У рамках проєкту “Місцеві 2020” ми спілкуємось із кандидатами на посаду голови Острозької об’єднаної територіальної громади, щоб ви могли дізнатися більше про кожного з них.
Олександр Шикер — чинний міський голова Острога з 2010 року. Працював у різні роки слюсарем, мотористом на морських суднах та слідчим в органах прокуратури.
В інтерв’ю “Ostroh.info” Олександр Шикер розповідає про свої, на його погляд, найбільші успіхи й помилки на посаді, про те, кого з кандидатів підтримує і чи вірить у власну перемогу в четвертий раз.
“Я не дав розвалитися тому, що на території міста”
—Як нам відомо, ви самовисуванець і на попередніх виборах, і на цих. Чому за весь час так і не заручились підтримкою певної політичної партії?
— Щоб нікому не бути зобов’язаним нічого.
Це я вже четвертий раз балотуюся. Минулого разу йшов самовисуненням, але мене підтримувала партія «Європейська солідарність». Може, ти й принесеш партії якісь дивіденди, але чи принесе тобі партія дивіденди? Знаєте, коли приходиш у міську раду, і збирається депутатський корпус, то все одно від тебе очікують якихось преференцій, навіть ті самі члени партій.
Мені пропонували балотуватися від партії, однак тяжко йти з регіональною, яка не має свого штабу й ресурсу. А за фінансовий ресурс “тягнути” ще якусь партію і її штаб буде надто клопітно. Людський ще можна знайти, а от фінансовий ресурс дуже важко.
—Якби довелося, то яку політичну партію Ви б обрали?
—Я самокритичний в житті. Не самовпевнений, що виграю вибори. Сподіваюся, але не самовпевнений. Усі ті, хто йдуть на вибори, теж розраховують на перемогу. З тих претендентів усі люди достойні, усі у своєму житті щось зробили.
—Чому не маєте Фейсбуку?
—Один з моїх знайомих сказав, що фейсбук – це смітник. У ньому збирається все сміття. Мені вистачає сміття, яке прибирається по місту.
—Як Вам вдається виконувати й свої посадові обов’язки, і приділяти час сім’ї?
—Діти у мене вже дорослі. Є онуки: одному десять років, одному півтора. Я вже давній — мені 59 років. Також ветеран праці – 42 роки відпрацював на державу. 15 років відпрацював слюсарем на підприємствах Острога, які вже просто-таки зникли з мапи Острожчини.
І це мені дуже болить, тому що у свій час ці підприємства були провідними. Завдячуючи ним, місто розвивалося. Усі прекрасно розуміють, коли буде розвиватися та чи інша адміністративна одиниця: коли будуть кошти й надходження в бюджет. Але я завдячую всім попередникам, які зробили так, що місто розвивається самостійно від району. Звичайно, хотілося б, щоб ці підприємства працювали. Але якщо хтось буде казати, що він відродить ці підприємства – не вірте цьому. Бо те, що вмерло, воскресити неможливо. Якщо воно було не розвалене, а законсервоване, утримувалося б у більш-менш пристойному стані, то і його можливо відродити.
На сьогодні в місті немає виробничих площ, бо так склалося, що всі вільні площі приватизовані. Можливо, це у свій час було й правильно зроблено, бо це все одно якісь надходження в бюджет. Але ті люди, які поприходили, не були зацікавлені в розвитку. Я не скажу, що ці приміщення пустують, але скажу, що більшість у непридатному для відновлення стані.
І не все залежить від міського голови, ще є кабмін. У 2010 році, коли я прийшов, у ПТУ були господарські приміщення, де вирощували велику рогату худобу і свиней. Я приходжу і кажу директору: “Ти мені по договору зберігання передай ці приміщення”. Він сказав, що це не від нього залежить, а від управління освіти. Я їду в Рівне, приходжу до начальника управління освіти, а він каже, що це залежить від Міністерства освіти. Я їду в Міністерство освіти, що забирає час, кошти та ентузіазм.
