Українське радіо опублікувало текст XXI Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, який 9 листопада писали українці.
Про це повідомили на сайті Українського радіо.
Автором і читцем тексту був письменник Юрій Андрухович. Відомо, що фрагмент тексту стане початком нового роману письменника.
Охочі перевірити себе на грамотність могли протягом доби відправити написаний від руки диктант електроним чи паперовим листом на адресу організаторів.
Результати радіодиктанту оголосять упродовж 1-2 місяців, залежно від кількості отриманих листів. Ті, хто напишуть без жодної помилки, отримають подарунки.
Наразі радіодиктант можна перевірити самотужки, ознайомившись із друкованим оригіналом:
Слідом за пам’яттю
Парк! Як добре, що він у нас був. І не просто був, а буяв, дихав, заманював – такий величезний, розкинутий на незліченних гектарах, невимірний. Кожен із нас, молодших і старших, приходив до нього трохи не з побожним онімінням і завжди відкривав щось таке, що хоча б на пів життя залишиться спомином. Наш парк перевершував будь-який інший, він був чудесним лісом. Він існував поза часом і в позачасі тривав.
Покинутий десь на галявині псевдокитайський павільйон, застиглий танок гіпсових німф довкола рясно порослого асфоделями пагорба, заґратований і напівзавалений каменями лаз у розбійничу печеру… Я міг би тягнути й далі цей перелік моїх тодішніх дивовиж. І всі вони трапилися протягом одного-єдиного літа! Бо кожне моє, як і моїх ровесників, літо минало – ні, пролітало, проносилося! – в парку, в його іноді аж до грудей високій траві.
Хоч найважливіша була осінь. Ви її любите? Якщо ви незлюбили осінь, то вам у дитинстві не пощастило з парком. Таким, як мій, що спершу заливав усього себе червоною й жовтою барвами в цілковитій невичерпності їхніх напівтонів, а відтак поступово скидав ту червінь і жовтину, до решти, дощенту оголюючись на зиму. Тоді-то й наставала пора особливої чуйності: млистими передсвітанковими годинами до парку починали заходити невеликі групи мисливців.