Як француженки живуть і викладають в Острозі

Лу, Мано та Ксав’єр приїхали в Острог із Франції, щоб викладати французьку студентам. Вони не знали, що очікувати, так як знайшли в інтернеті історію міста тільки до XVI століття. В Острозі живуть уже два місяці, спілкуються зі студентами та викладачами, ходять на базар за покупками та роблять відео про місто французькою.

Мано навчається на другому курсі магістратури у Франції. Вона пише дипломний проект на тему «Як ви комунікуєте зі студентами, якщо не надто добре знаєте їхню мову». Для цього Мано вирішила приїхати в Острозьку академію. В університеті вона викладає французьку для п’яти груп студентів із різним знанням мови.

«Коли обирала куди поїхати, я подумала про англійську мову, яка може мені допомогти у спілкуванні. Щоб я могла пояснювати англійською, якщо я не зможу це зробити французькою. Хотіла знайти країну, де англійська – це не основна мова. Потім  знайшла можливість робочого стажування в Острозькій академії та використала її. Але, взагалі, я хотіла приїхати в Україну», – розповідає  дівчина.

Лу – на першому курсі своєї третьої магістратури. Вона навчається онлайн. Лу і Мано вивчають викладання французької як іноземної мови. В академії Лу навчає чотири групи студентів. Двом групам вона викладає німецьку та ще двом – французьку.

«У мене іспити починаються в травні. І я хотіла поїхати кудись на стажування перед цим. Коли побачила ту ж саму пропозицію, що і Мано, я подумала: чому б і ні. Поїхати в Україну – це справді щось інше. Я хотіла би побачити більше міст, окрім Рівного, Львова та Острога. Але у мене просто немає часу, враховуючи групи зі студентами та підготовку до іспитів», – розповідає Лу.

Ксав’єр працює інженером інформаційних технологій. В Острог приїхав через Лу. Він викладає програмування одній групі студентів у академії.

«Я запитала, чи можу приїхати в Острог зі своїм партнером. І академія погодилася, якщо Ксав’єр буде теж викладати», – додала Лу.

Перед тим, як приїхати в Острог дівчата шукали якусь інформацію про місто

«Ми намагалися щось знайти. Я проглядала статті англійською та французькою. Найчастіше це були сторінки Вікіпедії. Але найновіші статті були про історію 16 століття. Тож було важко уявити, яким є місто зараз. Я спробувала шукати якісь відео на Ютубі, але там теж не було ніякої інформації. Тому разом зі студентами я створюю зараз відео про Острог французькою. Тоді інші люди, що захочуть приїхати сюди, зможуть дізнатися більше про місто. Тут є багато історичних споруд і музеїв. Ми просто про це не знали», – розповіла  Лу.

«Два роки тому стажування в Острозькій академії проходила ще одна студентка. Вона розказала нам трішки про місто. І коли я запитала її про те, чим ми можемо зайнятися в Острозі, вона сказала, що тут невеликий вибір занять. А щодо історії, то я знайшла трохи інформації про місто до Другої світової війни. Я також розпитала свого друга з України, який порадив взяти теплий одяг. Я була здивована, бо очікувала холоднішу погоду тут», – додала  Мано.

Але страхи дівчат про місто не виправдалися

 «Я відчула полегшення коли приїхала в Острог. Ми побачили людей, університет, саме місто. Я боялася, що воно буде дуже маленьке, з відсутністю будь-яких активностей. Зі студентами в академії дуже легко спілкуватися. Майже кожен розуміє англійську. Хоча, напевно, це тому що ми в більшості взаємодіємо з факультетом романо-германських мов», – сказала  Лу.

«Так, якби ми пішли в інші частини академії ситуація могла б бути іншою. У Франції теж саме. Багато людей там просто знають як сказати привіт і бувай англійською. Але в академії я побачила, що у багатьох студентів також дуже хороша французька. І більшість з них не їздили до Франції», – додала Мано.

Взаємодіяти з людьми в Острозі не завжди легко

«Деколи нам важко тут спілкуватися. Ми швидко вивчили, як сказати українською «привіт”, “дякую”, “бувай». Ми використовуємо ці три слова та мову жестів, коли йдемо в місто за покупками, особливо на базар», – розповіла Лу.

«Прикольно, коли під час наших спроб порозумітися з продавцями вони продовжують розмовляти з нами українською. І ми думаємо, що це добре, бо вони при цьому посміхаються. Також  в Острозі ми побачили, що на базарі багато людей продають тільки якийсь один продукт. Наприклад, ми завжди затоварюємося в жінки, яка продає домашні яйця. У Франції продавець/чиня теж може стояти з одним продуктом, але це дуже-дуже рідко», – сказала Мано.

Лу вже шість років веганка (людина, яка відмовилася від споживання м’яса, риби, яєць і молочних продуктів). Але в Острозі їй важко шукати необхідні продукти.

«Складно бути веганкою в Острозі. У Франції є значно більший вибір продуктів. Соєве і мигдалеве молоко, тофу, соєве м’ясо – це те, що я не змогла знайти тут. Я багато де подорожувала. І раніше я ніколи не відчувала себе обмеженою в продуктах. Але в Острозі я знову почала їсти домашні курячі яйця», – розповіла дівчина.

В Острозі собаки виглядають щасливими

«Для мене було дивно  бачити так багато безпритульних собак на вулицях. Я звикла до такого в Азії. Але тут вони, здається, не страждають від голоду. Це просто те, що мені не подобалося в Тайвані. В Острозі ж собаки виглядають щасливими», – розповіла Лу.

«Я думаю кожна собака має своє місце в Острозі. Ми постійно бачимо одних й тих ж самих біля магазину, університету  й автобусної зупинки. Тут собаки не гарчать на тебе на вулицях. Як це було зі мною в деяких містах Азії. В Острозі вони просто підходять і ніби просять: хей, хей у тебе є щось поїсти?» – додала Мано.

Анна Москвич
фото: Анна Дікун