21 листопада з нагоди Дня гідности та свободи у Будинку культури провели меморіальний захід “Пам’яті Революції Гідности”. Хор Острозької академії представив тематичну виставу із виконанням пісень.
15:50. До Будинку культури одне за одним заходять люди. Всередині приміщення актори та організатори метушаться та поправляють декорації: прапор, шини, лавочки, мішки та піаніно.
Акторка Анастасія Погребняк каже, що генеральної репетиції перед виставою не було, тому на сцені буде багато імпровізації. Вона зізнається, що якщо у майбутньому буде схожа революція, то доєднається до неї:
“Раніше ми були маленькими, а тепер ми повинні продовжувати боротись за нашу країну і відстоювати наші інтереси”.
15:55. “Зайдіть за ширми”, — говорить керівниця хору акторам і ще раз перевіряє декорації. Після прохання вимкнути світло глядачі в залі принишкли. За п’ять хвилин до початку майже всі сидіння були зайняті.
16:00. “Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала…”, – початок вистави був неочікуваним: із зали на сцену піднявся хлопець із тростиною, який прочитав вірш і пішов за куліси.
Позаду чується: “Що це було?”, але подив глядачів перервав голос, який розповідав про передумови та перебіг Революції Гідности. На сцену вийшли актори, одягнені у куртки. Рукави – перемотані жовтою стрічкою. Вони сіли на підлогу, а один із них продекламував той самий вірш Шевченка, що і Сергій Нігоян 10 років тому – “Кавказ” (ред. Сергій був учасником Революції Гідности та одним із перших вбитих під час протистояння на Майдані).
“Студенти брали активну участь у Революції Гідности. Якби не студенти, то б і не було Революції. І сьогодні ми зіграли цю виставу, аби нагадати суспільству, наскільки важливий подвиг тоді зробили студенти”, — згодом коментує актор Роман Антонюк.
Дівчата і хлопці роздумують над діями влади, оптимістично закликаючи: “Але вони нас не задавлять!”. Атмосфери згуртованості додають їжа та чай, якими ділиться група між собою.
Дівчина, закутана у кілька шарів одягу, пропонує зіграти пісню на піаніно. Актори підтримують ідею. Лунає “Пісня буде поміж нас” Володимира Івасюка, яку на сцені співають із усмішками.
Після виконання один із акторів каже: “А заграй-но танґо! У школі я зганьбився, коли довелось танцювати його!”. Акторки, хоча й трішки незграбно, але пристрасно ведуть танок, доки інші вигукують та сміються від дійства.
Глядачі теж підхоплюють сміх та уважно спостерігають за тим, що відбувається на сцені.
Залом прокотились перші гучні оплески. Коли актори знову сіли, їхню розмову перервали звуки пострілів. У метушні вони тікають за куліси, та потім вибігають на іншу сторону, але падають без духу одне за одним.
На фоні звучить мотив “Пливе кача”, і глядачі витирають сльози та діляться одне з одним хустинками. Всі актори виходять та виконують “Хто оспіває мене по смерті”, доки на проєкторі показують Небесну сотню. Глядачі вдивляються в обличчя та вчитуються в імена, доки пісня добігає кінця.
“Остання пісня — це переклад норвезької пісні. Ми самі адаптували її під цю виставу. Коли відбувалась Революція, мені було близько десяти років, і вдома цілодобово був увімкнений телевізор – батьки і я слідкували за цим. Революція Гідности спричинила революцію всередині кожного українця. У контексті подій, що відбуваються сьогодні, це була світостановча подія”, — розповідає про підготовку до вистави керівниця хору Острозької академії Катерина Кухарська.
16:45.На сцену виходить директорка “Центру культури, дозвілля і туризму” Тетяна Довга, яка оголошує завершальну промову про Революцію Гідности та просить вшанувати полеглих хвилиною мовчання.
Зал підводиться, а деякі глядачі все ще тримають хустинки в руках. Врешті, у тиші та під враженнями гості поволі розходяться додому.
Катерина, студентка Острозької академії, зізналась, що на виставах буває рідко, але зазначила про важливість таких заходів:
“Це дуже торкає. Ти приходиш на цю виставу і бачиш молодь. Коли відбувалась Революція, я була у другому класі, тож цього не пам’ятаю, але пам’ятаю батьків, які дивились в екран і хвилювались. Зараз мені важливо, що молодь це згадує і шанує”.
Тетяна Довга, директорка “Центру культури, дозвілля і туризму”, розповіла, що кожна деталь у підготовці була важкою, адже така вистава показує силу духу української молоді:
“Я приголомшена, як відтворили події учасники хору Національного університету “Острозька академія” – наче на хвилинку ти побував на Майдані. Добре, що така молодь вміє відтворити все до деталей, і вони є нашим майбутнім. Приємно, що молоді люди приходять на такі заходи”.
Текст: Олеся Петрова
Фото: Максим Рябовол