Як правильно говорити та поводитися з дітьми під час війни?

0
2917
Реклама

Воєнні дії завдають багато психологічної шкоди людині будь-якого віку, але найбільшу небезпеку становлять для ментального здоров’я дітей. 

Це пов’язано з тим, що лобна кора частина мозку, яка відповідає за логічні та морально-вольові дії у дітей ще не повністю розвинена. Тобто, вони не можуть дати точну та когнітивну оцінку подіям та ситуаціям. Діти набагато швидше адаптуються до стресових подій, але наслідки для їх психіки будуть набагато значнішими, ніж у дорослих.

Нижче розповідаємо про те, як правильно говорити з дітьми про війну та мінімізувати для них наслідки стресу. 

Текст створений на основі методичок кандидата психологічних наук, психіатра та психотерапевта Спартака Субботи та клінічної психологині, арт терапевтки Оксани Корінь.

Як правильно пояснити, що відбувається?

Якщо дитина дошкільного віку:

Говорити про труднощі можна, але без конкретики. Із 4-5 років дитина може питати про насилля та війну. Важливо відповідати тільки на ті питання, які вона ставить. Можна спробувати розказати про війну через казку. Герої там стикаються зі складними ситуаціями, але в кінці все одно перемагають. Будьте готові відповідати на одні й ті ж самі питання знову. Обіймайте дитину та пригортайте її до себе, бо тілесний контакт допомагає зменшити тривогу. Ще важливо нагадувати,які близькі знаходяться поруч із дитиною, до кого вона може звернутися, якщо відчує, що вона в небезпеці. 

Якщо дитина молодшого шкільного віку:

Інформацію можна і треба подавати детальніше, але не виходити за рамки того, що дитина питає. Пояснити, що важкі ситуації пов’язані з військовим становищем, однак це не буде відбуватися вічно. Важливо наголошувати, що у вас все під контролем і ці труднощі просто треба перетерпіти, бо вони скоро закінчаться. Молодшим школярам також важливо нагадувати, хто знаходиться поруч із ними та гарантує безпеку.

Підліток молодшого віку:

Також треба відповідати тільки на те, що вони питають. При цьому, важливо слухати їхню власну думку на ту чи іншу ситуацію. Можна ділитися своїми думками та почуттями.

Підліток старшого віку:

Можна шукати відповіді разом. З ними треба говорити чесно. Якщо ви не знаєте відповіді на якесь питання – так і скажіть. Важливим ще є побудова довірливого діалогу, де ви можете поділитися думками. Це важливо завжди, а тим паче в умовах війни. 

Для дитини будь-якого віку важливо мати можливість розв’язувати невеликі побутові питання: прибирати речі, готувати їжу, слідкувати за тим, щоб вікна та двері були зачинені.

Приділіть увагу фізичному навантаженню, робіть разом зарядку.

Слідкуйте за регулярним харчуванням та сном дитини.

Розмовляйте, грайте, підтримуйте свій стабільний емоційний стан та стан вашої дитини.

Як мінімізувати наслідки стресу для дитини?

Людям властиво відчувати паніку, коли вони знаходяться у стресових ситуаціях.

Але при цьому паніка – це акумуляція та мобілізація сил організму на подолання труднощів. Якщо в цей момент ми нічим не займаємося, у нас можуть з’явитися наступні симптоми:

  • тремтіння;
  • підвищена температура;
  • запаморочення;
  • нудота;
  • посилене серцебиття. 

Тобто при паніці корисно чимось займатися, наприклад, допомагати іншим людям чи домашнім тваринам.

Дитина може реалізовувати свій потенціал через турботу до іграшки, домашнього улюбленця чи просто допомагати батькам у їхніх рутинних справах.

Дуже важливо вміти опановувати себе, бо для дитини батьки це єдиний емоційний захист.

Що вам можна/треба робити:

  1. Ділітися з дитиною своїми відчуттями.
  2. Можна казати: “Я боюся/мені страшно/мені важко але ми знайдемо вихід з цієї ситуації“.
  3. Зміщувати фокус на повсякденні задачі: прибирання, приготування їжі тощо.
  4. Дотримуватися щоденних ритуалів: сну, прийомів їжі, прогулянок тощо. 
  5. Проговорювати, хто є поруч, до кого можна звернутися, вашу домашню адресу. Усю інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку. 
  6. Пояснити дитині, що ви відчуваєте те ж саме, що вона. Плакати нормально! Це хороший спосіб вивільнити емоції.
  7. Вибачатися перед дитиною, якщо ви впали в паніку чи агресію. 
  8. Давати дитині тілесний контакт. Наприклад, частіше обіймати.
  9. Розказати про згуртованість військових. Якщо дитина молодшого віку запитує щодо військових, вона опосередковано питає: “чи я в безпеці?”. Розкажіть їй, що для військових війна – це їхня робота. Що вони підтримують один одного. Що вони захищають один одного. Образ згуртованої спільноти є терапевтичним та підтримувальним для дитини будь-якого віку. 
  10. Дозволити дитині вивільнити почуття через творчість. Малювати або ліпити з нею. При цьому важливо прислухатися до того, що вона говорить у процесі. 
  11. Уважно слухати дитину. Дивитися при цьому їй в очі, а не в телефон. 
  12. Грати з дитиною. Діти самотерапевтуються через гру. Але при цьому важливо приймати правила дитини, асистувати, супроводжувати, а не вести. 
  13. Запропонувати щось зробити. Наприклад, написати листа військовому, намалювати малюнок, якщо це прийнято у родині, можна помолитися. 
  14. Називати речі своїми іменами. Говорити про людину, що вона “померла”, якщо дитина про це питає, а не “заснула” чи “пішла”. Адже такі висловлювання можуть викликати страх, що спати – означає померти. 
  15. Придумувати власні ритуали. Наприклад, якщо дитина тривожиться, можна “змити тривогу водою”. Якщо сумує через чиюсь смерть – поставити свічку чи випустити кульку в небо. 

Що вам НЕ можна/треба робити:

  1. Панікувати.
  2. Казати: “Я не знаю, що робити”.
  3. Дати дитині можливість “закріпити негативні реакції”. Тобто, якщо ви агресуєте, коли вам тривожно, є ризик, що дитина буде реагувати на тривогу так само. Треба контролювати свій емоційний стан та реакції.
  4. Говорити, що ви в небезпеці.
  5. Ігнорувати питання дитини, саму дитину, або її тривожну поведінку.

А про те, як захистити себе під час воєнного стану ми писали тут.

Реклама