25 травня о 9:00 на Замковій горі з’являється все більше і більше людей. Саме тут буде проходити відкриття мандрівного табору “Стежками князів Острозьких”.
Хтось із прибулих спілкується між собою, інші — наодинці перевіряють свої речі. Уся територія заповнена туристичними наплічниками.
Майже 100 учасників табору — це молодь із 18 областей України.
Організатори одразу розділяють учасників на рої — спільноти по 10-15 осіб, якими керують ройові. Цього року таких буде 6. Після розподілу кожен рій збирається в коло, де учасників знайомлять із правилами, а далі одне з одним.
У таборі в кожного має бути своє псевдо. З допомогою нього інші звертатимуться до мандрівника.
10:00. Розпочинається урочисте відкриття «Стежок»
“Усім привіт, друзі! Я дуже щаслива вас тут бачити. Цьогорічний табір ювілейний — десятий. Цього року в нас також рекордна кількість учасників, за що ми вам дуже вдячні. Я бажаю, щоб маршрут, який ми з вами здолаємо за ці 5 днів, дався вам легко, з радістю, з хорошими друзями поряд, які допоможуть вам його пройти, побачити красиві місця і зрозуміти для себе нові сенси”, — зичить учасникам керівниця проєкту Юлія Мартинчук.
Цьогорічний табір присвячений Юрію «Юхиму» Юхимюку, який загинув 17 травня під час виконання бойового завдання.
“Сьогодні з нами мав бути наш друг Юхим але, на жаль, його не стало. Проте ми впевнені, що він віддав своє життя гідно, і ми дякуємо йому”, — каже керівниця “Стежок”.
Опісля слів організаторки настає тиша. Оголошують хвилину мовчання.
“Табір, розхід!”,— вигукує бунчужний “Владись”.
“Слава!”,— голосно відповідають учасники.
11:00. Мандрівники одягають свої наплічники та разом вирушають із початкової точки. Поруч із ними біжить острозький собака. Цього дня вони мають пройти біля 30 км — за планом влаштують привали в різних історичних місцях, а кінцевою точкою буде садиба в селі Батьківці.
“Ви студенти чи школярі?”, — запитує бабуся на вулиці.
“Все на купі”, — з усмішкою на обличчі відповідає дівчина з натовпу.
11:50. Перший привал — Свято-Троїцький монастир-фортеця.
— Скільки ми пройшли?
— 3 км…
— Я вже задихався.
15:30. Наступний пункт — Новомалинський замок.
Мандрівники розбиваються на групи. Одні йдуть до магазину, щоб придбати їжу. Інші — шукають місце в затінку: сьогодні +25°C.
19:00. Далі — церква Святої Трійці в селі Буща.
У натовпі де-не-де можна почути розмови. Хтось розповідає, де навчається. Інші діляться своїм досвідом у схожих на “Стежками князів Острозьких” таборах.
“Ви на відпочинок?”, — запитує високий чоловік зі зморшкуватим обличчям.
“Та, він у нас активний”, — відповідає мандрівниця.
Упродовж маршруту місцеві раз за разом вітаються з учасниками табору, усміхаються до мандрівників та бажають успіхів.
20:30. Кінцева точка — село Батьківці. Тут молодь проведе наступні 3 дні. Уся велика команда починає ставити на траві намети та розкладати речі. А власниця садиби вже починає наливати в тарілки свіжозварений суп.
На вулиці почало темніти. Садибу ледь-ледь освітлюють лише ліхтарі в наметах.
“О, я на дерево наступив. На друге дерево. Треба ліхтарик”, — пошепки каже хлопець, ідучи до свого тимчасового житла.
23:30. Відбій.
2 день.
Наметове містечко прокидається. Чути тихі розмови про вчорашній день. О 9 годині ранку починається руханка. Після неї всі йдуть на сніданок, який приготували мандрівники одного з роїв під керівництвом інтенданта. Біля казана вже вишикувалася черга з людей, що тримають тарілки, чашки та виделки, а перед початком прийому їжі триває спільна молитва у колі.
Увечері на ватрі знайомств кожен рій має презентувати свою імреску — театралізований 7-хвилинний виступ. Мандрівники розділяються і починають готуватися, з куточків садиби лунають співи, вигуки та гучний сміх.
О 17 годині для учасників проводять квест. Тут вони можуть перевірити свої знання з історії УПА та Острозької академії, розвинути командні навички і навіть навчитися основ альпінізму.
Біля 21 години мандрівники починають одягатися у теплий одяг і робити собі чай. Невдовзі розпочнеться ватра знайомств. Перед цим організатори розповідають про таборову пошту, куди можна написати приватний чи публічний лист для когось із мандрівників. Далі відбувається презентація роїв — спочатку кожен учасник рою розповідає про себе, а потім проходить сама імпреска.
