Реклама

Передмова

Після першого блогу в читачів виникли певні запитання та правки, тому, цей блог починається зі своєрідної передмови, що є доповненням першого блогу.

 

 

Першим контроверсійним питанням став мій аналіз знання англійської викладачами Варшавського університету. Мовляв, я не маю права оцінювати такі аспекти викладання і взагалі оцінювати викладачів, оскільки я ще не досяг їх рівня і вони повинні були б образитись. Найцікавішим в цій ситуації є те, що це сказали мені не самі викладачі, і що їх ставлення до цієї проблеми є адекватним та доволі конструктивним (викладачі, про яких йшла мова у блозі, чудово знають про свої прогалини у знаннях і активно працюють над цим). Проблема в тому, що мене вразила позиція читача, яка і показує проблеми української освіти. Чому люди повинні боятись викладача, чому самі викладачі повинні тиснути на студентів своїми регаліями, знаннями, методами? У той час, як увесь світ рухається у напрямку зменшення дистанції між викладачем та студентом, у нас думають про те, як не образити викладача, коли він щось робить не так. Більш того, більшість студентів навчається на контрактній основі і таким чином виходить, що ми наймаємо цих людей на роботу. Не думаю, що наші батьки тиснуть на своїх шефів, навіть якщо досягли більшого, ніж вони. Університет не є церквою – якщо я оплачую працевлаштування цих осіб, то вони повинні виконувати цю роботу якісно навіть у державному ВНЗ. Поки ми не поч немо так думати, в такому стані і буде наша освіта. Оскільки читачка була не з Острога, то варто було б сказати, що в Острозі, слава Богу, такої проблеми немає завдяки переважно “молодому” викладацькому складові, у Варшаві – тим більше.

Моя подруга з Варшави, студентка першого курсу магістратури, виправила мене в питанні вибору предметів та формування розкладу, за що їй красно дякую. Як вона уточнила, у кожного студента є 12 кредитів, розподілених між обов’язковими предметами. Інші 12 кредитів панове студенти розподіляють між вибірковими дисциплінами, які обираються між будь-якими предметами в університеті.

Тепер, коли моя совість чиста, маю честь розповісти про місце, в якому ми проводимо навіть більше часу, ніж в університеті.


Усім привіт! Мене звати Артур Колдомасов і я студент другого курсу факультету міжнародних відносин Національного університету «Острозька академія».

На цілий семестр мені пощастило стати ще й студентом того ж факультету одного з найкращих університетів Польщі – Варшавського, який є «Меккою» для більшості польських та навіть іноземних студентів, в чому я переконався вже «на місці». Сталося це завдяки обмінній програмі моєї рідної «ОА». Я не оплачував вартість навчання (а вона, повірте, дуже висока для українців), але вартість проживання (кімната в гуртожитку, харчування і т.д.) покривалась вже особисто мною. Зараз я вже в Україні, моє навчання в Польщі офіційно завершене!

Саме тому, на мою думку, вже сформоване остаточно враження від столиці сусідньої держави-члена ЄС без ейфорії та «рожевих окулярів», допоможе краще порівняти обидва університети: один – український, не надто популярний через своє місцезнаходження, але вже такий дорогий серцю, інший – закордонний, столичний пункт призначення багатьох бакалаврів для здобуття диплома магістратури.

Так хто ж виявився кращим: провінційний Острог чи мільйонник Варшава? «ОА» чи, як називають його самі студенти, «УВ» (Uniwersytet Warszawski)?


Гуртожиток – наш другий дім принаймні на час навчання у іншому місті. Багато студентів змушені так жити, оскільки на оренду квартири їм просто не вистачає грошей. А хтось навпаки – надає перевагу гуртожиткам через їх атмосферу, пригоди та шанс особистої незалежності, на перший погляд. Та де ж гуртожитки кращі – в Острозі чи в польській столиці?

