У сучасному світі ледве встигаєш встежити за всіма трендами серед підлітків. Хто б міг подумати, що новою модою може стати самогубство? «Будильник постав, та ти не проспи, стрілки торкнулися 4:20, вибігай на балкон і лети …» – групи смерті ВКонтакті з кожним днем набирають все більшої популярності.
Що ж змушує дітей брати участь в страшній грі з самогубством в фіналі і хто за цим стоїть?
Із листопада 2015-го по квітень 2016 року в Росії нарахували 130 суїцидів дітей, які перебували в одних і тих же спільнотах в Інтернеті. Публічно про так звані «групи смерті» заговорили після матеріалу Нової газети. Йдеться про такі об’єднання Вконтакті, як «Розбуди мене о 4:20», «Кити не плачуть», «Синій кит. Тихий будинок», «Хороші діти не плачуть», «Море китів», «Тихий дім» та інше.
Тепер гра популярна і в Україні. Голова Департаменту української кіберполіції Сергій Демедюк повідомив, що станом на 12 лютого його співробітники виявили 13 тисяч учасників «груп смерті» з України. У нашій країні зафіксовано два летальних випадки: в Донецьку та Івано-Франківську. Вдалося підтвердити, що ці підлітки пройшли смертельну гру від початку і до кінця.
Ня.Пока.
Історія почалася після новини про смерть Ріни Паленкової, студентки з Уссурійська. 22 листопада 2015 року дівчина виклала на своїй сторінці в соціальній мережі Вконтакті селфі біля потяга з підписом «ня.пока.». Наступного дня 16-річна Ріна лягла на рейки і покінчила з життям. Фотографії миттєво розлетілися по всьому Інтернету, а дівчина стала культовим образом для груп, які закликають до суїциду.
Виконуй, щоб померти
Найчастіше в подібних спільнотах згадуються кити. Образ «самотніх мандрівників», які з незрозумілих причин викидаються на берег і вмирають, щосили романтизується. Цілком нешкідливі тварини стали символом «благородного самогубства», де смерть подається як щось хороше – те, що принесе полегшення і подарує щастя. Підлітків, у яких виникають проблеми з батьками, особистим життям, друзями, запрошують в гру тривалістю в 50 днів. Ті, хто дійде до кінця, повинні померти в призначений час, чітко дотримуючись інструкцій куратора.
Але потрапити в гру і утриматися в ній не так-то просто. Існує жорсткий відбір дітей, які дійсно готові піти на все. Мені вдалося поспілкуватися з 15-річною дівчинкою з України, яка бере участь в цій грі вже два тижні. Вона побажала залишитися анонімною.
«Найчастіше справжні групи закриті і дуже добре заховані. Звичайно, якщо пошукати, то в деяких спільнотах про китів можна знайти посилання на інші групи, потім ще посилання і ще. Рано чи пізно при великому бажанні ви побачите справжню групу. Але є й інший спосіб: щоб почати гру, потрібно написати на своїй сторінці певний вірш і хештег. Через деякий час вам повинен написати куратор, який дасть перше завдання», – розповідає дівчинка.
«Спершу потрібно отримати свій номер, з яким ти далі будеш грати. Мені сказали написати вірш, пов’язаний зі смертю, потім зробити фото з предметом, яким можна накласти на себе руки, нашкрябати на зап’ясті #F57, а потім все це викласти на стіну з певним хештегом. Потім почалася гра», – каже учасниця групи смерті.
Дівчинка каже, що на кожне завдання дають по кілька днів в залежності від складності. Вона вже знімала відео, як бореться зі своїми страхами, дряпала на руці ім’я куратора, а тепер їй задали вирізати на нозі кита. І прислали фото:
На питання, навіщо вона це робить, дівчинка відповіла, що просто заради інтересу. Зараз в Інтернеті багато постів і матеріалів про подібні групи – звідти вона і дізналася про гру. Підлітки в цих спільнотах розділилися на тих, хто грає і хоче грати, і тих, хто просить не робити дурниць і не слухати кураторів, які 50 днів професійно промивають мізки дітям.
