Понад 70 картин за 4 роки: Острозька художниця презентувала виставку робіт

Ранок 6 червня. На площі лунають гучні звуки — це перевіряють апаратуру перед початком свята. Ярмарок майстрів уже готовий зустрічати острожан та гостей. Люди, ідучи, роздивляються все довкола. З дитячою цікавістю питають один одного:

А що ж тут сьогодні буде?

Сьогодні Острог святкує 921-річницю. Трохи далі від яскраво вбраного центру міста, біля Татарської вежі почали гуртуватися люди. Згодом сюди приїде острозька художниця зі своїми полотнами.

Журналістка Анна Щерба провела цілий день на виставці й тепер переказує найцікавіше.

Людмилі Шевчук 65 років. Вона відкрила в собі талант художниці не так давно — близько 4 років тому. Але за цей час встигла написати вже понад 70 картин. Розповідає, що деякі з її робіт виставляють за кордоном, деякі — частина приватних колекцій.

Я часто дарую свої картини. Мені це приносить особливу насолоду“, — посміхається художниця.

Не помітити мисткиню серед метушні виставки було неможливо. Елегантне вбрання в світлих відтінках та дві масивні прикраси на білявому волоссі, оздоблені білими бусинами, виділяли її з-посеред гостей.

Як справжня господарка події, пані Людмила сама керувала організацією виставки. Розставляти картини допомагали й працівники відділу культури. Художниця повсякчас упізнавала у відвідувачах своїх знайомих, друзів, однокласників та колег. 

Із мотивів картин було помітно, як пані Людмила любить свою сім’ю. Наприклад, два граціозних коні, що біжать, виявилися портретом художниці та її чоловіка. 

Таку символічність жінка пояснила:

У нашій родині майже всі за китайським гороскопом коні. Тому я вирішила намалювати нас саме так. Але скоро я наважуся та зроблю сімейний портрет“.

 

А відвідувачі тим часом проходили коло за колом, подекуди застигаючи біля барвистих полотен. На них були зображені численні сюжети й герої, починаючи від песика дочки художниці, закінчуючи казковим замком Алькасаром зі сновидіння. І все це різними техніками. Її чоловік посміхнувся: “Моя дружина — справжня універсальна художниця“.

Людмила Шевчук охоче розповідає про свої творчі експерименти. Каже, що пробувала малювати мастихіном (художній шпатель зі сталевою стекою — ред.), бо це був для неї виклик.

Моє мистецьке ноу-хау — гофроване полотно. Я зробила його текстурним, а після цього малювала те, що бачила в цих нерівностях. Так і вийшла моя нова серія “Маланка”. Під Новий рік придумала собі таке“, — згадує художниця.

Гості перешіптувалися. Впадала в око картина з Татарською вежею. Її виділяла багата палітра кольорів, які виблискували на поверхні вежі. Цей твір пані Людмила завершила за день до виставки.

Мені більше імпонує старий варіант — без решітки. Так вежа розкривається краще“.

На окремому стенді поважно стояли картини з острозькими видами. Мисткиня розповідає, що Кругла вежа була намальована ще радянськими фарбами. 

Я почала малювати картини й тепер зовсім інакше дивлюся на світ. Небо інше, дерева інші, навіть сонце світить інакше. У мене була неймовірна жага до малювання ще з дитинства. А тепер із неймовірною підтримкою моєї сім’ї я роблю те, про що завжди мріяла. Стільки років це було всередині, а тепер воно вибухнуло, мов вулкан”.

Гості ще подовгу стоять біля витворів мистецтва. Людмила Шевчук не перестає до них посміхатися. У своєму світлому вбранні, вона нагадує перлину в мушлі. А мушлею слугує острозький барбакан.

Ніколи не пізно втілювати свої мрії“. Чомусь саме цю фразу мисткині хочеться зробити головною думкою сьогоднішньої виставки.

Анна ЩЕРБА