Тетяна Малецька шістнадцяць років працює учителем історії в Острозькому НВК “Школа І-ІІІ ступенів-гімназія”. Вона розробляє власні методики навчання й переконує, що головне — посміхатися, коли заходиш у клас.
Пані Тетяна все життя мріяла стати лікарем і не думала, що присвятить життя педагогіці.
Колись мені дуже вдало видалили нерв, і я зрозуміла, що лікар — це саме моя професія. Я уявляла, як допомагатиму пацієнтам. Після дев’ятого класу планувала вступати в медичний коледж, але в одну ніч передумала. У десятому класі до нас прийшов новий учитель історії. І з найпершого уроку я зрозуміла, що ця наука надзвичайно цікава. За два роки у мене уже не було жодних вагань, адже я знала, чого я хочу, і мій вибір був уже абсолютно свідомим.
Як розташувати до себе дітей, аби не виникало між ними непорозумінь? На це питання Тетяна Малецька знає відповідь: посмішка!
Найперше, що необхідно зробити, увійшовши у клас, — це посміхнутися! Які б не були проблеми в сім’ї, стан здоров’я, проблеми на роботі, діти не мають цього відчувати. Це той ключик, який одразу відкриє очі дітям на свого вчителя. Я впевнена, щоб налагодити контакт із дитиною, варто посміхатися завжди. Посмішка – це залог успіху.
За роки вчителювання пані Тетяна випустила чотири класи випускників.
Допоки я працюю, ще жодного разу не пожалкувала, що обрала саме цю професію. Адже майже щодня я зустрічаю свої випускників, які висловлюють мені свою вдячність за те, що я їх виховала. Багато з них навчаються за кордоном, а деякі не покидали рідного міста та навчаються в Національному університеті «Острозька академія». Мені це дуже приємно, адже вони вважають, що це один із найкращих університетів в Україні.
Нині Тетяна Малецька “взялася” і за інші шкільні дисципліни: “Людина і світ”, “Правознавство”, “Філософію”, “Видатні історичні постаті”. Це ще більше переконало вчительку, що вона на своєму місці.
Інколи в мене виникає думка, що я хотіла би ще бути психологом. Не знаю, чи це вже пізно чи ні, але я читаю досить багато різної літератури, цікавлюся цією наукою. Вона дуже потрібна в житті і, напевно, найперша спеціальність, яку варто було би вводити у вищу освіту, це – психологія. А далі вже відповідно можна здобувати й іншу спеціальність.
Пані Тетяна впевнена, що вчитель – це психолог, адже до кожної дитини необхідно дібрати підхід, розгледіти не лише негативні риси, а й знайти щось позитивне. Жінка переконана, що не всі у своєму житті будуть істориками, але усі в житті повинні стати людьми.
Можливо, дитина не буде на сто відсотків володіти психологічною компетентністю, але компетентностями загальнолюдськими вона повинна володіти однозначно. Адже найголовніший її іспит у житті – це не ЗНО, а іспит бути людиною.
Як педагог зі стажем Тетяна Малецька навчилася добирати ключики до всіх типів дітей. Не зважаючи на кількість, вона знаходить вільну хвилину для кожного свого учня.
Налагодити контакт із учнем, безумовно, дуже важко, адже сучасні діти дуже відрізняються своїм підходом до життя, шкалою цінностей, навіть психологічними характеристиками. Ми частіше зустрічаємо діток індиго, гіперактивних діток. У них присутня певна закомплексованість, своя стереотипність, і це все необхідно враховувати. Тому дібрати підхід непросто, але реально.
Аби порозумітися з кожним учнем, учитель використовує методи педагогічного спостереження, психологічного впливу, дедуктивні вправи.
Найголовніше – це дати дитині зрозуміти, що перед нею не лише вчитель, старша людина, спеціаліст, людина, яка змушує щось робити та вимагає. Передусім, вона повинна розуміти, що перед нею добре знайома людина, із якою можна поспілкуватися на різні теми на рівних, із якою можна поділитися секретом. Тоді дитина усвідомлює, у разі проблеми, що вчитель не буде осудливо дивитися на неї, а допоможе.
Розуміючи дитину, давши їй усвідомити, що вона захищена, можна добитися успіху та признання. Учителька запевняє, що дитину не можна змушувати щось робити, адже це викликає в дітей відразу до предмета та до свого вчителя. Не в усіх гуманітарний склад розуму, тому дитину, яку цікавить більше математика, не можна змусити вивчати історію. Гарних результатів це не дасть. Задля того, аби зацікавити дитину на уроці, Тетяна Малецька використовує різні комунікативні методи спілкування, які дають гарні результати в навчанні.
Основне – це посіяти любов до предмета. У жодному разі не можна показувати дитині, що вона не може його вивчити. Я використовую власну методику «Від малого до великого». Я даю певний матеріал, якого достатньо цій дитині. Вона його вивчає і за це отримує гарну оцінку. Далі вже виступає прагнення в дитини заробити якомога більше гарних оцінок. І починає вчитись уже самостійно. Головне не перевантажувати дитину, адже вона почне втрачати цікавість до предмету.
За час викладання в школі Тетяна Малецька випустила три власних посібника для своїх молодих колег, у яких представила власні методики навчання, цікаві форми проведення уроків (урок-подорож, урок-аукціон), практичні уроки, дедуктивні матеріали. Її посібники використовують не тільки педагоги з району, а й у різних областях України.
Звичайно, не всі методики підходять моїм колегам. Комусь подобається одна методика, комусь – інша. Можливо, клас не сприймає ту чи іншу тему, ми активно їх обговорюємо і думаємо, як удосконалити їх на найвищому рівні.
Настя Чустра
Фото – із особистого архіву Тетяни Малецької