Чому ж «гравці» погоджуються на такі жорстокі завдання? Виявляється, кожен має свій рейтинг по виконаним завданням. Для дитини існує велика спокуса протриматися в грі якомога довше. Адже саме в цьому віці бажання належати до будь-якої спільноти, бути разом з командою, стати першим в групі – часто понад інстинкту самозбереження. За будь-яке питання на кшталт «чому, хто і навіщо» – виключення, за будь-який сумнів – виключення, за страх заподіяти собі тілесні ушкодження – виключення. Чим ближче 50-й день, тим менше учасників.
У кінці залишаються кілька людей, яким в певний час наказують вбити себе. Якщо якась дитина відмовляється, їй надсилають посилання і просять перейти по ньому. Коли вона це робить, з’являється сторінка, на якій написано «Error 404. Not Found». Таким чином куратори визначають місцезнаходження дитини, а потім погрожують убити її сім’ю, надсилаючи точну адресу і навіть номер квартири. Після цього підліток, який 50 днів займався самознищенням, наляканий і виснажений, не знаходить іншого виходу, як накласти на себе руки.
Розбуди мене в 4:20. Загадка чисел
У грі є одна дивна деталь: дітей змушують щодня прокидатися о 4:20 і відзначатися в закритій бесіді. Чому ж саме в цей час?
Якщо звернутися до історії, то число 420 (вимовляється «чотири-двадцять») використовують як термін в північноамериканської наркотичної субкультури для позначення популярного часу куріння марихуани. Молодь збирається, щоб покурити разом коноплю і поспілкуватися. У нашому ж випадку 4:20 – час, в який, за статистикою, люди найчастіше скоюють самогубство.
50 днів до мого самогубства
У групах смерті, крім наслідування дівчинки Ріни, створили культ книги «50 днів до мого самогубства». Її автор – дівчина з Астрахані під псевдонімом Стейсі Крамер. Справжнє ім’я – Анастасія Холова. Свою розповідь вона написала в 16 років. Головна героїня – підліток, що страждає від нерозділеного кохання, чиї батьки перебувають на межі розлучення. Тому юна дівчина вирішує вчинити суїцид. Вона дає собі 50 днів, щоб вибрати: чи варто вмирати або продовжити жити.
У червні минулого року суд в Росії заборонив книгу. Справа в тому, що вразливі підлітки після її прочитання кінчали життя самогубством. Встановили, що в творі «50 днів до мого самогубства» знаходиться інформація, заборонена дітям. При цьому книга до цього часу доступна в Україні.
«Я рятував людство від біосміття»
15 листопада 2016 року в Московській області затримали підозрюваного в рамках кримінальної справи за фактом підбурювання в доведенні до самогубства. Ним виявився адміністратор однієї з «груп смерті» ВКонтакті Філіп Будейкін, зареєстрований в мережі під псевдонімом «Філіп Лис».
За кілька днів до арешту Філіп Будейкін під диктофонний запис розповів «Санкт-Петербург.ру», як все було насправді і навіщо він підштовхував підлітків до суїциду.
«Є люди, а є біосміття. Це ті, хто не представляє ніякої цінності для суспільства і несе або принесе суспільству тільки шкоду. Я чистив наше суспільство від таких людей, – розповідає Філіп. – Почалося в 2013 році. Тоді я створив «F57» (одна з назв «груп смерті» «ВКонтакті» – прим. ред.). Просто створив, подивитися, що буде. Позаливав туди шок-контенту, почав залучати людей. У 2014 році її забанили. Довго сміявся, коли бачив, як все намагаються зрозуміти, що ж означає «F57». Все просто. F – Філіп, моє ім’я. 57 – останні цифри мого тодішнього номера. Ідею обмірковував протягом п’яти років. Можна сказати, готувався. Я продумував концепцію проекту, конкретні рівні і етапи. Потрібно було відокремити нормальних від біосміття».
Філіп каже, що під час гри і спілкування стає зрозуміло, хто є хто. Далі він йде з людиною в скайп, занурює в транс і дізнається якісь речі з її життя, після чого приймає рішення. У якийсь момент потрібно підштовхнути підлітка до того, щоб він не спав вночі. Якщо здоровий режим сну порушити, то психіка легко піддається впливу.
