У цьому листуванні Роман агітував голосувати за Віталія, називаючи тебе «просто популярною дівчинкою з РГМу». Декілька студентів в академічному чаті зазначали, що «злив» листування – це чорний піар з боку твоїх прихильників. Що скажеш про це?
– Не знаю, хто підготував відео і не зрозуміло, кого цей «хтось» із нас підтримує. Я вважаю, що відео ображає як опонентів, так і мене, тому говорити про те, що це підготував хтось із моїх «прихильників» – не варто. Вибори – це завжди конкуренція і кожен обирає свої методи. Я прихильниця здорового глузду, тому ця ситуація мене обурює. Адже я іду на посаду Голови Братства спудеїв не заради того, аби довести, що я краща за інших, а заради того, аби розвивати самоврядування Острозької академії спільно зі студенством, а не проти нього. Дуже цікаво стати центром якихось інтриг і ексцесів, нічого при цьому не роблячи.
Реакція на провокацію буде завжди, але як це вплине на хід виборів – вирішувати тільки студентам та їхній здатності абстрагуватись від чужого хайпу та мемчиків в Інстаграмі. Про існування повідомлень я дізналась декілька днів тому. Однак вирішила ігнорувати подібні речі. Оскільки ця критика в мій бік не є агументованою, а подібні звинувачення я чую не в перше – я вмію вирізняти, що з цього правда, а що – провокаційна агітація. Дуже прикро, що просте опитування в Інстаграмі штовхає людей на такі вчинки, і що зараз із виборів зробили банальний спосіб хайпанути.
– Хто для тебе – ГБС?
– Для мене ГБС – це надійна людина. Мабуть, це мотивовано відсутністю попереднього ГБСа на своєму робочому місці і в академії. Для мене це людина, яка все-таки ставить свою роботу в академії разом зі студентством на першу сходинку і як основний пріоритет у своєму житті.
Це впевнена людина, яка, побачивши проблему, не захоче все кинути і кудись утекти та зробити так, аби все йшло на самотік. Тобто будь-які проблеми треба вирішувати і для цього потрібні впевненість і відчайдушність. І третє, це, напевно, харизматичність у тому розумінні, щоб не вести студентів за собою, а щоб гуртувати студентів біля себе і все-таки показувати, що Братство спудеїв – це не якийсь орган, який вище від усіх, а орган, який разом зі студентами, за студентів і націлений на те, щоби студентське самоврядування в Острозькій академії працювало лише на студентів, а не проти них.
Дарія БОРИСОВИЧ