Наталія Мельниченко, яка переїхала з Донецька в маленьке містечко Полтавської області Глобино, зауважила, що місць для відпочинку майже немає. Маючи маленького сина, жінка стикнулась із проблемою розваг і роботи, яка до цього їй була невідома.
Чому ж люди хочуть жити у великих містах? Зазвичай причиною є розвинена інфраструктура: музичні й художні школи, навчальні заклади, кінотеатри, садочки і т. д. Невтішні перспективи для села вимальовуються вже не перший рік. Як же можуть зменшити негативну статистику переселенці?
«У нас і так багато ротів», «своїм місця мало» – це стереотипи, які не підкріплені фактами. Кожна нова людина може принести з собою щось цінне і нове. Найперше – це досвід.
Винятком не стала й Полтавська область, як зауважив голова Глобинської РДА Володимир Молодчин :
Усі хочуть жити в місті, але вся проблема в житлі. Ціни в Глобині нереальні.
За словами начальника управління праці Шибеді Наталії:
Люди не задоволені заробітною платою, бо в Донецькій області вони були набагато більші. Але якщо людина приїжджає, працює, заробляє гроші, то живе нормально. Крім того, сільські громади надавали допомогу дровами, паливом, але в розумних межах, звичайно.
Серед прикладів успішних переселенців, які вибрали саме сільську місцевість, Володимир Молодчин також згадав сім’ю Череп:
Вони проживають в с. Землянки. На минулих виборах Андрія Черепа обрали сільським головою. На теренах Глобинського району – це найщиріший українець. Із житлом йому пощастило, в нього багато рідних в цьому регіоні.
Сільський голова Андрій Череп, який за професію агроном, не боїться труднощів пов’язаних з проживанням в селі:
Я переселенець звідсіля родом. Народився на Полтавщині в с. Великі Кринки. Через хворобу мами моєї дружини ми переїхали в Луганську область м. Антрацит. Маму було шкода, дочці хотілося до мами. Хоча я не хотів і опирався цьому переїзду, але таки впав на милість дружини. Потім були змушені повернутися у зв’язку з подіями на Сході, хоча наш дім уже був там. Ми жили там, планували, працювати, там зростали наші діти. Моя робота майже весь час була пов’язана з фахом, сільським господарством. Як і на Полтавщині так і на Луганщині.
Також було наголошено на родині Рябова Юрія, яка теж мешкає у Землянках. Їм придбали будинок минулого року за кошти сільської ради. Чоловік зараз працює там фельдшером.
Я не розумію мешканців, які здають паї. Їм платять копійки, а вони не хочуть обробляти землю. Ми приїхали, щоб піднімати село і не звикли просити у когось допомоги,
– наголошує ця сім`я, яка переїхала з м.Попасна Луганської області.
Відразу хотіли їхати в село. Тут є своє хазяйство,
– зазначила дружина Ванжа Ріта.
Багатодітна сім`я, які проживають в Глобино просто щасливі, що нарешті знайшли собі житло. Їм подобається тихе містечко, займатись господарством і т.д.
У нас був город в дитинстві. Раніше цим не займались, а зараз спробували і все вийшло,
– з посмішкою зауважив Фененко Олексій.
Завдяки переселенцям до багатьох покинутих хат на Полтавщині заселились нові хазяї. Деякі займаються фермерством, інші знаходять своє місце в сільській раді, пенсійному фонді і на інших роботах.
Внутрішньо-переселені особи внесли щось нове у життя українських сіл. І, можливо, це саме те, що зараз так необхідно.
Причинами зникнення сіл та зменшення чисельності сільського населення є демографічна криза, урбанізація та старіння нації. Сільські мешканці переїжджають у міста через безперспективність сільської глибинки – відсутність роботи, розвалену соціальну інфраструктуру і через неорганізоване життя молоді. За результатами дослідження Департаменту економічних та соціальних справ ООН, починаючи з 70 років минулого століття третина сільського населення в Україні зменшилось. В результаті цього 69% населення України мешкають нині в містах, селяни ж складають лише 31%.
Із наведеної статистики ми бачимо, що найбільша кількість сіл зникла в таких історико -етнографічних регіонах України, як Слобожанщина(частина Полтавської, Харківська області), Середня Наддніпрянщина (Київська область, частини Житомироської, Полтавської та Чернігівської областей) та Чернігово-Сіверщина (частина Чернігівської та Сумської областей). Також значна кількість сіл зникли у і Запоріжжі. Щодо новоутворених сіл, то найбільше їх з’явилося на Галичині, сучасна територія Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей.
Матеріал підготовлено в рамках тренінгу “Професійні стандарти та етичні норми. Висвітлення конфліктів”, який відбувався в Полтаві.