«Можливо, мені приписують смерті 130 підлітків, тому що ідея несподівано стала якимось трендом. З’явилося дуже багато наслідувачів, що мене, до речі, дуже сильно дратує. Через все це піднявся такий дикий шум, що довелося на певний час зупинитися».
Філіпу Будейкіну 21 рік, на третьому курсі навчання за спеціальністю «Психологія» його відрахували з університету.
«У мене біполярні розлади особистості, а те, чим я займаюся, пов’язане з моїм важким дитинством. Мене і маму бив старший брат. Часто били на вулиці. Упевнений, що все це мало великий вплив”, – оцінив свій стан Філіп.
Суїцид – це завжди крик про допомогу
Бажання привернути до себе увагу, відчувати себе особливими, значущими змушує дітей заходити в групи, де їх можуть зрозуміти і підтримати. Нерозуміння батьків, перші розчарування в любові роблять підлітків уразливими. Перебуваючи під чужим впливом, вони перестають розуміти, що смерть – лише мить, після якої ти не будеш мати другого шансу все виправити.
Поліція шукає і намагається блокувати групи смерті, але дуже швидко замість однієї з’являються кілька інших. Тому свідомі підлітки вирішили взяти ситуацію в свої руки. Вони створили групи «Антикити», «Проти китів», «Антикити. Ми за життя» та багато подібних. Туди скидають посилання на кураторів і нові групи, які потрібно банити, а також сторінки дітей, які грають зі смертю. Їх всі разом починають відмовляти. І це дає свої результати. Діти відчувають підтримку, розуміють, що комусь потрібні. Хто б міг подумати, що для того, щоб дитина знову захотіла жити, потрібно просто поговорити з нею і хоча б спробувати почути.
Йде справжня війна між тими, хто змушує вмерти, хто хоче смерті і тими, хто намагається їх врятувати. Ведуть її підлітки, і вони борються за дуже цінну монету – життя. На жаль, противники суїциду не завжди перемагають.
Смерть – абстрактне поняття
В основному підлітки схильні до суїцидів у віці з 13 до 16 років.
Кандидат психологічних наук Алла Шиліна пояснює: смерть для дитини – поняття абстрактне. Підліток не пов’язує її ні зі своєю особистістю, ні зі своїми близькими. Через незрілість і відсутність життєвого досвіду часто незначні конфліктні ситуації сприймаються дітьми як безвихідні і можуть привести до самогубства.
«Відмінною особливістю в дитячому віці є відсутність страху смерті. Дитина не розуміє, що смерть – це необоротна точка. Їй здається, що якийсь час її не буде, але потім вона повернеться до своїх близьких», – говорить Алла Шиліна.
За словами психолога, основні мотиви, які можуть спонукати підлітка задуматися про суїцид: самотність, сором, образа, протест, невдоволення собою.
«Діти і підлітки можуть вважати, що таким чином вони комусь помстяться. Або думають, що це єдиний спосіб вирішити проблему», – пояснює Шиліна.
Психолог уточнює: батьки повинні турбуватися, якщо помітили, що їх дитина починає говорити про те, що не хоче жити, не бачить сенсу в житті і його ніхто не розуміє. Також тривожним дзвіночком є депресія, порушення сну і апетиту, зниження інтересу до навчання.
«Напередодні самогубства підлітки починають просити вибачення у близьких, роздаровувати свої улюблені речі», – наводить приклади психолог.
За словами фахівця, відповідальність за більшість дитячих самогубств лежить на дорослих. Суїцидальні нахили у підлітків зростають, якщо у них немає довірливих відносин з батьками. Останні повинні уважно ставитися до своїх дітей, поважати в них окрему особистість. Батькам необхідно працювати над підвищенням самооцінки дітей, формувати їх адекватне ставлення до себе, вчити справлятися зі стресом і ставити цілі в житті.
Історія нашої героїні стала щасливим винятком. Дівчинка вчасно зупинилася і не продовжила смертельну гру.
Світлана Моренець
За матеріалом медіапроекту “Накипіло”.