“Просим, просим, дуже просим!”, — вигукують учасники.
До кінця вечора “стежківці” співають пісні, сидячи навколо ватри.
3 день.
Після ранкової руханки і сніданку починається лекція про домедичну допомогу, пожежну та мінну безпеку. Тепер кожен та кожна можуть попрактикуватися у проведенні серцево-легеневої реанімації.
О 17 годині всі беруть участь у квесті з орієнтації на місцевості. А після вечері прямують до могили невідомих героїв УПА — у таборі діє щорічна традиція відвідувати та впорядковувати це місце.
— Полеглим Честь!
— Героям Слава!
— Живих до бою кличе справа!
Після цього триває щоденна вечірня ватра.
“Горить ватра, горить ватра! Дивіться, дивіться! Це юнацтво, це юнацтво! Співає, співає!”, — повторює декілька разів натовп.
4 день.
Сьогодні для учасників табору проводять лекції та практики з тактичної медицини, мінної безпеки та медіаграмотності.
На вечірній ватрі читають листи з таборової пошти.
— Вітрячку(псевдо), борщ — топ, ти — топ. Усміхайся частіше!
— Офіс (псевдо), чого ти такий класний?
Рудоволосій дівчині біля багаття віддають листа. Вона швидко розгортає його й починає усміхатися.
“Друзі, на цьому робимо паузу з таборовою поштою і починаємо співати!”, — каже ройова.
На екранах телефонів можна побачити тексти пісень. Мандрівники співають композиції Володимира Івасюка, Тараса Чубая та Скрябіна. Невелика група людей починає танцювати біля вогнища із чашками в руках.
Орієнтовно о 3:30 ранку наметове містечко прокидається від звуків сирен та музики.
“Це Алярм! Виходимо з наметів! Одягайтеся тепліше!”, — кричать ройові.
Усі учасники стають у шеренгу, деякі досі закутані в спальники. Вишикувавшись, вони йдуть до ватри — там відбуватиметься посвята учасників у “стежківці”.
5 день.
Це останній день табору. Мандрівники складають свої речі та прибирають територію садиби. Приблизно об 11 годині вони вирушають до урочища Гурби, де відбувався один із боїв УПА. Там мандрівному табору проводять екскурсію криївкою.
О 16 годині мандрівний табір “Стежками князів Острозьких” 2023 офіційно закривають.
“Що ж, на цьому в нас усе. Я хочу вас побачити на наступних таборах. Я впевнена, що ви між собою дуже здружилися і знайшли нові знайомства, будете підтримувати зв’язок, зустрічатися і надалі. Дякую вам!”, — каже керівниця проєкту Юлія Мартинчук.
“Стежківці” починають обійматися, фотографуватися одне з одним та обмінюватися контактами. Хтось намагається схопити в кадр і острозького пса, який подолав увесь шлях разом із мандрівниками.
Далі учасники “Стежок” сідають в автобус, що прямує до Рівного.
“Я щаслива, що познайомилася з тобою”, — каже одна учасниця в автобусі іншій.
“Я теж”, — чути у відповідь.
Місць для всіх не вистачає, тому декілька людей сідають на підлогу. Коли автобус виїжджає, вони починають співати українські пісні та спілкуватися між собою, а дехто відразу засинає.
“Я наче повернулася до своєї молодості. Дуже класна атмосфера, круті люди і організація самого табору. Чудово побудована структура. Тобто є й активності, і пасивності. Усі чимось займаються, усі хочуть щось зробити. Я би дуже хотіла повернутися сюди і сподіваюся, що повернуся”, — ділиться учасниця проєкту Віолетта “Весна” Гуркуш.
“Найбільше мені запам’яталася ватра. Я із Черкаської області і приїхала сюди одна. І я сиджу в колі взагалі незнайомих мені людей, в іншій частині України, у якомусь лісі, але це надзвичайно атмосферно. Коли ти, не знаючи навіть нікого, познайомилася і зблизилася з усіма, сидиш і просто співаєш пісні біля вогнища”, — розповідає ще одна учасниця табору Дар’я “Пригода” Водянова.
“Це хороша традиція, яка була започаткована у 2015 році. Ми бачимо, що є попит серед молоді. Цього року ми закрили реєстрацію за 2 тижні до початку табору. Людям треба зняти стрес, виїхати на природу, дізнатися щось нове та отримати нові навички”, — каже засновник табору “Стежками князів Острозьких” Юрій Устимчук.
За 5 днів учасники мандрівного табору пройшли біля 50 км.
Ольга Очеретяна