Олександр Шикер: «Сталося так, як повинно було статися»

0
573
Олександр Шикер
Реклама
Острог інфо реклама
Фото з сайту "Замкова гора".
Фото з сайту “Замкова гора”

З моменту оприлюднення результатів виборів міського голови Острога минув майже місяць. Ним став Олександр Шикер, якого підтримали 2338 виборців (витяг із протоколу). Нагадаємо, що Олександр Шикер вже вдруге зайняв мерське крісло. Ми навідалися до міського голови аби дізнатися, що зроблено вже, що планується зробити впродовж нового терміну.

Пане Олександре, скажіть, чи очікували Ви саме таких результатів виборів? Чи очікували, що знову опинитеся у мерському кріслі?

Зрозуміло, що ніхто не міг передбачити, якими будуть результати цих виборів, адже, фактично, до виборів люди толком і не знали кандидатів, хіба що мене і Мацуна. Ось тому і очікувати конкретних результатів не можна було. Я – реаліст по життю і тому думаю, що сталося так, як повинно було статись.

З якою метою ви йшли на вибори?

Звичайно, що з метою перемогти.

Коли ви плануєте оприлюднити свій план діяльності на майбутній термін?

Моя передвиборча програма і є моїм планом діяльності на цей термін. Корективи вноситимуться вже по ходу змін обставин у державі. Свої плани я оприлюднив у пресі і я несу за них відповідальність.

Що Ви можете розповісти про свою команду?

Я не є членом жодної партії. Мене підтримувала «Солідарність». Підтримували б інші – я підтримував би їх. Так слалося, що на вибори я йшов з людьми, з якими працюю вже довгий час. Співпрацю мені запропонував Віталій Ундір, вже вдруге, до речі, за що я і вдячний.

Чи плануєте співпрацювати зі своїми екс-опонентами? Якщо так, у чому полягатиме ця співпраця?

Я готовий до співпраці будь-з-ким, якщо бачитиму, що конкретні проекти конкретної особи втілені в життя, функціонують й приносять і економічний, і соціальний ефекти. Я не ознайомлювався із передвиборчими програмами усіх кандидатів, тому і говорити про співпрацю з ними важко. Можу сказати, що ризиковано співпрацювати з людиною, яка ніколи не працювала в органах влади*.

Як можете охарактеризувати тих опонентів, з діяльністю яких Ви ознайомлені?

Плани Сергія Опрі були фантастичними; не бачив жодного втіленого ним в життя проекту. З Василем Мацуном  співпрацював і раніше: ми з ним однокашники, сусіди. Також, він був моїм заступником три з половиною роки. Чи він поганий чи хороший – казати не буду, бо це наші з ним особисті відносини. Працювати з ним було легко, він був ініціативним, пропонував проекти. Про Роберта Коваля склалося певне враження. Він запропонував забрати право голосу у старших людей та держслужбовців, чим образив багатьох людей. А кого тоді можна? Ким би ти не був, яку б посаду не займав, ти не маєш права ображати людей. Я теж був молодий і амбітний, але для того, щоб щось робити, потрібно мати неабиякий досвід, а не популістські, фантастичні думки. А він приходить лише з роками. Він молодий і правильно зробив, що спробував свої сили, зайняв почесне п’яте місце, і це нормальний результат, не дивлячись на те, скільки усього було претендентів на перемогу. Для нього це вже буде хорошим досвідом. (посміхається)

Процес перейменування вулиць Острога призупинений. Чим це зумовлено та чи плануєте Ви якось вирішувати це питання?

Як це призупинено? Діяльність органів місцевого самоврядування та Райдержадміністрації корегує Верховна Рада та Кабмін. Я підпорядковуюся чинному законодавству на всій території, ввіреній мені. Я виконую закон, а багато людей, не вичитавши його, кричать про те, що треба перейменовувати вулиці. От, до прикладу, Вулиця Мічуріна. А він що, був керівником партійних органів? В законі «Про декомунізацію» зазначено наступне: «…Крім випадків, пов’язаних з розвитком української культури та науки» (стаття 5, частина друга). 

