Володимир Бунтовський: “Інвестор має відчути, що влада в ньому зацікавлена”

Реклама

У рамках проєкту “Місцеві 2020” ми спілкуємось із кандидатами на посаду голови Острозької об’єднаної територіальної громади, щоб ви могли дізнатися більше про кожного з них.

Володимир Бунтовський – кандидат від партії ВО “Свобода”. З 1992 по 2004 роки був на службі в Острозькій військовій частині. Потім упродовж 7 років був одним із керівників піротехнічної групи Державної служби надзвичайних ситуацій у Рівному. Зараз – начальник відділу чергових в Управлінні кінологічного забезпечення департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення державної митної служби України у Хмельницькому.

В інтерв’ю Ostroh.info він розповів, що прагне змінити в Острозі, які цінності має його команда і яке місце в його програмі мають студенти.

“Армія віддала свою частину, щоб Острозька академія функціонувала”

—Ви родом із Житомира, навчалися в Рівному, а як переїхали до Острога?

Взагалі, я навчався в Кам’янці-Подільському. Після Кам’янця-Подільського приїхав сюди. У 1992-му році я закінчив військове училище і молодим лейтенантом потрапив до Острозької частини. До речі, військова частина тоді була на місці нижнього студмістечка. Коли почалося відновлення Острозької академії, ми віддали це містечко, а самі перейшли туди, де зараз верхнє студмістечко. Скажімо так, армія віддала свою частину, щоб Острозька академія функціонувала. В історії Острога військова справа і наука завжди тісно переплітались.

—Тобто Вас із Острогом пов’язала саме військова служба?

Так-так. Якщо зануритись глибше, то мої пращури родом з Теремщини, це по батьківській лінії. Родина мешкала там досить тривалий час, до речі, всі були священослужителями і навіть двоє з моїх предків закінчили Волинську духовну семінарію, коли вона була в Острозі. А вже за часів Польщі родина переїхала до Житомирщини. Там проживав мій дід, він теж був священиком і 1937-му році був разом із прадідом на засланні в Соловецьких монастирях.

До 2004 року тут прослужив, а потім розформувалася частина і так сталося, що я звільнився з армії. Два роки працював у Петербурзі на будівництві. Потім запропонували повернутись на службу. Я повернувся, працював в Рівному і був одним із керівників піротехнічної групи Державної служби надзвичайних ситуацій. 7 років прослужив у Рівному, об’їздив практично всю Рівненщину, виконуючи завдання. Потім зі званням підполковника пішом на пенсію.

Тоді запропонували працювати у Хмельницькому. Є така структура, називається Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби. Вони там займаються підготовкою, підвищенням кваліфікації працівників митниць, плюс підготовка кінологів, кінологічних команд. Зараз я викладаю деякі дисципліни у регіоналному кінологічному центрі. А в Рівному колись життя змусило закінчити Національний університет водного господарства і природокористування.

“Інвестор має відчути, що влада в ньому зацікавлена”

—Можете назвати три речі, які Вам подобаються в Острозі і три, які не подобаються?

Це місто, безумовно, має родзинку: дуже красиві історичні місця, залишки архітектури. Я мешкав деякий час у Житомирі, потім у Рівному, бував у Харкові, Костополі, Запоріжжі, Тернополі  це такі місця, де динаміка життя вирує. Там все швидко-швидко, люди не знайомі, ніхто нікого не знає, люди всі проходять повз, немає відчуття якогось тісного контакту. В Острозі практично всі одне одного знають, вітаються, всі наближені, і це приємно. Є відчуття громади.

Другий момент – це молоде місто за рахунок того, що є студенти.  Вони вносять таке потужне пожвавлення в життя Острога.

Що не подобається – місто втрачає свій історичний зовнішній вигляд. Зрозуміло, що в архітектурі є відлуння і Другої світової війни, і радянських часів. Але навіть те, що залишилось, занепадає. Навіть те, що зараз будується, не вписується у загальну картину. Заклади, які будуються, виглядають негармонійно з обличчям міста. Є, може 2-3 заклади, які всі знають і які користуються популярністю. Знову ж таки, комунальні питання: немає сортування сміття, тому всі ці “бутилки”, “кульочки” створюють хаос. Люди, хоч і скаржаться, але самі викидають сміття, траву, тощо.

Не подобається відсутність економічного розвитку не лише в місті, але й у районі. Всі надбання, навіть після радянських часів, були знищені, а території, отримані у спадок, не використовуються для залучення інвесторів.

