Обов’язкова стерилізація та штрафи: нардепи хочуть прийняти закон про тварин
Група нардепів зареєструвала законопроект про реєстрацію та стерилізацію домашніх тварин.
Законопроект передбачає:
• Реєстрацію усіх домашніх тварин (близько 170 грн.)
• Примусову стерилізацію усіх безпородних тварин (відмова каратиметься штрафом від 3400 до 20400 грн.)
• Штрафування господарів за неприбрані за собакою екскременти (від 850 до 1700 грн.), а також за торгівлю тваринами без документів (від 340 до 20400 грн.)
• Заборону умертвіння вагітних самок та умертвіння тварин в присутності дітей.
• Заборону використання тварин для проведення іспитів та змагань.
• Заборону розведення безпородних тварин.
Координаторка та юристка Української Гельсінської спілки з прав людини у Рівному Марія Цип’ящук пояснила законопроект для Ostroh.Info:
“В цілому, даний законопроект пропонує внесення змін до цілої низки нормативно-правових актів, які визначають стандарти поводження із тваринами, включаючи їх утримання, облік і т.п. Такими актами є: Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП), ЗУ “Про захист тварин від жорстокого поводження” та ЗУ “Про ліцензування видів господарської діяльності”.
Без сумніву, запропонований документ містить доволі прогресивні норми – наприклад, сама ідея реєстрації та обліку тварин, заборона використання тварин для жебрацтва та відповідальність за такі дії, заборона розведення тварин з метою виготовлення з них хутряних виробів та інші.
З іншого боку, поверхневий огляд положень цього законопроекту дає змогу зробити кілька узагальнень:
1. Деякі положення запропонованих статей відверто нелогічні. Наприклад, автори проекту вважають за можливе і за доцільне накласти відповідальність на особу за те, що вона не буде прибирати екскременти тварини у себе в квартирі. Це що, жарт такий? За такою аналогією, можливо – варто ще внести штраф за те, що хтось не миє в себе посуд. А по-друге, хто і яким чином збирається перевіряти такі факти?
Доступ до житла сторонніх осіб має дуже сильний правовий захист, і для того, щоб зайти до житла особи без її згоди, потрібні дуже істотні обставини – не на кшталт калюжки чи купки екскрементів в хаті, які неможливо забезпечити з точки зору права і які втручаються у приватне життя – наприклад, покарання. Подібним недопустимим втручанням в приватне життя особи є намір ініціаторів законопроекту повністю відкрити доступ до створеної бази реєстру тварин, де також міститься інформація і про власника та інші дані – це просто “джек-пот” для дог-хантерів та інших соціопатичних осіб, які матимуть, прямо-таки, каталог на вибір… і таких прикладів можна навести ще чимало.
2. Бажаючи забезпечити законослухняність громадян, автори законопроекту подбали про те, щоб санкції за невиконання встановлених правил щонайменше викликали відвертий шок. До прикладу, законопроектом пропонується внести до КУпАПу ст. 1543, якою встановлюється відповідальність за порушення правил розведення тварин у вигляді накладення штрафу в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян! Це дорівнює 5100 гривень. А якщо людина протягом року з дня накладення на неї такого адміністративного стягнення – знову порушила цю норму, тоді вона повинна буде заплатити 20 400 гривень! При цьому, розведення домашніх тварин здійснюється виключно у племінних розплідниках, кінологічних, фелінологічних клубах, що мають ліцензію на проведення такої діяльності. Така послуга для людей, які мають тварин є платною, а сама підприємницька діяльність щодо розведення тварин підлягає оподаткуванню.
Схоже, автори тексту забули, що покарання за будь-яке правопорушення повинне бути співрозмірним та пропорційним суспільній небезпечності такого діяння. Нормативний документ, який визначає перелік суспільно-небезпечних діянь та види і строгість покарань за їх вчинення повинен бути узгодженим та логічним – це є одним із компонентів принципу юридичної визначеності. Звідси ж випливає, що покарання не повинне бути занадто суворим, але таким, щоб виконати свою правовиховну функцію.
3. Законопроект містить низку й інших проблемних положень, читаючи які, відразу розумієш, що вони не будуть виконуватися. Скажімо – обов’язок осіб, які будуть здійснювати відлов, інформувати населення про час і місця відлову, пункти збирання тварин, фіксувати інформацію про кожну відловлену тварину та ін. Після такого відлову тварини повинні бути поміщені до притулків. Питання в тому, яким чином перевірити, наскільки точні дані надає орган, який відловлює тварин?
4. Вміщена в багатьо положеннях стандартна про те, що та або інша процедура буде здійснюватися “у порядку, визначеному КМУ” неабияк насторожує. Звісно ж, КМУ повинен “розробити відповідні положення в чотиримісячний строк з дня набрання чинності законом”. Але – як показує практика, бідолашний КМУ часто не справляється з такими задачами. Так от в даному випадку до прийняття закону повинні бути розроблені усі необхідні положення, закладені бюджетні кошти – і лише тоді можна говорити про такі революційні зміни.
Шокує те, що в той час, коли весь світ закликає не розводити і не купувати породистих тварин, а забирати тварин з вулиць та притулків – наші народні обранці намагаються пролобіювати ідею повної елімінації тварин, “які не мають породної цінності”.
Очевидним є те, що прийняття законопроекту в такій редакції, як він є зараз – буде надто поспішним і необдуманим кроком, до якого наша держава зараз ніяк не готова. В противному випадку, оновлене законодавство може призвести до масштабного винищення тварин і створення багатьох проблем для власників тварин”.
Населення відреагувало на законопроект неоднозначно. Проте рівненська зоозахисниця Алла Лосік стверджує, що цей законопроект призведе до поглиблення безпритульності тварин, адже в Україні немає необхідних притулків та соціальних програм.
Острожанин Роберт Коваль ділиться своєю думкою щодо законопроекту:
“Законопроект має внести ряд доповонень до вже існуючих законів, тобто це не окремий закон. Чітке визначення правил розведення, утримання і поводження з тваринами – це великий плюс, але є один нюанс. Весь контроль за дотриманням цих правил здійснює поліція. Потрібно дивитися на речі реально – вони не будуть цим займатися. На мою думку, було б доцільно наділити цими повноваженнями місцеві органи влади (у перспективі – муніципальну поліцію). У результаті – маємо гарну ініціативу, але неможливе виконання”.
Ірина МУЛЯР