гостьова кімната

Типи гуртожитків у “ОА” та “УВ” дещо відрізняються. Так, більшість з них є багатоповерхівками з двомісними та тримісними кімнатами зі зручностями загального користування на кожному з поверхів. Тема кількості місць у кімнатах, однак, потребує більшого пояснення. Справа в тому, що студенти “УВ” неодноразово вказували на те, що через переповненість гуртожитків, у кімнати селили більше людей, ніж передбачено її лімітом. Але це вже інша розмова, оскільки деталі мені невідомі. Щодо особливостей кожного: в Острозі є одноповерховий гуртожиток, а у Варшаві є гуртожиток “блокового” типу, тобто кілька кімнат мають лише один вихід на загальний коридор, однак зручності знаходяться в цьому блоці. У Польщі одномісні кімнати надаються лише людям з особливими потребами і душова знаходиться у кімнаті. Також, польські гуртожитки мають окремі туалети для людей з інвалідністю на кожному з поверхів. Враховуючи той факт, що в Острозі також навчаються люди з інвалідністю, думаю, що їм не вистачає таких зручностей. Їх потрібно обов’язково врахувати. У всьому іншому, на перший погляд, суттєвої різниці між провінційним Острогом та столичною Варшавою немає. Однак варшавські гуртожитки мають “кімнати тиші” для навчання, комп’ютерні кімнати, телевізійну залу та зали для гри в більярд і пінг-понг. Додатково, в Острозі та Варшаві є пральні, однак, в польському гуртожитку є ще електрична сушарка. До того ж у Варшаві є дуже гарненькі ліфти! Крім того, у варшавських гуртожитках є гостьові кімнати за дешевою, як для Варшави, ціною (45 злотих за ніч у двомісній кімнаті). Острог також має можливість поселення гостей, проте, лише в одному гуртожитку і ціну даної “фічі”, на жаль, я не знаю.

загальний вигляд мого польського гуртожитку

Загальний стан гуртожитків є різним. Більшість гуртожитків в Острозі та Варшаві є загалом досить гарними, нічого катастрофічного немає. Однак у обох містах є недоліки, які повинні бути виправлені. Та повірте, ці недоліки і поруч не стоять із гуртожитками Словаччини (як мені розповідали очевидці), там дійсно неймовірно жахливі умови. Щодо ремонту хотілося поговорити детальніше, оскільки для декого це болюча тема. У Польщі ремонт в кімнатах робить сам університет. Під час останніх тижнів мого перебування у Варшаві, на одному з поверхів гуртожитку розпочали ремонт, завдяки чому ми чули “ремонтні симфонії” вже з дев’ятої ранку. Та цікавим було те, що ремонт робили У КІМНАТАХ, а жителів цих кімнат безкоштовно розселили по кімнатах інших поверхів. Однак у певних аспектах це додає труднощів – за те, що Ви поклеєте шпалери на побілені стіни кімнати або якісь плакати, Ви будете змушені платити штраф вартістю 2000 злотих (звісно, якщо це помітить хтось з адміністрації гуртожитку). У деяких кімнатах є ремонтні недоліки, однак, їх планово збираються усувати, в той час, як в Острозі студенти мусять робити ремонт самостійно. Не сперечаюсь, що допомога в цьому питанні можлива, однак, я думаю, що якщо це можливо в Польщі, то це можливо і в нас, тим більше, що умови Острога не є гіршими за польські.

головна цікавинка варшавських кімнат – “ванний куточок”

Площа кімнат у Варшаві є однаковою для кожного типу кімнат (тип залежить від кількості місць) на кожному поверсі. Кімнати є просторими, у них достатньо місця для комфортного проживання. Острог цим параметром не поступається, однак, варто пам’ятати, що в обох випадках є недоліки, як і в усьому. Інвентар, який надає університет для кімнат є різним: у Острозі за замовчуванням дають матрац, необхідні меблі (що вже знаходяться в кімнаті), натомість, у Варшаві вам дають постільну білизну, яку можна змінити наприкінці кожного місяця безкоштовно, також меблі (що вже знаходяться у кімнаті) та холодильник від гуртожитку. Та найцікавіше те, що при заселенні ви йдете насамперед до складу і під розписку ви можете взяти інші необхідні вам предмети – настільну лампу, віник, швабру і т.д. безкоштовно. Також на рецепції можна безкоштовно взяти в користування праску та пилосмок. Україні варто взяти цю особливість собі на озброєння! Але головним культурним шоком інвентарю кімнати стала…РАКОВИНА та цілий ванний куточок! Це та дрібниця, якої так не вистачає нашим гуртожиткам, щоб не добиратись до туалетів з холодною водою, за якою я, безумовно, буду сумувати. До речі, гаряча вода була скрізь і завжди, навіть тоді, коли казали, що її вимикатимуть. Був навіть випадок, коли студентам рекомендували не ходити в душ через те, що там НАДТО гаряча вода.

