Після заходу сонця поблизу Будинку культури розпочалася метушня. Хтось виносить на площу стільці, молодь допомагає їх розставляти. На білому полотні екрану сцени з’являється назва фільму — “Позивний Бандерас”. 23 травня проводять перший день показу кіно просто неба.
Із колонок уже можна почути мелодію початку фільму, а містяни по двоє-троє лиш підходять до імпровізованого кінотеатру. Темноволоса дівчина, вигнувши брови, запитує у подруги: «Що це?». Люди, які проходять повз, також починають перешіптуватися, дивлячись навколо.
Позаду глядачів де-не-де горять свічки. Їх розставили поруч зі світлинами загиблих на війні острожан.
Разом із іншими глядачами на екран дивляться й організатори показу. Вони час від часу поглядають у сторони, шукаючи очима людей, і перемовляються. Двоє дівчат тихо коментують одна одній побачене. Вони сперечаються, хто із героїв фільму зрадник та із широко розкритими очима повертають голови одна до одної, коли не вгадують.
“Цей захід ми організували до дня Героїв України, кінопоказ відбувається 3 дні. Він важливий, бо це додаткова можливість бачити і пам’ятати, що хлопці борються і їм треба допомагати. Моральної і не лише допомоги потребують як військові, так і внутрішньопереміщені особи зі сходу нашої країни. Це один із останніх фільмів, які показують, що там насправді відбувалося”, — каже директор Острозького будинку культури Олександр Лозюк.
Стає все темніше, але глядачів не меншає. На екрані триває стрічка про українців, які довірилися росіянам і про тих, хто чекав порятунку від “руского міра”. Також про воїнів, які ціною власного життя захищали кожен клаптик української землі.
Фільм скінчився, хтось гучно обговорює побачене, декілька людей починають аплодувати. Поступово містян на площі стає все менше.
“Мені сподобалася ініціатива. Це дуже важливо — збиратися громадою і дивитися фільми про українських героїв. Вони частково створені на реальних подіях — там відобразили те, що відбувалося на сході. Насправді, важливо, щоб такі заходи відбувалися частіше, бо по-перше — це єднання, підняття духу. Це для нас зараз справді необхідно. І мене втішило, що багато молоді прийшло на перегляд та навіть брало участь у підготовці, — ділиться Ліля Мочаліна, одна з глядачок.
Текст: Надія Бутеєць
Фото: Ольга Очеретяна