Освіта

НЕприродна робота: чого дітей вчить школа?

Вона повільно протягує голку крізь тонку тканину і кладе її на стіл. Потім зав’язує тісніше блідо-білу хустину на голові й продовжує роботу. У кабінеті просторо, поряд з нею працює ще близько 20 дівчат. Червоні нитки, що лежать у лівому кутку парти, час від часу плутаються.

Вона – учениця 6 класу першої школи міста Острога, у неї урок трудового навчання. На нього, окрім хустини, треба одягати ще й фартух.

Так виглядає «дівочий» урок трудового навчання в деяких українських школах.

Улітку цього року МОН вирішило оновити навчальні програми для 5-9 класів і скасувати обов’язковий поділ на «дівчачі» та «хлопчачі» уроки трудового навчання, щоб кожен і кожна міг/могла обрати те, що до вподоби. Відтепер дівчата можуть вийти за рамки канви-швейної машинки-салату, а хлопці – навчитися готувати червоний борщ або пришивати ґудзик до сорочки.

«Насправді і ті, і ті вміння потрібні нам всім. І хлопцям незле було би вміти себе нагодувати, і дівчатам не потрібно виходити заміж для того, щоб забити цвях і повісити картину. Не вбачаю жодних біологічних обмежень, які мусили б провадити роздільне навчання з цих вмінь», – працівник Українського жіночого фонду Микола Ябченко.

Предмет «трудове навчання» у середній школі має поділ на обслуговуючу працю й технічну. Сама ж назва «обслуговуюча» свідчить про те, що людина обслуговує своєю працею іншу людину: готує їжу, шиє одяг, ремонтує його. На такі уроки зазвичай записують за списком дівчат, бо ж це їх «природна робота». Технічна праця передбачає роботу із технікою, технологією: випилювання, креслення, паяння. Сюди ж навпаки – хлопців, бо вони сильніші, а шкарпетки їм і жінка зашити може. За новим навчальним планом поділ на працю обслуговуючу й технічну все ж діє, проте не за критерієм хлопець-дівчина, а за бажанням.

*підручники для трудового навчання 2014 року

Про те, що сьогодні роблять учні та учениці на уроках праці в острозьких школах, ми запитали їхніх учительок й учителів.

Школа №1

У цій школі дівчата й хлопці ходять в один кабінет трудового навчання, вчаться за оновленою програмою. Працюють разом, проте поділ все ж є – на техніки.

«Наприклад, аплікація у 5 класі. Дівчата можуть працювати із тканиною, а хлопчики – вони не завжди це сприймають так…вони кажуть: «ми не будемо робити дівчачу роботу. Тканина – це дівчача робота». Тоді я шукаю вихід із ситуації і беру їм аплікацію із природніх матеріалів. Ага, тут вони вже спокійніше: це не тканина. Усе, що стосується шиття і тканини – є така трохи у хлопчиків реакція…», – говорить учителька трудового навчання Наталія Гузій.

Наталія викладає у всіх класах: з 5 по 11. Для класів, де учні та учениці разом, їм радять брати нейтральні теми для занять, «щоб не було скандалу і тертя».

Та вчителька говорить, що класи є різні:

«В одному – дівчатка хочуть вчитися в’язати, в іншому – категорично ні: «ми будемо працювати разом із хлопчиками». От дівчата у 7А – в’яжуть гачком, хлопці – працюють із дротиком. А у 7Б – усі тільки із дротиком».

У Наталі Гузій також є шкільний гурток, на який ходять хлопці. Хлопці шиють на швейних машинках.

Школа №3

У цій школі також немає поділу на «хлопчачі» та «дівчачі» уроки. Це зумовлено не оновленими планами, а малою кількістю дітей у класах. За МОНівськими вимогами для поділу треба 27 дітей у міській школі, 25 – у сільській.

Учителька Ольга Войтко говорить, що теж пропонує дві технології водночас. До прикладу, для органайзеру в 7 класі можна обрати деревину або текстильні матеріали. Проте працювати із двома техніками одночасно важко. До того ж, умови школи не дозволяють робити швейну і столярну справу водночас.

Коли вчаться обробляти деревину за допомогою лобзика – працюють усі.

«Для дівчат я даю ДВП, для хлопців – щось щільніше.

У 7 класі є дівчата, які не хочуть шити, і вони пиляють, навіть краще, ніж хлопчики. Дівчата сьогодні більш пристосовані».

Школа №1

Це єдина школа в місті, де поділ на «хлопчачі» й «дівчачі» уроки все ж є. Для них тут окремі кабінети з відповідним обладнанням. Дітей ділять за списком: з дівочим ім’ям – вишивати, з чоловічим – пиляти.

Ми заходимо на урок, де дівчата у фартухах і хустках. У них урок обслуговуючої праці, вишивка. За правилами безпеки вони мають ходити у спецодязі.

Поки ми говоримо зі вчителькою, до неї підходять дві дівчини із запитанням:

– а ми справді можемо піти працювати до хлопців?

– так, пишете заяву і йдете.

Учителька Надія Філіпченко говорить, що питання не у поділі на «дівчачу» й «хлопчачу» роботу. Усе залежить від дитини та її уподобань:

«Є такі дівчата, у яких краще виходить робити щось технічне. І є в мене хлопці, в яких виходить шити краще, ніж в деяких дівчат. Це залежить особисто від дитини, від її здібностей».

На кожній паралелі є один клас (із трьох), який півсеместру ходить на технічну працю, а іншу половину – на обслуговуючу. Тобто хлопці й дівчата цього класу вчаться разом вишивати, робити іграшки з деревини, працювати з технікою декупажу чи виготовляти металевий совок.

Тут, говорить учителька, з’являється інша ситуація:

«Є хлопці, які полюбляють в’язати чи вишивати, з бісеру, до прикладу.

От у 9 класі у мене був хлопчик, він вишивав собі бісером запросто! Він вишивав, він це вмів і отримував від цього задоволення. Та хлопці, вони ж один одного цькують. Якщо хлопець буде виконувати щось дуже гарно і старанно, то вони як не на уроці, то після уроку починають йому образливе щось казати.

Такі діти замикаються в собі».

У кабінеті навпроти працюють хлопці. Для них тут є два класи: в одному пишуть конспекти, в іншому – обробляють деревину і метал. У 5 класі тут виготовляють рухому іграшку, а в 11 повторюють токарну справу.

Ігор Погонець викладає трудове навчання у цій школі вже 5 років. Нова програма йому подобається, бо усі модулі – варіативні, можна вибирати. Мінусом називає недостатню кількість підручників (ще друкуються) і велику кількість модулів. Раніше у 6 класі за рік треба було зробити 3 вироби, тепер – 6.

Поділ на дівчат і хлопців вчителю подобається:

«У хлопчиків є більша здібність попиляти, постояти за верстатом, ніж у дівчини. Я б сказав, тільки 10 % дівчаток схильні, решті – важко, менше сил у дівчаток. Мені більше подобається, як вони оздоблюють».

На стінах та столах стоять зразкові роботи. Серед них як ті, що зробили хлопці, так і ті, що зробили дівчата. Ігор Погонець каже, що вони однаково гарні:

«Ось робота Бернадської Марійки, 5Б клас».