Кухні в обох гуртожитках знаходяться на поверсі. У моєму острозькому гуртожитку кухня відкрита цілодобово, натомість, у Варшаві кухні на усіх поверхах, орім першого, закривають об 11-ій вечора і відкривають о 7-ій ранку. В Острозі плити електричні, що є безпечнішим, а в Польщі – газовими у вигляді конфорок, вбудованих в столики, що є практичнішим. Наскільки мені відомо, в деяких гуртожитках Острога є духовка, в варшавських аналогічних будівлях вона є лише на певних поверхах, у моєму випадку вона була на першому і з нею було досить важко розібратись. Загалом, кухні обох гуртожитків є комфортними, однак, кухня мого острозького гуртожитку є не надто просторою (та в інших гуртожитках вона не поступається варшавському). Туалети польського гуртожитку є досить гарними та не відрізняються від туалетів в, наприклад, Макдональдсі, більшість острозьких гуртожитків мають такі ж туалети. Однак мій є унікальним: у ньому є два приміщення для вбиральні, які закриваються ззовні, мають раковини, дзеркало, три унітази з перегородками, АЛЕ не в форматі кабінок, тобто приміщення з кожним унітазом є ВІДКРИТИМ + у вбиральнях є вікна. Такий формат туалету є дещо дивним, але він має право на життя, тому нічого катастрофічного в цьому не бачу. Просто не розумію практичну цінність цього. Душові нічим не відрізняються від острозьких, окрім наявності гарячої воді цілодобово. Утім у моєму гуртожитку душ теж має досить незвичний формат, однак це один з небагатьох гуртожитків в “ОА”, де гаряча вода є постійно, тому мені він подобається.

Правила гуртожитку дещо різняться. В обох випадках існують певні обмеження та заборони, зокрема, на використання електричних приладів у кімнатах чи куріння в приміщеннях гуртожитку, однак, у певних аспектах різниця є досить суттєвою. По-перше, у варшавських гуртожитках на всіх коридорах є камери спостереження, але, студенти на те і є студентами, щоб знаходити “сліпі зони” і робити свої погані справи не перед оком “злої” вахтерки. По-друге, вахтери, про яких ми поговоримо трохи згодом, дійсно слідкують за порядком – колись ми з друзями сиділи на “партері” (0 поверх з головним входом) на диванчиках і розмовляли для життя (ось такі ми вже бешкетники), а “кімната тиші” знаходиться якраз навпроти входу. Так нам зробили зауваження, бо вчаться діти, і це дійсно заслуговує на повагу. Правила проживання в гостьових кімнатах також існують і доволі жорсткі – якщо ви не забронювали так званий “номер” більше, ніж на одну добу, одразу, ви повинні виселитись з кімнати о 10-ій ранку. Іще одним цікавим правилом варшавського студентського життя є одноразова проплата 900 злотих завдатку для студентів за обмінною програмою Erasmus і 450 злотих для всіх інших (ціни в різних гуртожитках відповідно різні). Для повернення цього завдатку в повному розмірі вам потрібно повідомити адміністрацію про дату свого виселення найпізніше за 5 днів до самого дня від’їзду, в день виселення здати усе, що ви брали на складі разом з тією розпискою (якщо все на місці – сума завдатку в даному питанні може бути повною), підпис “cleaning lady” (вона перевіряє кімнату на чистоту), адміністрації (вона перевіряє кімнату та інвентар в ній, чи нічого не пошкоджено, оскільки якщо щось таки пошкоджено, то сума того, що пошкоджено, буде вирахувана з суми всього завдатку), касира (чи немає у вас боргів). Якщо все добре – завдаток ваш. Ось такі ось порядки в ЄС. Правила відвідування гуртожитку також відрізняються від наших: у той час, як острозькі гуртожитки зачиняються о 23-ій годині і вас навряд чи просто так пустить вахтер до свого теплого дому, у Польщі вони зачиняються о 22-ій, але система пропуску в гуртожиток мені дуже сподобалась, оскільки вона є доволі безпечною та не витрачає зайвих нервів ні вам, ні вахтерові. Справа в тому, що на польських студентських квитках є спеціальний чіп, який ти лише притискаєш до спеціального місця, і двері автоматично відчиняються. Ти спокійно прямуєш до своєї кімнати о будь-якій годині дня без жодних проблем. Якщо ж апарат зламався, але в вас є цей студентський та карта мешканця гуртожитку (це така жовта заламінована картка, що підтверджує ваше проживання у гуртожитку) і вахтер помічає технічні проблеми, то вона просто впускає вас. Але якщо ви без студентського та навіть цієї картки, то будете проходити жорсткий фейс-контроль вахтерки! На мою думку, це найбільш оптимальний варіант для студентського гуртожитку, оскільки, небажаних гостей є багато і відчуття безпеки у твоєму фактично місці майже постійного перебування під час навчання повинно бути сильним. Окрім того, поки в Україні після 23-ої всіх гостей виганяють з кімнати, то у Варшаві все передбачили наперед: кожен студент має законне та безкоштовне право пустити переночувати у кімнату БУДЬ-КОГО тричі на місяць, при цьому заповнивши спеціальний документ, у якому вказують дані гостя та підписи сусіда по кімнаті (якщо його немає – когось з знайомих мешканців гуртожитку) і представника Ради мешканців (щось типу старостату гуртожитку). Над цим варто замислитись…