І навіть з децентралізацією в районі була утворена одна єдина громада, бо голова адміністрації не був зацікавлений, щоб утворилися громади. Хоча голови адміністрації й програма були від Порошенка. У решті районів утворилися громади: десь дві, десь навіть п’ять. І ті сільські ради, які межували з містом, могли приєднатися. Це могла бути ланцюгова реакція: приєднали Розваж, могли потім приєднати Хорів, потім Оженин і так далі. Але коли міський голова зацікавлений в цьому та їде розказує, а після цього голова адміністрації їде в те саме село і каже, що їм не треба об’єднуватися, бо ви маєте свій бюджет… Який ви маєте свій бюджет? Один Межиріч – так, тому що мають акцизний збір з підприємств на його території.
—Розкажіть про найбільші Ваші досягнення за період Вашого головування Острогом. Які проблеми Ви вважаєте, що вирішили?
—Я думаю: найбільш важливе те, що я не дав розвалитися тому, що на території міста. Тротуари від Шевченка до виїзду, вай-фай зона, де «Я люблю Острог», дитячий майданчик. Я поставив одинадцять зупинок і десять дитячих майданчиків безкоштовно. І це я зробив зі спонсорами. Є така приказка: «За гроші дурний може зробити, а ти спробуй щось без грошей». І коли кажуть, що це не я зробив, а спонсори – до мене спонсорів не було? Але чомусь вони не ставили нічого. Те, що їх ламають люди – це вже люди.
—Але на багатьох зупинках немає знаку зупинки. Чому так?
—На цих стареньких зупинках були знаки. Нові поставили на прохання місцевих. Ми робили запити, щоб поставити знак «зупинка». Просили службу автомобільних доріг, але вони відповідали, що не мають коштів. Жодна зі зупинок не облікована. Жодна не знаходиться в комунальній власності міста. Це просто спонсори зробили.
Фактично, я ці зупинки поставив на місці старих, які були вщент зруйновані. І я не вважаю поганим, що їх поставив. І тільки вони з’явилися, як у фейсбуці вже писали: «Говно зупинка, буде прокопувати». Ще дощу не було, ти там ще не стояв. Звісно, якщо можеш зробити краще — зроби краще. От на сьогодні я йду, і йде Юра Ягодка. І якщо він може краще — нехай робить. Я буду тільки радий, якщо місто процвітатиме.
“Без активності громади успіху влади не буде”
—Ви вважаєте свій термін успішним?
—Як говорить єдиний Герой України в Острозі: скромність — дорога в нікуди. Я вважаю, що десять років недаремно пропрацював по одній простій причині: я не розвалив того, що було. Були створені робочі місця. Те саме АТБ — це 48 робочих місць. При мені були побудовані “Рішер”, “Смарті”, “Рукавичка”, “Катана”, готельний комплекс “Маестро”. А це також робочі місця. Хтось може сказати, що це не підприємства, але створити навіть одне робоче місце дуже важко.
Також я вважаю своїм досягненням генеральний план землі, який ми затвердили у 2016 році. До мене користувалися планом 1973 року. Не було документації на землю під багатьма будівлями: школами, садочками… Це також ми зробили. Я не хочу сказати, що все сам зробив — це депутатський корпус. Тому що без активності громади успіху влади не буде.
—Яку найбільшу помилку Ви допустили за час вашого перебування на посаді, на вашу думку?
—Минулого року виділили кошти з обласного бюджету на спортивний комплекс. Ми мали свою співучасть. Розробили проєктно-кошторисну документацію й відправили до ДФРР (Державний фонд регіонального розвитку). Вони не затвердили. Потім уже оголосили тендер, і вийшов переможець тендеру. Виконавець робіт не використав ці кошти — не зміг їх освоїти. Ми не могли його проконтролювати, тому що не були замовником цього тендеру. Знову ж таки вибори президента, зміна обласної адміністрації, зміна начальників управління відділів адміністрації. Це не моя помилка. Щось розвалить — я не розвалив, можливо, щось примножив.
