Як студенти поєднують роботу та навчання
Готуватися до пар на роботі, пізно повертатися додому та відмовлятися від прогулянок з друзями. Студенти Острозької академії розповіли Ostroh.Info як їм вдається працювати під час навчання.
Я не можу написати учневі/ці, що пробач, але я хочу прогулятися з друзями
Даріна Мілова — студентка третього курсу факультету романо-германських мов. Вона працює на двох порталах. Пише статті англійською на “4writers”(інтернет-компанія, що займається написанням академічних робіт англійською мовою) та викладає англійську на “Skyeng” (міжнародна онлайн школа англійської мови).
“Я працюю з другого семестру цього курсу. Починати було трішки страшно, бо репетиторством займаюсь на компанію, де потрібно було хоча б резюме написати. А я розумію, що в мене крім участі в конкурсах англійською мовою майже нічого немає. І було страшно, що мені відмовлять.
Щоб отримати роботу на “4writers”, ти проходиш тест на граматику й потім десь за 15 хв маєш написати коротке есе, щоб показати як добре ти знаєш структуру.
“Skyeng” — це була остання компанія в яку написала, бо інші вимагали від мене більшого досвіду. А на “Skyeng” я пройшла інтерв’ю та почала працювати. На платформі уже є заздалегідь підготовлена граматика та слова. Просто як вчителька я маю ознайомитися з цим всім, підібрати якийсь цікавим метод навчання для учнів чи учениць. І все залежить теж від їхнього рівня англійської та зацікавлень. Я займаюся з дорослими людьми й вони дуже різнобічні. Інколи краще пов`язувати інформацію з їхньою роботою, щоб їм краще це запам`ятовувалось. Вони сприймають матеріали по-різному.
Поєднувати роботу із навчанням інколи напряжно, але у мене вже є якийсь свій імунітет до цього.Тобто, я розумію, де не потрібно витрачати свій час, а де можна щось зробити швидше. Але спочатку мені це не було важко, бо перед тим як проводити уроки я ознайомлювалася з самою платформою. Було дуже багато теоретичного матеріалу, щоб ти добре орієнтувалася в матеріалах, які викладаєш.
Я зрозуміла, що мені треба часом чимось жертвувати заради роботи. Я не можу написати учневі/ці, що пробач, але я хочу прогулятися з друзями або у мене немає настрою, щоб викладати. І я просто хочу піти пройтися, почитати книгу або подивитися якийсь фільм. Я розумію, що це певна відповідальність.
Мені подобається, що люди, яким я викладаю, працюють у різних сферах. З ними я вчу щось нове й для себе. Наприклад, у мене є учениця, яка любить, щоб я їй давала якісь складні англійські конструкції. Інколи я не до кінця розумію як їй повністю їх пояснити. Тому я шукаю додаткову інформацію й тим самим розвиваю свої англійські навички”.
Спершу у мене насправді тремтіли руки й я думала, аби клієнт/ка не прийшли
Софія Чернишова навчається на другому курсі факультету романо-германських мов. Вона працює в одній із острозьких кав’ярень.
“На початку зимових канікул цього курсу подруга запропонувала мені роботу. Спершу я працювала повний робочий день. Коли почалося навчання — півдня. Це з другої до восьмої вечора.
У принципі, я хотіла спробувати, як це поєднувати роботу з навчанням. Це було трохи важко спочатку, тому що і не встигаєш прийти додому, бо вже десята година, і ще пари потрібно робити. Десь сидиш до ночі та готуєш завдання. Але потім до мене дійшло, що пари можна робити й на роботі.
Коли почала працювати, я відчула себе більш незалежною. Починати було важко, тому що потрібно було запам’ятати усі напої, фірмові назви, знаходити спільну мову з клієнтами/ками. Спершу в мене насправді тремтіли руки й я думала, аби клієнт/ка не прийшли. Але зараз рука уже напрацьована, тому набагато легше. Під час стажування, подруга, яка там теж працювала, дала мені технологічні карти [схеми приготування напоїв — ред.]. Їх треба було запам`ятати за один день.
Клієнти бувають різні, ще й п`яні приходять. У мене замовляв каву один такий “алкаш”. Я дала йому решту і він ці гроші повернув мені, як чайові.
Взагалі, на роботі я знайшла друзів. Я можу приходити туди під час інших змін. Звичайно, пити каву за рахунок закладу не можу. Але люди, атмосфера, менеджер — все чудово.
Я не хотів перестати займатися навчанням і думати лише про роботу
Богдан Середюк — студент четвертого курсу факультету романо-германських мов. Він займається письмовим та усним перекладом англійської мови.
“Я почав працювати з весни другого курсу. Це був формальний фріланс, серйозний і за гроші. Раніше це були більше волонтерські проекти, які теж базувалися на принципах фрілансу, але за них я не отримував нічого. Шукати роботу почав із зими першого курсу. Моїм основним джерелом пошуку було розширення мережі знайомств. Для цього я брав участь у різних заходах, де збирається молодь. Тому що серед них можуть бути ті, які вже працюють і можуть щось корисне порадити.
Мені ніколи не було легко поєднувати роботу з навчанням. Це залежить від пріоритетів, які має людина. Для мене це теж була і академічна успішність. Я не хотів перестати займатися навчанням і думати лише про роботу, тому намагався зберегти ці два пріоритети в моєму житті.
Звісно, хороший рівень англійської важливий, коли ти займаєшся перекладами. І чим вищий рівень, тим більше можливостей. Але якщо рівень низький, то, мені здається, є волонтерські проекти, які вказують, що ви можете використати наш проект для свого розвитку.
Недоліками фрілансу є те, що це забирає багато часу й зусиль. Також не всім людям вдається зосередитися на роботі вдома. Вони сприймають дім, як місце, щоб розслабитись. Тому їм буває важко сконцентруватися на роботі там. Це не працює у моєму випадку, але багато моїх знайомих-фрілансерів шукають собі інші місця, щоб попрацювати, типу інтернет-кафе.
Взагалі фріланс допоміг мені відточити тайм-менеджмент. Я навчився цінувати свій час. Раніше міг там витратити кілька годин на перегляд фільму. Тепер же сто разів подумаю перш ніж щось дивитися, тому що я можу витрати цей час на важливіші справи. Також навчився усвідомлювати, що мені подобається та навпаки. Коли часом тобі дають роботу, ти перш за все дивишся на неї як на можливість. А вже потім на те, чи тобі вона імпонує. І я зрозумів, що набагато легше працювати з тим, що тобі подобається”.
Анна Москвич