Тобто ніякого економічого розвитку немає – це один із найбільших недоліків. Скажімо так: є підприємства – є податки, є податки – є надхоження в бюджет, і можна щось формувати і здійснювати якусь політику. Немає надходжень – немає розвитку.

—Як Ви будете це вирішувати, якщо станете головою?

Це надзвичайно складне питання, тому що об’єднуватись і робити громаду треба було ще 2-3-4 роки тому. Вже, як то кажуть, пізно про це говорити, бо тоді держава виділяла кошти з фондів регіонального розвитку і можна було брати участь у багатьох грантових програмах для розвитку малого і середнього бізнесу. Зараз ми цей час згаяли, тому коло можливостей звузилось.

Для того, щоб залучати сюди інвесторів чи навіть створювати якісь умови для бізнесу, треба надавати якісь пільги інтерперенціям. Що може, наприклад, запропонувати місцева влада? Вона може їх позбавити податків, які влада розповсюджує. Так само можна скасувати єдиний податок, податок на землю, щоб створити умови, які привабливі для інвестора. Тобто інвестор має відчути, що влада в ньому зацікавлена.

Знову ж таки, зараз з’являється об’єднана громада. Відповідно, будуть передаватися якісь активи з балансу районної адміністрації на баланс місцевої громади Острога. Потрібно провести інвентаризацію всіх цих активів. Перш за все – земля державного запасу, – це основне джерело надходженнь у бюджет. Ну і важливо робити ставку на малий і середній бізнеси. Людям із сіл, які хочуть заснувати бізнес, потрібно надавати підтримку. Теж через зменшення ібо скасування податків, наприклад, зменшення на 5 років податка на землю. Головне, щоб сплачувався податок з боку фізичних осіб, тобто був показник, що там є наймані працівники, є зарплати.

Знову ж таки – перевірити всі активи, які будуть прийматись на баланс міста, оцінити їхню цінову привабливість, офіційні паспорти і так виходити з пропозиціями до офіційних інвесторів.

Це один із шляхів. Також, маючи у нас таку потужну інституцію як Острозька академія, чому б не створити якісь агенції місцевого економічного розвитку чи агенції з фінансовими та бізнесовими стартапами і створити їм умови. Надати приміщення, щоб студенти 3-4-5 курсів мали змогу офіційно створювати якісь структури, фірми. Реєструвати їх в Острозі, сплачувати податки й так само робити перші такі кроки у розвитку. Навіть у місцевому бізнесі проектні менеджер мають високі зарплати, користуються попитом на ринку праці. Чому не дати цим студентам…

—Можливість працевлаштуватися?

Так. Вони, по-перше будуть отримувати практику, змогу попрацювати на фунціонованому ринку, здобути успіхи і отримати резюме в певних структурах. Зрозуміло, що пройде певний час. Хто захоче залишитись працювати у цьому місті – це буде супер, хто захоче займатися підприємництвом в іншій сфері, вже матиме резюме, що значно полегшить пошук роботи.

Міська рада має займатися саме розробленням всіх цих проектів, брати участь у всіх грантових програмах, має бути визначено 300 фізичних напрямків, у яких мають бути напрацьовані проекти. Це має бути і розвиток сільського господарства, і розвиток середнього бізнесу – це може бути і туризм.

Таким чином, ми зрушимо це все, але ж знову – це все залежить від активності громади. Якщо не буде людей, які хочуть цим займатися, то більше тоді варіант створювати комунальні підприємства. До комунального підприємства треба буде залучати тендерні процедури, буде затягування процесу і багато бюрократичних моментів. Багато інвесторів чи навіть грантових програм не хочуть вкладати гроші в державні структури, їм більше цікаво, щоб це були безпосередньо такі люди, які будуть займатися цим.

—Як Ви оцінюєте дії теперішньої влади щодо впровадження грантових програм?

Скажу відверто, я не бачу якихось суттєвих рухів у цьому напрямку, при тому що там структура створена. Навіть таке елементарне, де, в принципі, будь-яка з цих грантових організацій піде на зустріч – система роздільного збору сміття. Це вже найелементарніше. У багатьох селах це створюють, ставлять ці контейнери. Але ніхто такими елементарними речами не займається. Я не чув, щоб тут якісь грантові програми для міста впроваджувались. Бачив програми на фоні громадського бюджету.

“Люди мають подати ідею, а решту має робити міська рада”

—Голосували за громадський бюджет цього року?

