Коли повертаюся до Китаю, я сумую за Острогом

0
1074
Реклама

Ао Лан приїхала в Острог, щоб викладати сертифікатну програму з китайської. Як говорить дівчина, у Китаї прізвище ставлять перед іменем, бо вважають його головнішим, тому Ао – прізвище, Лан – ім’я. Китаянка вже три роки живе тут і навчає студентів китайської. Ostroh.info вона розповіла про враження від міста та сертифікатну програму.

Як розповіла дівчина,  не все було чудово від самого початку. Протягом першого тижня вона почувала себе самотньою, але потім все змінилося.

Уперше я приїхала в Острог десь о другій ранку, дуже пізно, але мені тут сподобалося. Дуже тихе та красиве місто з чудовою атмосферою та дружніми людьми. І потім,  коли я поїхала до Києва, сумувала за спокоєм та дешевими цінами Острога. Мені дуже подобається м’яка вода тут. Я можу пити її просто з-під крану, і вона смачна.

Сертифікатну програму для своїх студентів  Ао Лан поділила на три групи : перша – для студентів –  початківців, друга – для студентів із середнім рівнем знань та третя  група для студентів із рівнем знань китайської вище середнього.

Щоб знати китайську на початковому рівні буде достатньо одного року вивчення. А потім ви можете поїхати до Китаю за обмінною програмою. Хоча для цього вам спершу може бути достатньо знати лише англійську. У Китаї наші вчителі можуть запропонувати вам роботу. До прикладу, викладати англійську учням чи студентам.

Спочатку Ао Лан не збиралася викладати в Україні.

Я виросла в маленькому місті. Потім поїхала до столиці своєї провінції – Шеньяну. Там я закінчила магістратуру з англійської лінгвістики у Шеньянському педагогічному університеті. Але мені завжди подобалися маленькі міста.

Я ніколи не думала раніше, що приїду в Україну. Взагалі, це була програма від інституту Конфуція [Інститут Конфуція – це мережа міжнародних культурно-освітніх центрів, створених задля поширення китайської мови закордоном – ред.].

Спершу я хотіла поїхати у Сербію. Але коли склала іспити, то мені сказали, що вони не шукають викладача китайської та запропонували поїхати в Індонезію. Тоді я дослідила трохи культуру Індонезії, щоб бути готовою їхати туди. Проте пізніше виявилося, що Індонезія теж не потребує викладача китайської. Нарешті я дізналася, що Острозька академія шукає викладача. І тепер я тут. Але я задоволена, що викладаю в Україні. Багато моїх друзів поїхали в Індонезію та не залишилися там надовго, лише на один рік. В Індонезії дуже жаркий клімат та багато комарів. Що ж до України, то деякі мої друзі, як і я, залишаються тут на два чи три роки. Вони теж викладають китайську в інших університетах у Києві, Львові та інших містах.

Я відчуваю ближчий зв’язок із українською культурою. Можливо, це тому що за етнічною групою я монголка. Пам’ятаєте історію правління Чингісхана? Він був великим полководцем, що проводив завойовницькі походи в Європі зокрема. Він також був і в Одесі, і в Китаї.

Разом із англійською лінгвістикою я вивчала також культуру європейських країн. І перед тим, як сюди приїхати,  я дослідила культуру України. Для мене українська кухня немає дивних особливостей.  Хоча для моїх друзів деяка українська їжа є дивною. Наприклад, вареники зі сметаною. У Китаї ми не їмо сметану, у нас немає нічого подібного. До вареників ми додаємо гострий соєвий соус. Проте я люблю українські вареники зі сметаною та сало з гірчицею. Так, мені подобається українська їжа, особливо паска.

Відстань між Китаєм та Україною – майже шість тисяч кілометрів. Ао Лан навідується у рідне місто лише раз на рік, під час літніх канікул.

Я сумую за сім’єю у Китаї, я розмовляю з ними через скайп. Але відчуваю, що Острог – це моя друга сім’я. Коли я повертаюся до Китаю, я сумую за Острогом, а коли я тут – за Китаєм. Я не впевнена у своєму майбутньому. З одного боку, я хотіла б навчатися на PhD [отримати ступінь докторки наук – ред.], з іншого – залишитися в Україні.

 

Анна МОСКВИЧ

фото: Анна МОСКВИЧ

Реклама

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here