Під час новорічних свят сімейні фотосесії користуються особливою популярністю. В Острозі також є студія зі святковими локаціями, де можна зробити таку фотосесію. Фотограф у ній — Олег Коваль.
Ми побували в студії Олега під час однієї такої фотосесії.
Клієнтів ще немає. Фотограф налаштовує лампу, щоб і ми могли налаштувати світло на своїй камері. В студії прохолодно, бо це перша фотосесія в цей день, але теплом віє від комину й світлових інсталяцій.
Три святкові локації значно відрізняються кольористикою. На одній локації домінує червоний колір, тут затишно розташоване піаніно, мандарини і червоний м’який плед у сніжинки. Він лежить на кріслі-качалці.
На іншій — домінує дерево, тут дерев’яна ялинка, такий же фон, старі коричневі валізи, купа старих книг і маленькі іграшки біля старих світильників, які додають трохи дитячості до атмосфери строгого дерева.
А остання локація в біло-рожевих кольорах. Вона не схожа за своїм настроєм стилю на попередні, бо геть світліша і смачніша за рахунок розставлених ємкостей з солодким маршмелоу між рожевими коробками-подарунками. І вона тепліша, бо біля неї комин.
“Чекайте, світер якось не так лежить“, — прийшли вже клієнти на фотосесію. Першою фотографують старшу доньку Тетяну. Її червоний светр ніби спеціально підібрали до першої локації, де домінує червоний.
Фотограф спочатку підказує, щоб наряджала ялинку, позувала з чашкою, уявляючи, що там теплий чай і Тетяна, усміхаючись, повторює, додаючи щось своє. А щоб вона здивано дивилася на подарунки, фотограф пропонує уявити, що в них новий тринадцятий айфон.
Тим часом до студії прийшов батько Тетяни Олександр з її молодшою сестрою Катериною. А мама Інна, зустрівши їх, також одягнула червоне вбрання, яке дістав їй фотограф.
“Катюша, ану залазь сюда“, — каже Олег Коваль, будуючи кадр для Каті та її мами.
Інна час від часу поправляє дрібненькі кучері доньки, поки та сидить біля неї у кріслі-качаці.
Фотограф починає кликати Олександра, який все ще не заходив до кімнати, де фотографують:
— Саша, ти довго там?
— Дві минуті.
— Що ти, макіяж там поправляєш?
Й далі фотографує мати з доньками.
За кілька хвилин й доєднався батько. Він вже теж у червоному светрі:
— Може, нижню кофту треба зняти?
— Ні, нормально, ти там для декорації (сміється фотограф — ред.)
— Дякую, що сказали (також сміється Олександр ред.).
З робочого місця фотографа, яке в сусідній кімнаті за шторкою, тихо лунає пісня Last Cristmas. Вся сім’я фотографується “щоб вислати фотку для бабусі”, час від часу сміються з своїх жартів.
На сусідній локації тим часом непорушно на валізах лежать такі самі старі ковзани, на стосах книг сидять маленький коник та півник, а під лампами — нерозгорнуті книги з казками.
“Зараз тата посадять на сані“, — починає сміятися Катя.
На сусідню “дерев’яну” локацію фотограф приносить сані, на них сідає Олександр, йому ще одягають капюшок з білим помпоном.
“Вони з мене сміються“, — каже Олексанр, поки його сім’я дійсно з нього сміється.
“Не парся, я теж сміюсь“, — заспокоїв Олександра фотограф.
По черзі на локації змінюються кадри, люди, обійми й усмішки. Знову жартують над Олександром, але згодом переходять на жарти про шампанське й фотограф розповідає, як докупляв продукти до новорічного столу на ринку.
“Точно треба шампанське відкривати, щоб веселіші були”.
Останні кадри були на біло-рожевій локації. Інна, Тетяна й Катя фотографувалися у бежевих в’язаних сукнях, а Олександр мусив з’їздити додому по коричневий светр, який спочатку забув.
Фотосесія тривала трохи більше години й час спливав доволі весело та швидко під тихі новорічні пісні. Останні фото відбулися легко, бо всі вже ввійшли в темп клацання фотоапарата.
А у фотографа за кілька хвилин вже інше замовлення й він поспішає на корпоратив, де, за його словами, теж будуть цікаві люди.
Фото: Таїсія Савош