Я не пам’ятаю, не буду вас обманювати. Я читав це, останні дискусії, і я не готовий вам сказати, чи голосував, коли подавалися всі ці проекти. Спочатку я почав за цими всіма речами стежити близько 2-3-х місяців тому. З одного боку, ця тема не дуже добре висвітлюється, а от якісь негативні моменти вони одразу жваво обговорюють.

—Ви маєте на увазі проект “Підзамче”?

І з “Підзамчим”, і з “Моргайком” – зі всім бачу оці дискусії, баталіїї.

—Через це не голосували?

Вже пізно голосувати, вони вже завершені. Це треба було голосувати набагато раніше. Процедура ж визначена, вони вже затверджені як проєкти, просто це не мало такого розголосу. Громадським бюджетом взагалі ніхто не цікавився, поки про нього не почали говорити. Сама ідея громадського бюджету непогана, але якби там було більше комунікації з громадою, то було значно краще. Якщо зануритися у всі ці речі, прочитавши про комісію та умови подання – процедура складна, тобто не кожна людина зможе самостійно створити такий проєкт. Люди, які є членами комісії, самі подають такі проєкти. Тобто треба або заборонити цим людям брати участь у конкурсі, або взагалі змінити процедуру подання.

Припустімо: оголошується процедура подання пропозицій стосовно громадського бюджету. У соціальних мережах люди висувають певні пропозиції, виносять це на загальне голосування. Тобто люди мають подати ідею, а решту має робити міська рада. Профільно, наприклад якщо це стосується туризму, то займається відділ туризму. Якщо в нас є якісь інші напрямки, то відповідно є підрозділ, який має займатися цим.

—Тобто діяльність теперішнього проєктно-інвестиційного відділу Ви оцінюєте негативно?

Якщо так брати з негативного боку чи з позитивного, то скоріше з негативного. За п’ятибальною шкалою – 3. В принципі люди щось роблять, але немає необхідного результату. Вони мають вирішувати більш стратегічні і глобальні речі, ніж розробка проєктів для громадського бюджету, зовсім інший має бути рівень.

“Ми, незалежно від національності, захищаємо свою землю”

—На ці місцеві вибори Ви висуваєтесь від “Свободи”, чому саме ця політична сила?

Я безпартійний. Також держслужбовець, там є певні застереження. Сама ідеологія “Свободи” й загалом ідеологія націоналізму мені імпонує. Вони є провідниками цієї ідеології, і я подіялю певні їхні засади. Відповідно, запропонували, і я подивився з тими засадами, які вони висвітлюють і будуть реалізовувати в області, місті, громаді. Вони збігаються з моїми переконанннями і баченням, тому я погодився.

—А що для Вас націоналізм?

Націоналізм – це любов до рідної землі, якщо коротко. Поляки люблять Польщу, ізраїльтяни чи євреї люблять Ізраїль, тобто вони за свою землю вболівають, обороняють її і це їхнє національне надбання.

—Ви зараз говорите про патріотизм.

Націоналізм і патріотизм – це невзаїмовиключні речі, тобто будь-який патріот уже апріорі націоналіст, він захищає рідну землю. Націоналіст – це таке більш уже звужуюче поняття. Багато є про ідеї націоналізму, це дуже складне питання і не сильно воно подобається (сміється) не всі розуміються, плутають ідеї націоналізму і нацизму.

—Так, бо вони ґрунтуються навколо нації.

Так, тобто є різне визначення нації і хтось плутає, що націоналісти в Україні – це про: “Україна для українців і все, ніхто більше не має права”. Це не так, незалежно від національності. Бачите, я громадянин України, а не лише українець. Не тільки за національною ознакою, а є ще громадянське відчуття. Тобто: “Я – громадянин України, це моя земля”. Бачите, як на Сході зараз: там і українці, і російськомовні, і україномовні, і болгари. Всі ці національності мешкають у нас в Україні і обороняють землю. Це є націоналізм, ми, незалежно від національності, захищаємо свою землю.

—За яким принципом формували свою команду і кого можете з неї назвати?

Ольга Шевчук з відомих острожан, відома волонтерка. Справа в тому, що вона мені й запропонувала створити команду, ми дуже давно вже знайомі. З острожан ще є Василь Стужинський, він на моєму місці живе, працює на молокозаводі. Решта більше з районів люди, точніше, з Острозького району. Є там Вітя Коваль, тобто різні люди формували.

