Навчання XXI століття
Вища освіта традиційно залишається основою професійної підготовки молоді. Саме вона забезпечує системне навчання за визначеними програмами, надає офіційні кваліфікації та дипломи. Водночас дедалі більшої популярності набуває неформальне навчання — тренінги, курси, воркшопи та інші освітні заходи, які дають можливість швидко здобути нові компетентності та адаптуватися до змін на ринку праці.
На відміну від університетських програм, такі формати зазвичай не передбачають отримання державного диплома, проте дозволяють опановувати актуальні знання й розвивати практичні вміння. Гнучкість, інтерактивність та орієнтація на реальні потреби учасників роблять їх особливо привабливими для молоді.
Освіта очима студентів
У дослідженні взяли участь 104 студенти університетів і коледжів, переважно другого та третього курсів. Результати засвідчили, що неформальне навчання вже стало звичною частиною студентського життя: протягом останнього року в ньому брали участь 91% респондентів.
Оцінюючи якість навчання, 62% учасників позитивно відгукнулися про формальну освіту, тоді як неформальний сектор отримав високі оцінки від 52% опитаних. Це свідчить про загалом позитивне ставлення до обох форматів, хоча університетська система має незначну перевагу.
Водночас саме позаакадемічні програми більшість учасників пов’язують із набуттям практичного досвіду. Майже третина респондентів зазначила, що найбільше корисних навичок отримує саме під час тренінгів і курсів, тоді як на користь традиційного навчання висловилися лише 13%. Ще 35% вважають, що обидва підходи однаково ефективні.
Секрет залучення
Однією з найбільших переваг неформального сектору виявилася якість комунікації. Майже половина опитаних переконана, що тренери та фасилітатори краще взаємодіють з учасниками, ніж викладачі в закладах освіти. Для багатьох молодих людей важливими є відкритість до діалогу, швидкий зворотний зв’язок та можливість активно долучатися до процесу.
Схожі результати простежуються й у питанні мотивації. Понад половина респондентів вважає, що обидва формати однаково заохочують до навчання. Однак серед тих, хто бачить різницю, переважає думка про більшу мотивувальну силу саме неформальних програм.
Майже всі учасники опитування зазначили, що курси, тренінги чи воркшопи допомогли їм у навчанні або професійному розвитку. Лише одна людина відповіла негативно.
Профіль навичок молоді
Найпоширенішими результатами участі в неформальних освітніх програмах стали розвиток комунікації та вміння працювати в команді. Також респонденти часто згадували лідерство, проєктний менеджмент і цифрові компетентності.
Ці дані підтверджують, що такі формати орієнтовані насамперед на розвиток практичних і соціальних навичок. Саме тому молодь активно використовує їх як доповнення до академічної підготовки.
Одна з учасниць опитування зазначила: “Я б обрала поєднання, але якби потрібно було вибрати лише один формат – неформальну освіту. Причина в тому, що вона більш гнучка: можна вчитися у зручний час і обирати тільки ті теми, які справді потрібні або цікаві. Крім того, там більше практики, а знання швидше застосовуються в реальному житті. Також важливо, що в неформальній освіті зазвичай навчаються люди, які самі цього хочуть, тому заняття проходять активніше, а атмосфера більш жива й мотивуюча. Це робить навчання ефективнішим для особистого розвитку”.
Переваги різних форматів
Для більшості учасників головними перевагами університетського навчання залишаються фахова підготовка, диплом, системність знань та репутація закладу освіти. Ці чинники й надалі відіграють важливу роль під час виходу на ринок праці та побудови професійної кар’єри.
Неформальне навчання, своєю чергою, приваблює актуальністю тем, практичною спрямованістю, можливістю обирати зручний формат та високим рівнем інтерактивності. Окремою перевагою респонденти назвали нетворкінг — можливість знайомитися з однодумцями, експертами та потенційними роботодавцями.
Взаємозамінність освітніх підходів
Близько 60% опитаних вважають, що університетам і коледжам варто активніше інтегрувати елементи неформального навчання у свої програми. На думку молоді, це зробить освітній процес більш практичним і сучасним.
Водночас більшість респондентів не підтримує ідею відмови від одного з форматів. Результати дослідження свідчать, що вони розглядаються не як конкуренти, а як взаємодоповнювальні інструменти розвитку. Формальна освіта забезпечує фундаментальні знання та кваліфікацію, тоді як неформальна допомагає швидше реагувати на виклики сучасного світу, розвивати прикладні навички та розширювати професійні можливості.
Для наочності ключові результати опитування наведено в таблиці.
Таблиця 1. Порівняння оцінок формальної та неформальної освіти серед студентів
| Показник | Формальна освіта | Неформальна освіта |
| Участь протягом останнього року | – | 95 осіб (91%) |
| Висока задоволеність якістю навчання | 64 особи (62%) | 54 особи (52%) |
| Вважають основним джерелом практичних навичок* | 14 осіб (13%) | 30 осіб (29%) |
| Відзначають кращу взаємодію з викладачами / тренерами* | 5 осіб (5%) | 45 осіб (43%) |
| Вважають більш мотивуючою* | 5 осіб (5%) | 40 осіб (38%) |
| Допомогла у навчанні або професійному розвитку | – | 99 осіб (95%) |
*У таблиці враховано лише тих респондентів, які обрали один із форматів освіти. Варіант відповіді “однаково” не включено до підрахунку.
Ключові інсайти
Дослідження показало, що молодь не протиставляє формальну та неформальну освіту. Навпаки, обидва формати виконують різні функції та взаємно доповнюють один одного. Університети забезпечують системні знання, професійну підготовку та диплом, тоді як тренінги, курси й воркшопи допомагають швидко здобувати актуальні навички, розвивати комунікацію, лідерство та адаптуватися до вимог сучасного ринку праці.
Саме поєднання цих двох підходів сьогодні виглядає найбільш ефективною моделлю навчання для студентської молоді.
Дарина Лушпіган