Я не з тих людей, що будуть хвалитися, хоча й сказав, що скромність — дорога в нікуди. Урешті-решт, мешканці міста мають надати оцінку і роботі, і досягненням, і помилкам. Але я скажу таке золоте правило: люди не бачать, що ти зробив. Люди бачать, що ти не зробив. Така сутність людська.
—Фінансування якої галузі Ви вважаєте пріоритетним зараз і чому?
—Я вважаю, що освіта й охорона здоров’я одні з пріоритетних напрямків. Люди, які могли б чомусь навчити дітей, не отримують достатнього фінансування. Хотілося б, щоб у школі були спеціальні дошки, щоб в лікарнях були ШВЛ (апарат штучної вентиляції легенів). Знову ж таки обмеженість фінансового ресурсу. Якщо на вулиці ще можна щось зробити громадою, то в закладах освіти й охорони здоров’я громада вже нічого не зробить. Люди можуть “скинутися”, якщо треба ліхтаря поставити чи тротуар зробити. Звичайно, це не вихід з положення. Хоча в польських містах громада бере активну участь у житті міста.
Треба залучати місцевий бізнес, аби він вкладав гроші в розвиток громади. Я ходжу до кожного з підприємців і говорю: “У тебе є магазин, а тротуар біля нього ніякий. Я йду по тротуару й спотикаюсь, я не буду дивитись на твій магазин. А коли б ішов по хорошому тротуару, то все одно звернув би увагу на твою вивіску чи на вітрину”. Деякі реагують позитивно: вони згодні. Але людська жадібність немає меж, так само як і тупість.
У мене на державні кошти є садочки, є школи, є музична школа, де громада не може “скинутися”. Ці заклади мають бути захищеними. А там, де вулиця: будьте ласкаві. у мене вулиця зібрала 20 тисяч на дорогу, коли 380 вартував проєкт.
Дороги — це найболючіше на сьогодні. Освітлення ми більш-менш налагодили. Хоча міняли освітлення по вулиці Татарській: кожен другий ліхтар був побитий із пневматичної гвинтівки.
Є багато проблем. Я був би радий, щоб прийшов новий голова ОТГ і їх вирішив. Бажаю тільки наснаги й терпіння в цьому. Тому що хто не працював, той може сказати: “Я все зроблю”. Я б хотів побачити, як він стане і все зробить.
Я завжди раджу, щоб люди вибирали депутатів таким чином: просто подивилися, хто в їхній громаді найбільш активний, до кого вони можуть прислухатись.
Мені дорікають, що я зробив кілька доріг, на які люди не скидалися. Були й такі дороги — не можна все за людський кошт робити. Але в першу чергу ремонтували там, де люди “скидалися”. До речі, першу вулицю ми зробили завдяки Ягодці. Він був депутатом на тій вулиці та організував найперший проєкт. Тут треба віддати належне людині.
—Якою, на вашу думку, має бути комунікація влади з містянами? Теперішня комунікація відповідає цим критеріям?
—Комунікація відбувається через депутатський корпус. На сьогодні це буде вдвічі тяжче, тому що треба охопити весь район, а це з одного кінця в інший 60 кілометрів. Кожен із депутатів має свій округ. На сайт острозької міської ради заходить, на мою думку, 10 відсотків населення. Тому що мені телефонують і говорять: “Ми не знаємо”. Але ви спитайте хоча б одного з депутатів, скільки разів він на своєму виборчому окрузі зустрічався з людьми.
Мене запрошують на вулиці. Вулиця має 30 хат, а приходить на зустріч 5 людей. Пасивність людей дуже велика. Але зате вони кожен день сюди по одному приходять і розказують, що треба зробити те й те. Я кажу їм, що легше зібратися гуртом і навідати свого депутата. Мені кажуть: “Я не знаю, хто мій депутат”. Людина 5 років є депутатом, і не знати хто він — неправильно. Нині не в кожного є комп’ютер, щоб зайти на сайт острозької міської ради. Але якщо депутат хоча б раз на місяць збирав на окрузі людей, то вони б знали що і де робиться.
Оксана КРИВІЦЬКА
Анна АНДРЄЄВА