Меню

Хороші дівчатка закінчують університет. А я могла цього не зробити

Поділитися
Хороші дівчатка закінчують університет. А я могла цього не зробити

Чотири роки тому я подавала документи до Острозької академії із планами старанно навчатися на бакалавраті й отримати диплом, який відкриє мені двері у журналістику. А працювати під час навчання – це як секс до весілля. Ніби й можна, але хіба хороші дівчатка так роблять? 

Звісно ж, дуже швидко плани змінилися: я з першого курсу почала писати для гіперлокального медіа, з третього – працювати у всеукраїнських ЗМІ. На момент випуску я мала не лише диплом, але й портфоліо. Друге, як на мене, набагато корисніше під час відкривання дверей у професію. 

А ще упродовж навчання я не раз замислювалася про те, щоб його не закінчити. Спершу – дуже боязко й обережно, бо хороші дівчатка такого точно не роблять: не кидають універ і не кажуть, що диплом їм для гарної кар’єри не потрібен. Утім, час від часу я поверталася до таких думок, аналізувала, порівнювала різні варіанти. На третьому-четвертому курсі навіть підійшла до цього питання дуже серйозно. 

Часто чула від знайомих: “І не шкода тобі тих двох/трьох років, які ти на це витратила? Скільки там лишилося, довчися вже”. А мені не шкода було. Шкода було тих двох років, які лишилися попереду, і які мені не хотілося витрачати на університетське навчання. 

Справа не в тому, що освіта в Острозькій академії погана, або журналістська освіта погана, або вища освіта в Україні загалом. Я не шкодувала про те, що вступила до свого вишу. Серйозних думок про перевступ також не було. За два роки в університеті (чи, радше, в середовищі викладачів та старших колег) я навчилася надзвичайно багато, стала критичнішою, окреслила приблизний журналістський шлях, яким надалі збиралася йти. 

Якби я вірила у якісь вищі сили, назвала би гіперлокальне ЗМІ Ostroh.info “подарунком” долі або Бога, адже завдяки цьому проєкту розпочався мій професійний розвиток – як журналістки, так і редакторки, менеджерки. Я не набула свій найкращий досвід і найкорисніші знання безпосередньо в університеті. Іноді я навіть отримувала їх попри університет. Але так чи інакше, цей досвід пов’язаний із навчанням в Острозькій академії, і за будь-яких інших умов я могла би його не отримати. 

Але в якийсь момент я зрозуміла, що на практичних заняттях використовую знання, набуті не від викладачів, а під час роботи в журналістиці. Зокрема, на заняттях із медіаменеджменту мені достатньо було описати те, чим я займалася в Ostroh.info. А коли хотіла дізнатися більше, викладач не міг розповісти мені щось нове. 

Та й сама робота в Острозі вже не була для мене надто цікавою. Це означало, що мені варто було рухатися далі. Я психологічно була готова до цього, і навіть отримати індивідуальний план не було проблемою. Але продовжувати навчання означало витрачати час на речі, які мені не корисні і не надто цікаві, тобто навчатися заради диплому. Думка про це була для мене нестерпною. 

Більшість із нас вступає до вишів із абсолютно хибною метою: отримати папірець, який нібито має гарантувати нашу професійність. Не отримати важливі знання, не потрапити до непересічного середовища, не формувати власний світогляд. 

Я все ж закінчила університет та згодом отримаю диплом. Єдина причина – я припускаю, що колись можу захотіти вступити на магістратуру, а для цього мені знадобиться диплом бакалавра. Я довчилася в університеті заради диплому, але могла б цього не робити. Можливо, я би втратила деякі можливості. Можливо, час, заощаджений на навчанні, я би використала для інших можливостей. 

Моя мама зараз зауважила би, що мені легко про це говорити, маючи диплом. Але я безкінечно поважаю людей, що кинули універ, бо зрозуміли, що він їм більше не потрібен, і подумки тисну їм руки. 

Тут не про те, що вища освіта не потрібна взагалі. Комусь потрібна, комусь – ні. Комусь у повному обсязі, а комусь достатньо двох років. Це – лише одна з багатьох можливостей, якими можна скористатися. Тут про повагу до вибору людини і прийняття цього вибору, навіть якщо він непопулярний. А ще – про розуміння мети вищої освіти. 

Мені не шкода часу, який я провела в Острозі. Але шкода вечорів, коли мусила після роботи завчати речі, які з високою ймовірністю мені ніколи не знадобляться. Бо освіта мала бути не для диплому, а для мене. 

Марія ОЧЕРЕТЯНА

Читати далі

Швабра, сльози, "базар-вокзал": прем'єра вистави в НаУОА

Швабра, сльози, "базар-вокзал": прем'єра вистави в НаУОА

«Підготовка костюмів до цієї вистави була складнішою, ніж до попередніх, адже раніше ми ставили їх з української класики, і, відповідно, костюми були традиційні. Найцікавішим став костюм Мага, оскільки він найближчий до мого стилю. Тому, мені було дуже весело шукати саме на нього костюм, підбирати прикраси, щоб вони передавали певний символізм

Від Новосвєт Маргарита
Повернення до цивільного життя: як Острог підтримує ветеранів

Повернення до цивільного життя: як Острог підтримує ветеранів

389 демобілізованих воїнів повернулися в Острозьку громаду станом на 12 листопада. З якими труднощами вони стикаються після служби, як суспільство може допомогти та що Острозька міська рада робить для ветеранів – у цьому матеріалі.  Психологічна адаптація після фронту Про особливості адаптації ветеранів, їхній психологічний стан та важливість підтримки розповів військовий психолог

Від Новосвєт Маргарита
Мова, ідентичність і час: інтервʼю з Віталієм Максимчуком

Мова, ідентичність і час: інтервʼю з Віталієм Максимчуком

День української писемности та мови в Україні відзначали 27 жовтня. До 2023 року свято щороку припадало на 9 листопада — День вшанування пам’яті преподобного Нестора-Літописця. Ця дата стала нагодою поговорити про українську мову, її розвиток і сучасні виклики. Про це говорили з Віталієм Васильовичем Максимчуком — кандидатом філологічних наук, завідувачем

Від Новосвєт Маргарита
Що вчити під час війни? Професії які будуть потрібні після перемоги

Що вчити під час війни? Професії які будуть потрібні після перемоги

Повномасштабна війна змінила не лише мапу України, а й карту людських життів. Водночас із боротьбою за території, українці щодня ведуть боротьбу за стабільність, за своє майбутнє — у тилу, в тимчасовому притулку, за кордоном або на рідній землі, де вчора прилітало. Потреба "бути корисним" — чи то для себе, чи

Від Новосвєт Маргарита