Скажімо так, люди групуються за своєю дугою, вони підтримують, вони вже давно є членами «Свободи». Я не є членом «Свободи», тут в цьому плані було складніше, але поспілкувались, поговорили, так само люди поділяють мої засади, які я пропагую, подивилися програму, яку я запропонував. Вони погодились і таким чином сформували команду.

—Виходить, конкретних критеріїв відбору не було?

Ну, що значить конкретні критерії відбору? У нас, подивитесь там, люди всі не дотичні були до влади. Тобто вони не були ні на керівних посадах, ні в органах самоврядування, це максимум депутати районної ради.

—Без політичного минулого.

Так, тобто не було у них там перебіжчиків, це люди, які все життя ідуть у «Свободі». От мені подобається, що, по-перше  «Свобода» – чи не єдина партія, яка має первну свою ідеологію і вона вже протягом… десь з 98-го року як була «Свободою», так і залишилась. Вони постійні у своїх переконаннях, і це мені імпонує.

—Коли обираєте людину, Ви більше зважаєте на її ідеологічне спрямування, чи на професійність?

Скажімо так, перше. Так, ідеологічне спрямування – це один із критеріїв. Ну і по- друге, людина має бути перш за все порядною, вона ніде не має бути замішана, в якихось місцевих “оборудках”, не має бути дотичною до влади, до продажу землі, тощо. Тобто люди мають бути просто нормальними людьми з чистим серцем, чистими руками і нормальними думками.

—Як ви визначаєте людей, які в них характеристики мають бути? Що у вас є в пріоритеті?

Скромність, порядність. Складно так одразу сказати, з людьми потрібно спілкуватись, їх неможливо вивчити за короткий час.

“Треба відновлювати історичні обриси міста”

—Яку проблему Ви могли б вирішити за перші три місяці?

Проблема, яку можна найшвидше вирішити – це  наведення чистоти і порядку у місті. Тобто вивіз сміття, загальний порядок у місті – це те, що можна зробити дуже швидко  і не потребує якихось таких навантажень.

Плюс, у центрі є власники магазинів. Комісія повинна працювати, спілкуватися з орендарями, вимагати дотримання загального порядку, оформлення зовнішньої реклами, привести якусь відповідність, розробити загальну концепцію, вимоги до зовнішньої реклами в місті, оформлення фасадів будівель, щоб воно відповідало загальній картині міста. Треба відновлювати історичні обриси міста, скажімо так.

—Виходить, теперішня влада з цим не впоралась?

Я бачу, що не вправляються, мені не подобається категорично. Заходиш, вивіски: там зелена, там червона, там облуплена, тут в такому кольорі, там в такому, там пластмасова, там залізна. Перед дверима бруківка відсутня, тротуарів немає, нічого немає, трава росте, загалом – це кошмар.

—У розподілі бюджету ОТГ на 2019 рік найменше фінансування виділили на військово-патріотичне виховання молоді, а найбільше – на Управління архітектури та містобудування. На Вашу думку, як потрібно перерозподілити бюджет?

Ну, по-перше, треба знати, що мається на увазі під військово-патріотичним вихованням молоді, що за заходи вони планують проводити. Скажімо так, питання досить актуальне і вкрай необхідне, тому тут треба дивитись. З іншого боку, якщо гроші вкладені, на питання благоустрою, треба подивитись, куди саме вони були вкладені, як ефективно використовувались. Якщо використовуються неефективно, то має бути перерозподіл коштів і “покарання” винних, бо будь-яке використання коштів передбачає звітність.

Не можу сказати, скільки коштів треба виділити на патріотичне виховання молоді, але це важливо. Патріотичне виховання – це не просто вишиванки чи раз у рік відзначити день Небесної сотні. Це має бути системна робота на рівні  шкіл, у нас є військовий ліцей, з ними треба комунікувати, здійснювати якісь заходи разом. По-перше, дітям це має бути цікаво, крім того, що якісь лекції мають їм читати треба, їх долучати до якихось інших питань, проведення стрільб, наприклад. Запрошувати підрозділи національої поліції, підрозділи ДСНС, військових, щоб проводили загальні виставки техніки. Діти також повинні спілкуватися з безпосередніми учасниками війни.

—Якою має бути комунікація з Острозькою академією?

