День другий
18 вересня можна назвати днем електронної музики. Цей феномен сучасності був присутній майже на кожній сцені другого дня.
Стас Бобрицькй, Наш брат контрабандист, Мутафорія Лілі у підземному тунелі в стилі індастріал. Програма під назвою «Вечір електронного майбутнього».
Туманне світло, гучна музика і дивна акустика. Атмосферне містечко для повного розумового відчуження і пірнання в божевільні електронні експеременти. Ось він – справжній індастріал 21 століття. 240 хвилин світло-музики і незрозумілих мелодій, що відносять свідомість кудись на Гоа або десь в екзотичні галактики.
Після виходу зі стану музичного трансу я одразу попрямувала до 19 павільйону на Вечір електронного джазу та електроніки. Іншість електронного спрямування. Гурти Morphom, Grisly Faye, Neural Clan, I am Dive наповнювали простір залу неймовірними комбінуваннями джазу і сучасної електронної музики. Повне духовне розслаблення. Одне, що мені дуже не сподобалося – це платний вхід, і через це – мала кількість слухачів. Хоча музика була того варта….
Приємно було потрапити на презентацію книги “Санітарочка Рая” поета(і за сумісництвом викладача в НаУ”ОА”), підскарбія літературної спілки “Бу-Ба-Бу” – Олександра Ірванця.
Поет читав свої кумедні і правдиві, трохи автобіографічні вірші і розпилював свою невгамовну поетичність шляхом словесних рефлексій на всіх присутніх поціновувачів прабатька постмодернової поезії та й літератури загалом…
І наостанок, організатори ГОГОЛЬFEST’15 приготували приємний музичний сюрприз – виступ етно-джаз гурту «Kedy Kastanedy». Самі вони себе називають бандою міських шаманів. І хоч презентацію їхньої творчості не було внесено в паперову програмку фестивалю, якісь добрі київські боги привели мені на початок виступу цього дахозриваючого гурту. Звуки австралійського інструменту діджиріду, бриніння гуцульського варгану, автентичний жіночий і чоловічий вокал у супроводі бас-гітари та електронних примочок. Те, що в них виходило, важко назвати земною музикою. Це щось на межі з космосом і машиною часу. Приємне приглушене світло, запахи ароматичних сандалових свічок – і все це просто неба. Усе це під київськими зорями. Усіх слухачів перенесло кудись до Українських Карпат або Австралії під звуки шаманських мелодій…
На космічних нотах закінчився вечір другого дня. І фестиваль офіційно пірнув у басейн ліні вихідного і дозволив усім присутнім відпустити буденні проблеми, попиваючи шампанське чи електронну музику…
