Нова розповідь про єврейсько-українську історію (ІНТЕРВ’Ю)

0
2144
Реклама

Професор єврейської історії Північно-Західного університету у США Йоханан Петровський-Штерн читає в Острозькій академії курс лекцій про українсько-єврейські стосунки. Про зміст цього курсу, а також роль Острога та Острозької академії у відродженні українсько-єврейської історії читайте у нашому інтерв’ю.

Курс «Євреї та українці: тисячоліття співіснування» спонсорується канадською організацією «Ukrainian-Jewish Encounter».  Розкажіть, будь ласка, про цю організацію.

Все почалося з того, що у 2006 році група людей зібралася в Торонто, щоб обговорити, як розвивати українсько-єврейські стосунки. Вона зустрілася під робочою назвою «Ukrainian-Jewish Encounter» («Українсько-єврейська зустріч). «Зустріч» – мається на увазі не просто «зустрілися, поговорили і розійшлися». «Зустріч» у сенсі наближення, порозуміння, вивчення один одного.

Завдання стояло у тому, щоб ввести українсько-єврейські теми  у навчання, виставки, цикли лекцій. З одного боку, ті теми, які ми обговорили, стали основою наукової роботи регулярних робочих груп. З іншого боку, було вирішено, що потрібно створити книжку, яка б не вирішила українсько-єврейське питання, а його поставила.

Як створювалася книга «Євреї та українці: тисячоліття співіснування»?

Протягом 4 років не було відомо, що буде з нею. Але раптом я отримав дзвінок із Торонто, і відомий історик і видатний українознавець Пол Роберт Маґочі запропонував написати таку книжку разом. Це була для мене велика честь. І ми почали працювати над книжкою, яку було видано за допомогою «Ukrainian-Jewish Encounter». Вона дуже красива, там є 30 мап, більше 300 ілюстрацій. На європейському чи американському ринку вона коштувала би 150 доларів. Але студентам, які вивчають українсько-єврейські стосунки, ми почали роздавати її безкоштовно.

Ця книжка побудована за двома паралельними наративами – українським та єврейським. Але коли йдеться про ці наративи, люди думають: «а, це про українсько-єврейську історію». Ні, історія – це лише десята частина того, що є у цій книжці. Тут є українсько-єврейські стосунки на царині літератури і мистецтва, театру і музики, матеріальної культури, діаспорних та сучасних стосунків. Тобто книжка неймовірно розширює те, що ми називаємо «українсько-єврейський дискурс».

 Курс, який ви зараз читаєте, теж стосується цих питань?

Курс лекцій, який я зараз читаю в Острозькій академії, – це перша частина цієї великої теми. Те, що я викладаю інтенсивно, – це повний семестровий курс. Ми розглядаємо усе, що я зараз описав, від Хазарського каганату до Лютневої революції. Я сподіваюся, що буде ще нагода прочитати другу половину курсу – з 1917 по 2017 рік, поговорити про найболючіші питання українсько-єврейських стосунків у двадцятому столітті. І також показати, що є ще маса дуже цікавих тем, на яких ми не мали можливості зосередитися, тому що радянське і пострадянське розуміння історії завжди підкреслювало її політичну складову. Тобто це не лише про політичні стосунки українців чи євреїв. Це розповідь про те, що таке історія як дисципліна.

У чому актуальність цієї тематики?

Я не можу сказати, що вона має якусь особливу актуальність саме тут і зараз. Вона має певну актуальність в Україні після 1917 року загалом, коли в народів України виникло декілька можливостей побудувати як незалежну, самостійну, відірвану від впливів від колишньої метрополії державу. І досвід єврейських громад і держави Ізраїль тут був дуже важливим.

А по-друге, українська самостійність певною мірою співпала з розвитком нових історичних теорій – скажімо, постколоніальної. Така теорія  давала можливість подивитися на євреїв та українців у царській Росії та СРСР як на дві групи, у яких придушений власний голос та яким імперський центр не дає розвивати власні освітні, культурні, релігійні установи. І виявилося, що українцям та євреям є що розповісти одне одному про цей колоніальний досвід.

Як ви бачите роль Острога та Острозької академії у відродженні історії українсько-єврейських стосунків?

Я дуже великий прихильник нових ВНЗ, які не спаплюжені ідеологічним і навіть психологічним радянським досвідом. Люди, які створили Острозьку академію – це люди Дніпропетровської школи. Це нові люди, нове покоління. Ця новизна присутня на всіх рівнях. На тому, як виглядає ваша бібліотека, як поводиться ректор, що ви можете друкувати на сайті академії, на ваших зв’язках із зовнішнім світом.

В Україні зараз 3-4 таких вишів: Острозька академія, УКУ, КМА, можливо, певною мірою університет ім. Каразіна у Харкові. Не більше того. Острог дає це відчуття нової свободи, яка не обмежена шатами радянського досвіду. Це неймовірно важливо.

Як ви оцінюєте роботу Центру юдаїки в Острозькій академії?

Він досить новий. Те, що тут відбувається, має просто неймовірний резонанс. Ваші літні школи з семітичних студій, наприклад. Про них мені розповідають люди з Єрусалиму, Нью-Йорку: «А знаєш, ми там були, і там було 150 людей, які приїхали в Острог на цю літню школу». І ми повинні дякувати Дмитру Цоліну і тим людям, які привезли його сюди і дали можливість працювати.

Такий центр потрібно розвивати. Розвивати таким чином, щоб дати викладачам, які могли б допомагати Дмитру, хорошу освіту. Дмитро – дуже талановитий, молодий, знаючий доктор наук. Але йому потрібна принаймні ще одна людина. І цю людину треба виховати, привести, поселити, щоб цей центр міг рости. У першу чергу, якісно.

Чи може робота Центру юдаїки допомогти відновити єврейську спадщину Острога?

На початку 20 століття єврейський фахівець з краєзнавства Menakhem Mendel Bieber надрукував книжку G’dolei Ostroha, що буквально означає «Велетні Острога». Це книжка, у якій він розповідає на історико-культурному, філософському, текстуальному рівні про внесок різноманітних видатних острозьких постатей у те, що ми називаємо єврейською інтелектуальною історією. Ця книжка існує тільки давньоєврейською мовою.

Якби люди, які займаються юдейськими студіями тут, допомогли Дмитру Цоліну перекласти і видати цю книжку, це була б неймовірна подія. Це – Острог з кінця 15 по 20 століття. Якщо перекласти її українською мовою, відповідним чином відкоментувати, красиво видати і просто роздати мешканцям Острога і студентам, це мало б важливий вплив.

Люди цікавляться краєзнавством – треба дати їм книжку. Треба, щоб вони знали, що не тільки хтось приїжджає звідкись в Острог, але й що в Острозі жили геніальні люди, відбувалися значні події. Тоді острозькі викладачі і студенти побачать, наскільки те, що вони роблять, має значення не тільки для них самих, а й загалом для розуміння минулого України.

Фото: ua – УКУ 

Реклама