“Права студентів та їхні інтереси – найголовніший пункт будь-якого ГБС” – Віталій Войцеховський

Віталій Войцеховський – кандидат на пост Голови Братства спудеїв (далі – ГБС, – ред.) Острозької академії 2020 року. Віталій – студент факультету політико-інформаційного менеджменту, президент Школи та клубу ораторського мистецтва, на посаду ГБС балотується вдруге.

В інтерв’ю Ostroh.info Віталій пояснив, за яким принципом формував свою команду, що збирається робити на посаді та як налаштовувати комунікацію зі студентами та адміністрацією.

– Минулоріч ти балотувався на пост Голови БС, але не отримав достатньої кількості голосів. Як гадаєш, чому повинен отримати прихильність виборців цього року?

– Коли я був на 3 курсі, я балотувався, однак не переміг. Що змінилося цього року? У мене є чітка команда людей, професіоналів. Також, я сам набрався досвіду: є проєкти, які були повністю під моїм керівництвом і які були проведені успішно: Школа ораторського мистецтва, дебати та “Екошлях”.

– Розкажи про свій найкращий день в Острозькій академії.

– Є багато днів зі щасливими спогадами, як-ось наша посвята в спудеї, особливо клятва.
На 3-му курсі був День академії, приїхали музиканти-народники, які грали на українських класичних інструментах. Але якщо все ж виділити один найбільш яскравий спогад, то це – “Співанка”.–

– За яким принципом ти формував свою команду?

– Найголовніший принцип співбесіди, яку я проводив із кожним – це  досвід, як професійний так і життєвий. Окрім цього, навички “4К”: креативність, критичне мислення, комунікація, командна праця. Без цих навичок людина зараз не може бути успішною у професійному плані. Якщо людина підходить під ці критерії, я пропоную їй посаду.

Не менш важливим є те, з якої спеціальності людина, бо зазвичай за факультетом обирають посаду. Тому бажано, щоб спеціальність людини або її досвід відповідали посаді: ґрантовий менеджер, який вигравав багато ґрантів, чи проєктний менеджер, який організував “Державотворець”, – Арсен Іщик, – чи людина з медіа, яка буде в медійному підрозділі.

– У своїй програмі ти плануєш налаштувати комунікацію зі студентськими самоврядуваннями інших Європейських університетів. Яка кінцева мета цієї комунікації, та яким чином плануєш її налаштувати?

– Поки ми зможемо налагоджувати зв’язки тільки з університетами Східної Європи, тобто тими закладами, куди їздили наші студенти за обміном: Варшавський, Балтійський, Чеський університети. Яким чином проходитиме ця співпраця? Ми дистанційно обмінюватимемось досвідом.

Серед цього досвіду: проведення студентських подій, організація самоврядування, та й загалом дізнаємось, як живуть студенти за кордоном. І, що важливо – це укладання договорів на обмін студентів. Наша мрія – це договір із Оксфордським університетом.

– Як плануєш проводити “Лігу сміху” та “Еко Рух” за умов посилення карантину?

– Насправді, ідей доволі багато. Якщо говорити про “Лігу сміху”, то є різні формати проведення. Найцікавіший, який ми поки бачимо – це збірка відео від різних команд. З нашого боку спробуємо забезпечити підтримкою в монтажі, якщо немає в команді відповідних людей. Головне – це щоб було бажання, попри на карантин. Щодо “Еко руху” – якщо погода дозволятиме, і можна буде це робити на вулиці, ми забезпечимо дистанцію.

Виняток – якщо буде заборонене будь-яке скупчення людей. Тоді доведеться робити “Еко рухи” поодинці – кожен у своєму населеному пункті. Навіть якщо одна людина зможе у своєму місті прибрати якесь місце, буде досить цікаво і прикольно.

– Обираючи між інтересами студентів та голосом адміністрації, на чиєму боці будеш?

– Я вже говорив про це на дебатах: права студентів та їхні інтереси – це найголовніший пункт будь-якого ГБС: завжди так було і завжди так має бути. Це імператив з юридичного погляду, це головне завдання. Я, не роздумуючи, завжди буду займати позицію студентства, бо для цього й існує ця посада, і заради цього я хочу перемогти.

– Що могло б змусити тебе покинути пост ГБСа?

– Якщо я стану Головою Братства спудеїв, то буду працювати 24 години на добу, 7 днів на тиждень, я буду приділяти весь свій робочий, і коли потрібно, вільний час для побудови нового самоврядування, роботи в команді, роботи зі студентами, взаємодію з адміністрацією, бізнесом. І скажу, що мені дуже важко уявити, що могло б мене змусити це покинути. Ну, мені насправді не вкладається таке в голову.

Поки я студент ОА, я буду виконувати свої обов’язки на посаді. Від самого початку і до кінця. Не покидаючи ні за жодних обставин своєї роботи, бо це дуже важливо, бо мене вибирають. Студенти ОА, якщо це станеться, і я переможу на виборах, делегують мені такі повноваження, аби я представляв їхні права та інтереси на найвищій студентський посаді.

– Назви три перші кроки на посаді.

– Перший крок на посаді – обговорити всі напрямки роботи, які заклало попереднє самоврядування, послухати поради, зауваження, це важливо. Другий крок –представлення нашої візії на рік, особливо – про роботу в умовах карантину. Третій крок – налагодження комунікації з іншими студентськими самоврядуваннями, із адміністрацією.

– Нещодавно в мережі опублікували відео, де видно листування одного із членів твоєї команди Романа Киценка. У листуванні він писав про те, аби на виборах підтримували тебе, а Олександру називав “просто популярною дівчинкою з РГМу”. Сам Роман каже, що листування змонтували у фотошопі. Що ти про це думаєш?

– Це – чорний піар, який лився на мою команду. Листування було монтоване, я підтверджую. Фрази були вирвані з контексту, оскільки листування велося в бесіді Міжнародних відносин 2 курсу, у якій було багато студентів.  Зробити все у фотошопі не так складно. Найбільше поширювали це відео студенти, наближені до Олександри. Її я в цьому не звинувачую, але її людей – так.

– Хто для тебе ГБС?

– Для мене це особистість, яка чітко розуміє свої обов’язки перед студентами: захист прав та інтересів. Це має бути приклад для студентів, оратор. Також – повністю відкрита особа, публічна, особливо для самих студентів. Повинна мати чітку стратегію хоча б на рік, бути чудовим командним гравцем, професійним менеджером, але не босом, а другом.

Інтерв’ю Олександра АЛЕКСЕЄНКА
За редагування Анастасії ВОЛИНСЬКОЇ