Про флорбол ви можете почути нечасто, адже в Україні він з’явився лише в 1997 році, а в Острозі ще пізніше — у 2018. Попри свою досить невелику популярність, цей вид спорту все ж привертає увагу острожан і острожанок. Наразі у місцевому флорбольному клубі є 2 команди, учасники й учасниці яких представляють місто та Україну не лише в межах держави, а й за кордоном.
Про флорбол та його розвиток в Острозі з Острог Інфо говорив керівник Клубу Lynx Олег Цимбалістий.
Також про свій досвід розповів тренер клубу Ілля Гнітецький, який грав зі збірною України за кордоном.
Олег Цимбалістий
Олег — керівник острозького флорбольного клубу. Журналістці Острог Інфо він розповів, що представляє собою цей вид спорту та які основні правила гри. Також поділився тим, як розвиваються острозькі флорболісти та флорболістки.
Флорбол — це командний вид спорту, який розвиває комплексну фізіологію людини, а в нашому випадку — дитини. Цю гру проводять у закритому приміщенні між двома командами. Найбільше в ній задіяні ноги та руки. Флорбол потребує великої уважності та вправності від гравців. Ціль цієї гри — забити якнайбільше голів у ворота команди-суперника.
Все, що потрібно з інвентарю — це пластиковий м’яч та ключка.
Загалом, цей вид спорту схожий до хокею. Тільки хокей відбувається на ковзанах, та і має дещо складніші правила. А у флорбол прийнято грати в залі та в кросівках.
Якщо говорити про правила гри, то у професійному флорболі трохи більше правил, ніж у тому, яким займаються наші команди. Але серед найважливіших — гравець повинен добре володіти ключкою й пам’ятати про те, що її не можна підіймати вище колін. Інші:
- м’яч розводиться з центру поля по свистку;
- торкатися м’яча можна лише ключкою. Ногою дозволено зупиняти м’яч, але не атакувати ворота. Також можна зупинити м’яч корпусом, але без стрибка
- у кожної команди має бути капітан/капітанеса;
- матч складається з трьох періодів, які тривають по 20 хвилин. Між періодами є 10-хвилинна перерва;
- протягом гри кожна команда має право взяти тайм-аут на 30 секунд;
- якщо матч, у якому обов’язково має бути команда-переможець, закінчився нічиєю, команди грають додатковий час (10 хвилин). Якщо овертайм завершився внічию, призначають по 5 штрафних кидків для кожної команди;
- воротареві/воротарці заборонено використовувати ключку;
- при виконанні штрафного чи вільного ударів суперники та суперниці повинні стояти від м’яча на відстані 3-х метрів;
- торкатися м’яча головою можна лише голкіперу/голкіперці.
Але, як і в будь-якому виді спорту, у флорболі є труднощі.
Журналістка: це може якось нашкодити здоров’ю?
Так, коли гравці та гравчині бігають, вони можуть вдаритися одине в одного. Можуть впасти. Можуть вдарити по пальцях когось ключкою. Можуть бігти і вивихнути ногу, впасти на руку. Але, насправді, нічого надто небезпечного немає. Я би сказав, що футбол, наприклад, більш небезпечний, ніж флорбол.
Журналістка: як щодо флорболу в Острозі?
2 грудня ми відсвяткували три роки. Тож виходить, що клуб в Острозі з’явився 2 грудня 2018 року. Головним ініціатором був Олександр Лагур. Це хлопчина, який захотів, щоб місцеві діти мали більше можливостей для розвитку. Брали участь у створенні цього клубу і місцева громадська організація “Територія змін”, а також протестанська церква “Спасіння”.
Від того часу наші гравці та гравчині почали приєднуватися до українських збірних, грають і на Рівненщині, і на Волині, і в інших містах. Зовсім нещодавно наш флорболіст Ілля Гнітецький грав за Україну в Угорщині. Він перебував у складі української збірної з флорболу U-19. На жаль, вони не отримали перемоги, оскільки виявилося, що в Європі цей вид спорту розвинутий трохи краще, ніж у нас. Але ми не засмучуємося і працюватимемо над майбутніми хорошими результатами. Узагалі, в Європі цим займаються навіть у школах, на рівні з волейболом та футболом. У нас цього немає, тож і результати не завжди втішні.
Моя порада початківцям і початківицям — мати бажання. Усім іншим забезпечуємо ми. Те, що даємо особисто ми для дітей, це перший місяць просто подумати над тим, чи людині це підходить. Можна в цей місяць навіть просто походити, поспостерігати за тим, як це відбувається і чи справді воно цікавить людину. Ми надаємо дітям весь необхідний інвентар. З собою має бути лише особиста спортивна форма. Зараз ми займаємося в гімназії 3 рази на тиждень. Менша група займається з 18:00 до 19:00, старша — з 19:00 до 20:00. Щодо віку, то ця гра не має вікових обмежень. Однак, у нас цим займаються в більшості діти. Всього в клубі у нас 20 дітей.
Ми не є прибутковою організацією, яка зорієнтована на те, щоб заробити. Ми, швидше, волонтерська організація. Ми хочемо допомагати дітям рости і раді прийняти кожного, хто захоче до нас приєднатися. Можемо попросити кошти лише на інвентар, якщо це необхідно. Але якщо є діти, батьки яких не мають жодної можливості дати навіть мінімум грошей, ми не вимагаємо.
Ілля Гнітецький
Ілля розповідає про свій досвід гри за кордоном, про те, що цікавого часом стається на полі. Хлопцю вже пощастило зіграти зі флорбольною збірною України в Угорщині й про свої враження та висновки він розповів Острог Інфо.
Коли мені було 8 років, я дуже захопився таким видом спорту як хокей, але, на жаль, в нашому містечку його немає, тож я полишив цю ідею. Пройшло кілька років й один з моїх друзів запросив мене на тренування з флорболу. Мені воно дуже сподобалося, оскільки має з хокеєм багато спільного. Так і почалась моя діяльність у цій сфері.
Одного разу ми поїхали на турнір, де мали п’ять матчів. Багато з наших гравців не змогли поїхати з нами, тому довелося грати дуже слабким складом. У цих два дні везіння було на нашому боці. Нам вперше вдалося виграти всі п’ять матчів проти дуже сильних команд-суперників. Не можу передати словами, які неперевершені емоції ми тоді відчували.
У флорболі мені найтяжче грати за команду, але я стараюся працювати над цим. Відчуваю завжди тільки позитивні емоції, бо маю можливість вдосконалювати себе з кожною грою все більше. Кожен гол, який забиває наша команда, дарує мені радість.
Журналістка: як тобі вдалося потрапити до збірної України?
Моїм батькам зателефонував тренер збірної України та запросив мене грати разом з ними в Угорщині. Я із задоволенням погодився.
В угорців дуже швидкий стиль гри, тому було важко проти них грати. Але, водночас, це змотивувало мене вдосконалюватися ще більше, аби в майбутньому досягати кращих результатів.
Моє найбільше бажання — щоб більше дітей та підлітків приходили на флорбол. Мені хочеться разом з ними проводити круто час, чомусь їх навчати. Зараз ми з командою працюємо над розвитком флорболу: намагаємося зробити комфортні умови для кожної дитини, аби всі почували себе, як у великій дружній сім’ї.
Щодо мене, то далі я буду їздити на різні тренінги, пов’язані з цим видом спорту, щоб покращувати і свої навички, і давати більше знань своїй команді.
Вікторія ДЖУС