Боєць АТО: “У нас все як у відомому вислові – один за всіх і всі за одного”

0
429
Реклама

Івану Кокорило 26 років, вже 9 місяців він перебуває в зоні АТО. До того у нього було звичайне життя. Народився і проживав в селі Велике Поле Березнівського району Рівненської області. Навчався спочатку в с. Велике Полі, згодом в Березнівській школі № 2. Потім закінчивши школу, їздив на заробітки, працював будівельником. Був призваний до служби Березнівським райвійсккомісаріатом. Власне розпочав службу з 10 червня 2015 року на першій лінії оборони в селищі Луганське Донецької області.

Як відреагували Ваші близькі на  те, що Ви вирішили брати участь у бойових діях?

Це ж батьки. Відреагували негативно. Не хотіли, щоб я йшов воювати.

Чи памятаєте Ви перший свій бій? Які емоції переповнювали Вас?

Не можу розповісти про перший бій. Проте ці емоції не передати словами, їх не порівняєш ні з чим. Просто раніше такого не відчував.

Чи стикалися Ви  в обличчя з ворогом? Якщо так, то що Ви відчували при цьому?

Не можу сказати, це військова таємниця.

Війна – річ тяжка й депресивна. Проте, можливо, Ви запам’ятали щось позитивне?

Позитив  полягає в тому, що я знайшов справжніх друзів, навіть більше, – всі ми стали як брати один  для одного.

 Як проходить Ваш звичайний день в зоні АТО?

Кожен день – це щось нове. Немає сталого розпорядку, на кшталт в 8 підйом і о 9 відбій. Постійна напруга і знаходишся в буквальному сенсі напоготові, адже ти ж не знаєш, коли буде наступний обстріл, також відбувається постійна підготовка до того, що може бути вторгнення з боку диверсійної групи.

Що підіймає бойовий дух?

Те, що ти не один. Знаєте, в нас як в у відомому вислові: «Один за всіх і всі за одного».

Як місцеве населення на території бойових дій ставилось до вас?

Ставлення місцевих до нас можна поділити на 3 категорії: більшість населення вважали, що ми прийшли, щоб згарбати території,ніби ми окупанти, інша частина населення навіть допомагали, а треті, як на мене найпідступніші – вони здавали наші позиції ворогу.

Чи допомагає держава забезпеченням харчів, зброї? 

Власне, на початках, коли я  лише розпочинав свою службу у зоні бойових дій(зокрема в черні 2015) , то з харчами не було проблем, зброї теж ніби вистачало, правда техніка була доволі погана.

Що було найважче для Вас, коли Ви перебували у зоні АТО?

Найважче було звикнути до цього ритму життя: безсонних ночей, постійної напруги й очікування невідомо чого: чи то обстрілу чи вторгнення ворожих угрупувань.

Ну й на завершення, хотілось би запитати. Як Ви думаєте, чи довго триватиме ця війна?

Я не знаю, але так як наша влада «поспішає» закінчити війну, то ще довго триватиме. Це певною мірою відмивання коштів на цій нікому не потрібній війні.

                                                                                        Спілкувалася Марина ЗАХАРЧУК

Реклама

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here