Персонал обох гуртожитків, якщо його можна так назвати, справді старається, як може, однак, напевно через рівень заробітньої плати, штат варшавського переважає в кількості. Я люблю острозьких вахтерок, але мені жаль, що їх так мало. У Варшаві відсутнє поняття чергування на поверхах – це роблять в будні дні прибиральниці і не скаржаться. Вахтерки не перевіряють кімнати щовечора, чи хтось є, чи когось немає. Вони є лише тоді, коли це потрібно і зайвий раз не хвилюються. До речі, щодо чистоти. Раз на семестр усі кімнати перевіряє адміністрація на рахунок чистоти – якщо в кімнаті брудно, то справа пахне виселенням. Не одразу, але якщо ситуація після повторної перевірки не змінюється, то шукайте новий дім. Проте в американських гуртожитках взагалі чистоту не перевіряють, тому все це відносно…

Харчування є важливою складовою нашого життя, і це добре, коли адміністрація гуртожитку враховує даний аспект. В “ОА”, звісно, є студмістечко, в якому розташована студентська їдальня, однак в кожному варшавському студмістечку “УВ” є хоча б одна їдальня на кілька гуртожитків. Узагалі, студентські їдальні Варшави – це окрема розмова, але привідкривши завісу цієї дискусії скажу, що такі страви як лазанья, курка з ананасами та салат з чотирма сирами за адекватною для столиці ціною були частими гостями в меню гуртожиткової їдальні. Окрім того, у студмістечку, в сусідньому гуртожитку від мого, був магазинчик, в який при потребі можна було зайти (він працював до 11-ої вечора в будні дні, на вихідні він був зачинений), хоча ціни там в середньому були вищими, ніж в супермаркетах. А головною фішкою кожного гуртожитка був автомат зі смаколиками та напоями. Це надзвичайно зручно, хоча і дорогувато. У нас був курйоз, пов’язаний з ними: в автоматі з гарячими напоями був борщ і нам було цікаво, що ж це за борщ з автомата. Але в підсумку, під час двох спроб замість борщу ми отримали лише окріп.

Загалом, у обох гуртожитках були недоліки та свої історії, та мешканці гуртожитку робили усе для того, щоб у ньому було добре. Гарною традицією були вечори кіно в телевізійній залі, спільні вечері, святкування, вечірки, які давали можливість познайомитись між собою у гарному форматі без п’яного шабашу. Та все одно сумую за своїм острозьким гуртожитком, острозьким сусідом, з яким ми стали дуже гарними друзями, душевними вахтерками…Так, можливо, наші гуртожитки ще не дотягують до європейських, та гуртожитки “ОА” дійсно є одними з найкращих в Україні. Проте про людей, інфраструктуру та інші порівняння з Польщею ми поговоримо вже пізніше! Як завжди, do widzenia!

Реклама

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here