13-17 вересня у Львові проходив 24-тий Форум видавців. Студентка Острозької академії Юлія Галапач відвідала захід у якості волонтера і побачила його «зсередини». В інтерв’ю вона розповіла нам про особливості волонтерства на Форумі.
Чому ти вирішила податися волонтером на Форум видавців?
Взагалі я багато що чула про Форум. І так склалося, що хоча сама я зі Львова, але жодного разу не була на Форумі. Цього року вирішила, що з чогось потрібно починати. До того ж, хотілося не просто ходити на події і дивитися, а якось допомогти створити цю подію. І так я опинилася там.
Як відбувалася співбесіда? Про що запитували?
Питали, звідки ми, яка наша мета. Чого ми хочемо від Форуму, і з чим ми хочемо звідси піти: з емоціями, з досвідом, чи просто зареєструвалися, бо нічого робити. Нам сказали, що якщо ми не плануємо вкладати душу у Форум, то краще навіть не пробувати.
Волонтери працювали на різних локаціях і, певно, мали різні обов’язки. Про те, чим ви будете займатися на Форумі, ви дізналися вже на співбесіді?
Ні, пізніше у нас була зустріч-знайомство, під час якої нам сказали, до якого підрозділу ми потрапили. Якщо хтось хотів перейти до іншої сфери відповідальності, він міг це зробити. Я до останнього вагалася, але жодного разу не пошкодувала.
Якими були твої обов’язки під час волонтерства?
У мене були обов’язки журналіста. Нас розподіляли по подіях, на одну подію акредитували одного журналіста і одного фотографа. Потрібно було слухати усю подію, записувати на диктофон, а потім писати за результатами статтю.
Взагалі у мене досвіду у журналістиці немає жодного. Так сталося, що мене запросили саме до такої сфери відповідальності. Я до останнього хотіла відмовитися, бо я боялася. Це велика відповідальність, потрібно дуже грамотно писати і правильно формулювати статті. Але подумала: «Якщо мені це випало, то чому б не спробувати?».
І як тобі у новій ролі?
Спочатку я відмовлялася ставати на відповідальні події. Але сталося так, що у 4-тий день Форуму мене поставили на 4 події, дві з яких – на одну годину. Це було трошки накладно, але надзвичайно цікаво. На одній із цих подій був міністр культури України Євген Нищук, потім – презентація книжки, на якій був присутній голова Львівської ОДА Олег Синютка. А після цього я відвідала співбесіду з виконувачкою обов’язків міністра охорони здоров’я Уляною Супрун.
Для журналіста немає нічого неможливого. але як ти встигла відвідати дві події одночасно?
Це були брифінг і презентація книжки. Брифінг відбувається кожного ранку, і коли я прибігла туди, моя координаторка сказала мені: «У принципі, ти можеш тут не сидіти. Записується відео, тому ти можеш потім подивитися запис і написати статтю». Так і вийшло.
Які ще відомі люди відвідали Форум?
Приїжджав Міхеіл Саакашвілі, багато інших політиків. Якщо чесно, першого дня, ти ходиш між стендами і думаєш: «Боже, Жадан, ой, Саакашвілі». А останнього дня вже: «Ну, Жадан пішов. Ну, Забужко десь там ходить».
Яка була комунікація між волонтерами? Чи задоволена ти роботою в команді?
Насправді, волонтерів було дуже багато, близько 400. Про це я дізналася вже на останній зустрічі, до цього я знала лише «своїх». У нашому підрозділі було 33 волонтери, і це була маленька сім’я. Комунікація і підтримка були шалені.
Що організатори надавали волонтерам?
Ми отримали футболочки, браслетики, звісно, бейджі. Крім того, нас годували.
А чи отримала ти якийсь досвід, який, на твою думку, обов’язково використаєш у житті?
Раніше я абсолютно не задумувалася над такою сферою як журналістика. А тепер переглядала різні можливості, серед яких – тренінг із журналістики. І я подумала «Чому б і ні? У мене вже є досвід!».
Чи плануєш ще займатися волонтерством?
Звичайно. Не знаю, чому, але мені це подобається. Я вважаю, що перш ніж отримувати гроші за свою роботу, потрібно щось у себе вкласти. Щоб я могла дати свої знання і досвід комусь. Тому спочатку потрібно безкоштовно здобути цей досвід. А потім мені будуть за це платити гроші.
Фото надані героїнею матеріалу