Комунікація має бути постійною і з ректором, і зі студентами. Якщо вони будуть ініціаторами певних проєктів, безумовно треба це підтримувати і брати в цьому активну участь. Аналогічно, якщо ми, як міська рада, будемо розвивати історичні, культурні, краєзнавчі моменти, безумовно треба комунікувати. Можливо, буде частина студентів, яка погодиться виконувати різні заходи на волонтерських засадах. Там же є і культурний кластер, і музеї, і Братство спудеїв. Треба залучати їх також і тому, що ми обмежені. Якщо Київ за день витрачає 140 мільйонів, то ми цієї суми не маємо за рік. Звичайно, потенціал академії буде незрівнянним із потенціалом міської ради.

“Інколи краще побудувати щось нове, ніж копирсатися і рятувати старе”

—Серед острожан побутує дві думки: перша – це те, що академія приносить дохід у місто, а друга, що академія перетворює Острог у виключно студентське містечко. Якої думки дотримуєтеся Ви?

Правда завжди десь посередині. Проблема тут взагалі не в академії, а в тому, що коли створювалась ОА, вся увага місцевої влади була зосереджена виключно на ній. Тобто вони на ній піарились, усе, що відбувалось позитивного в місті – це академія. ОА – це супер, це наша перлина, вона має бути. Але всі ті виробництва, що у нас були – їх ніхто не розвивав. Відчували себе комфортно, якщо приїжджав хтось із президентів – йшли в академію.

—В такому економічному застої винна теперішня влада і її попередники?

Тут вся влада, яка була, не дуже переймалась економічним розвитком. Ну ось і все – ми зараз доходимо до такої межі, що далі вже нікуди. От вчора ми були в психіатричній лікарні, спілкувались із працівниками. Мене запитали: “Ви вже депутат?”. Я говорю:”Ще ні”. Можливо, це якось і врятувало. Якби я сказав, що я був до цього при владі, то вислухав би дуже багато. Люди взагалі розчаровані, по селах кошмар, все занепадає, молодь і працездатне населення виїжджає. По селах там узагалі страхіття якісь роблять.

Інколи краще побудувати щось нове, ніж копирсатися і рятувати старе. Так само побудова якихось мінізаводів: молочних, м’ясних. Створювати заводи, де будуть працювати 10-12 людей. Якщо це буде в кожному селі зроблено, то це буде дуже позитивно. Тому що в рік створювати 50-60 робочих місць дуже непогано. Ну і знову ж таки – побудова будь-якого бізнесу тяне за собою розвиток іншого бізнесу. Коли ми плануємо побудувати мінімолокозавод на 2000 літрів у день, має бути база, тобто має бути певна кількість корів, а тут вже виникає питання кормів.

—Чим ви займались, коли в Україні розпочалася війна?

Ой, що вам сказати… Я звільнився у квітні 2014-го року й так сталось, що до грудня 2013-го року ми виконували завдання розмінування 61-го арсенала під Харковом. І так сталось, я змушений був звільнитись. Після цього 4 травня 2014-го року я працював у кінологічному центрі. Займався викладацькою діяльністю, займався підготовкою кінологічних команд на різні направленності. Я читаю лекції стосовно вибухових речовин, загалом усього, що пов’язано з вибухівкою. Надавали допомогу різним структурам при підготовці кінологів і собак для знаходження вибухонебезпечних предметів.

Я читав лекції, тому що моїм завданням була теорія, а кінологи займались уже безпосередньо практичною частиною. Давав загальні знання.

—Брали коли-небуть участь у місцевих акціях протесту або тих, які пов’язані з Острогом?

Ні, бачите все життя служив у державних структурах, тому сильно не попротестуєш (*сміється*).

—Де знаходиться острозький ЦНАП?

Острозький ЦНАП знаходиться біля газової контори.

—Яка найбільша громадська організація в Острозі?

Тут я вам навіть не скажу, тому що в мене таке відчуття, що в нас їх взагалі немає. У нас є купа зареєстрованих, але фактично їх роботи…

—Але якщо зареєстрованих?

Та ну, не знаю, тому що я не займався цим.

—Братсво Спудеїв, це – найбільша молодіжна громадська організація. А якби не балотувалися, за кого б віддали голос?

Ну тут складне питання, тому що більшість із тих, хто балотується… Не хотів би за них голосувати.

—Тобто ви б не пішли на вибори?

Чому ж не пішов? Пішов би.

—Зіпсували б бюлетень?

Майже-майже… Можливо, це була б Тимчук.

Дарія Борисович
Олександр Алексеєнко

Реклама