Він був науковцем, згадайте Мічурінські сади. То для чого міняти те, що не потребує змін? (прим. ред.: Мічурін Іван Володимирович не має жодного відношення ні до України, ні до Острога). Як юрист із двадцятилітнім стажем можу сказати тільки те, що вичитувати закон треба «від а і до я». Не треба нічого валити. Ми ще ж нічого не побудували. За часів Незалежної України толком нічого не побудовано, а скільки розрушено. Тому, чи є сенс про це говорити?

Чи збираєтеся якось вирішувати питання із громадським туалетом в Острозі? Люди вважають це необхідністю.

В нас побутує думка, що громадського туалету немає, але він насправді є. Ми відкриваємо його на святкування. Але він знаходиться у непривабливому стані, через що його і закрили у 2013-му році. Кожен господар, що себе поважає, не заведе нікого в такий туалет; кожен, хто поважає себе, в такий туалет не піде. Щодо цього питання, то міський голова лише підписує рішення сесії і виконавчого комітету. Сам особисто я не приймаю жодного рішення, відповідно до закону про органи місцевого самоврядування. Цей туалет проданий Мамонтовій Наталі Анатолівні (прим. ред. бухгалтер ТОВ «Острозький завод мінеральної води», завідувач кафедри фінансів, обліку і аудиту НаУ «ОА») без зміни цільового призначення. Це було зроблено моїми попередниками. Зараз там перукарня «Софія». Чому ситуація саме така, я не знаю. Але міською радою було вирішено з’єднати цей туалет із якимось офісним приміщенням. Документація готується і я думаю, що з настанням тепла у 2016-му році ситуація зміниться. Потрібно зробити так, щоб зайти в туалет було приємно та практично.

Які висновки Ви зробили з цьогорічних виборів? Чи плануєте висувати свою кандидатуру на третій термін?

Все залежатиме від того, чи зможу я щось зробити, чи ні. Від результату моєї роботи. Якщо я не зроблю нічого позитивного, то тоді в тому не буде сенсу. Завищена самооцінка ніколи не давала бонусів. Якщо бачитиму, що люди підтримуватимуть мене, мої починання, які я задумав зробити, то чом би й ні? Звичайно, треба дивитися в майбутнє, намагатися робити корисне.

«P.S.»

 Саме до такої категорії можна віднести наступні коментарі пана Олександра, котрими він «підсумовував» інтерв’ю.

  • Порядність і праведність – це дві великі речі і дві різниці. Порядність – це по закону, праведність – це по совісті. Закони час від часу змінюються, совість – незмінна. На виході з мого кабінету можна побачити заповіді Матері Терези. Я їх дотримуюся.
  • Я люблю людей, котрі приходять і кажуть: «В мене є проблема, але я знаю, як її вирішити.» Особливо це стосується підлеглих. Я не є деспотом, я слухаю усі коментарі, адже розмова несе свій позитив, навіть якщо вона і має негативний характер. З цього можна зрозуміти, як спілкуватися далі, які підходи потрібно використати, аби щось вирішити.
  • Я не вважаю себе політиком з однієї простої причини – це та сфера, в якій треба розумітися. Є політичні аналітики, які в цьому розуміються. Решта, на мою думку, політиків, на превеликий жаль, навіть не розуміють, куди потрапляють. Вони хочуть грати у велику політику, але не знають, що це таке. Політик – це професія, якій треба навчатися, а у нас цьому ніде на навчають. Великий політик – Рузвельт, політики інших країн, які вчилися не дипломатії, а політики. Вони приймають рішення на рівні держави. У нас усе зовсім по-іншому.
  • Я люблю своє місто. Коли бачу, що моє місто не прогресує, а занепадає, я намагаюся покращувати умови. На тридцять четвертій хвилині спілкування мер попросив вимкнути диктофон, пояснюючи це так:

“Ми вже спілкуємося на іншу тему”.

Спілкувала Олена Царук

Реклама

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here