“Щасливі голі люди” – це збірка оповідань про формування кількох поколінь українців у часи історичних змін. Авторка Катерина Бабкіна на презентації книги в Острозькій академії 14 квітня розповіла, чому саме така назва, навіщо вживає лайку у своїх творах та що таке Book Challenge.
Разом із письменницею до Острога приїхав президент Міжнародної літературної корпорації «Meridian Czernowitz» – Святослав Померанцев, який водночас модерував зустріч.
На презентації письменниця розповіла про саму книжку, зачитала уривок із оповідання «Коробка з ґудзиками», яке увійшло до нової збірки, та відповіла на питання студентів. Останні подекуди, для вищого рівня конкретики власних запитань, цитували поезію та прозу гостя.
Про книгу
У китайців є такий прокльон: щоб ти жив у годину змін. Така година змін в Україні триває з 80-их років і дотепер. У ці складні часи народилися й виросли покоління людей, які зараз формують країну такою, якою вона є. Ця книжка, незважаючи на кольорову обкладинку та назву «Щасливі голі люди», розповідає про формування кількох поколінь дорослих українців.
Мені пощастило написати про таких людей 8 живих історій. Мої оповідання – це заглиблення в їхнє коріння та дитинство. Більшість текстів я структурувала на дві частини. Перша розповідає про дитинство героїв, а друга – власне амбула, у якій читач бачить їх дорослими, розуміє, що їх ламало та сформувало.
Про назву
Спочатку збірка мала називатися «Носи і кросівки» (як перше оповідання книги). Але вже місяць я листуюся з видавцем, який у Німеччині займається видавництвом мого роману «Соня». Він мені якось написав, що назва «Соня» занадто складна для німецькомовного читача, і що вони планують замінити її на іншу – «Сьогодні я, мабуть, вирушатиму у завтра». Тоді я зрозуміла, що потрібно вибрати назву книги, яка означає те, що вона означає, і перекладається однаково будь-якою мовою.
Але я маю метафоричне пояснення цієї назви: ми всі переживаємо травматичні досвіди, через що нарощуємо собі таку броню, щоб мати змогу лишатися адекватними та конструктивними. Інколи, щоб бути щасливими, потрібно вміти цю броню скинути.
Про нецензурну лексику в художній літературі
Я вживаю нецензурну лексику і в житті (хоча й нечасто), і на папері. Ці слова існують так само, як хвороба. Якщо ми перестанемо вживати ненормативну лексику, це очевидно не дасть нам того емоційного забарвлення.
У літературі ці слова мають значення атмосфери, настрою, змісту чи опису ситуації. Вони мають і унікальне значення в контексті героя, який вживає ненормативну лексику. Я пишу такі слова там, де вони справді потрібні, де не можна сказати по-іншому.
Про Book Challenge
Ми придумали Book Challenge із Марком Лівіним для того, щоб люди більше читали й надихали інших на це. Ідея виникла після того, як ми прочитали статистику за 2014 рік. Виявилося, що половина українців не прочитали книжок взагалі. Якщо вони не читають літературу, відповідно вони її й не купують. А це ринок, за рахунок якого я намагаюся прожити.
Ходити і розказувати людям, що читати – це круто, приємно і весело, – але немає сенсу, адже вони і так знають про це. А ось яскравий ненав’язливий приклад публічних людей, до яких ми з Марком дозволили себе зарахувати і не пошкодували про це, працює: за перші чотири місяці до Book Challenge приєдналося більше 6 000 людей. Мій challenge – це 200 книжок на рік, але я страшенно відстаю від графіку.
Після презентації всі охочі мали змогу придбати книгу з автографом авторки.
Ольга Зінько
Фото – Анастасія Олексюк