Восени люди схильні частіше відчувати пригнічений настрій, сум, втому й небажання щось робити. Через це частина з них починає самодіагностувати собі депресію. За даними дослідження 2023 року Українського Інституту Майбутнього, 39% відсотків українців постійно або часто відчувають почуття млявості та втоми, 36% мають уривчастий сон, і 35% відчувають тривогу і страх.
Ми поговорили з кандидаткою психологічних наук, доценткою кафедри психології та педагогіки Національного університету “Острозька академія” та практикуючою психологинею Уляною Нікітчук про те, що таке справжня депресія, які вона має симптоми та як діяти, якщо помітили їх у себе.
Що таке депресія?
За поясненням Американської психологічної асоціації, депресія — це поширене та серйозне медичне захворювання, яке негативно впливає на самопочуття, спосіб мислення та те, як ми діємо.
Психологиня Уляна Нікітчук розповідає, що основні симптоми депресії це:
- стійкий пригнічений настрій
- втрата зацікавлення або задоволення, неможливість переживати позитивні емоції
Експертка зазначає, що ці симптоми не обов’язково мусять проявитися одночасно, але повинен бути або один, або інший. І тоді, за наявності як мінімум ще чотирьох симптомів, можна буде говорити про депресію:
- зміна ваги без цілеспрямованої дієти
- проблеми зі сном
- психомоторне збудження або загальмованість (якщо вони не викликані вживанням речовин/ліків, які можуть на це впливати)
- відчуття втоми і втрати енергії щодня або майже щодня
- почуття провини без об’єктивної причини, переживання власної нікчемності, знецінення себе
- помітно знижений інтерес до звичних видів діяльності (спілкування, навчання, хобі, догляд за собою, оселею та ін.)
- зниження здатності зосереджуватися, запам’ятовувати, приймати рішення, розв’язувати логічні задачі
- думки про смерть
“Якщо ви, наприклад, увечері почуваєтеся доволі втомленим/ою, то це нормальний стан. Це не ознака депресії, якщо це не протягом двох тижнів у поєднанні з іншими симптомами, а також пригніченим настроєм або втратою відчуття задоволення. Одна з ключових помилок при самодіагностиці, яку проводять собі люди, це думка: “Я дуже втомлююсь, значить в мене депресія”. Ні, може бути, що ви об’єктивно просто багато працюєте і це закономірний результат кількості годин, проведених на роботі”, – додає експертка.
Чи існує “осіння депресія”?
Психологиня Уляна Нікітчук також пояснює, що не існує такого діагнозу як “сезонна депресія”. Її можуть плутати зі стресом для організму, який виникає через зміну пори року.
“Скоріш за все, люди, які говорять про сезонну депресію, мають на увазі дещо інше. А саме: як вони почуваються під впливом стресу. А також таких чинників як: зменшення сонячного світла і, як наслідок, вітаміну D3 і кількості серотоніну. Але йдеться не тільки про погодні зміни, але і ті, які настають у нашому житті. Наприклад, школярі йдуть у школу, студенти і викладачі починають новий семестр навчання. Ці зміни впливають на самопочуття і вимагають адаптації , навіть якщо відбуваються щороку”, – каже кандидатка психологічних наук.
Існують й інші хвороби та стани, які часто плутають з депресією. Наприклад, уже згадану реакцію на стрес, розлад адаптації та передменструальний дисфоричний розлад у жінок. Через них людина теж може мати пригнічений настрій, сум, втратити впевненість, віру, мати труднощі у прийнятті рішень. А під час передменструального дисфоричного розладу також роздратування та злість. Проте розрізнити ці стани вам допоможуть фахові клініцисти, а від діагнозу буде відрізнятися лікування.
“Я не хотіла їсти, не могла сходити в душ, і для мене це було окей”
Менеджерка і випускниця Острозької академії Оксана Солонська мала підозру на депресивний стан, коли їй було 22 роки. Приблизно за півтора роки дівчині діагностували клінічну депресію. Спочатку Оксана думала, що це було пов’язано з різкою зміною в житті: переїздом до Києва і пошуком нової роботи. Тому дівчина відтермінувала звернення до фахівця.
“Я довго йшла до визнання того, що це все-таки депресія. Я не могла встати, я не хотіла їсти. В мене була апатія, я плакала, боялася людей. Я не могла сходити в душ, і для мене це було окей. Я не могла виходити в магазин, бо в мене були панічні атаки. Я дуже схудла. Важила, може, 40 кілограм при тому, що до цього важила 55. Тобто моє життя різко змінилось. Тоді звернулась до психіатрині вперше, і з першого сеансу вона діагностувала мені клінічну депресію”, – ділиться випускниця Острозької академії.
Оксана розповідає, що в її подоланні допомагало створення списку справ на день з такими справами як “встати з ліжка” або “почистити зуби”. Випускниця Острозької академії ділиться, що її підтримувало і розуміло найближче оточення, а особливо мама.
“У мене була дуже сильна підтримка мами. Я відчувала, що вона мене не покине, що я не сама. Я обірвала тоді спілкування майже з усіма друзями. Я поїхала з Києва на декілька місяців додому в Запорізьку область. І це мене тоді сильно врятувало, що я була вдома, в стінах, де мене приймали”, – каже Оксана Солонська.
“Найгірший стан можна пояснити однією фразою – відбувається нічого”
Анастасія (ім’я змінене з прохання героїні), теж випускниця Острозької академії, розповідає, що почала проходити терапію у 21 рік. Але перші сигнали, на її думку, були вже в 16-17 років.
“Це вже не сприймалося як, поганий момент в житті. Це вже почало сприйматися, як все твоє життя, будні, дні, години, хвилини – воно все погане, темне, пригнічене, беземоційне. Найгірший стан можна пояснити однією фразою – відбувається нічого. Нічого в усіх аспектах. Це просто жахливі взаємини з їжею: моменти, коли ти наїдаєшся до упаду, і потім не їси днями. Гігієна страждала повністю”, – ділиться дівчина.
Анастасія швидко закінчила терапію, бо була незадоволена своєю терепевткою. Дівчина розповідає, що мала суїцидальні думки та поведінку, а фахівчиня ігнорувала цей запит. Незважаючи на це, вона зазначає, що незакінчена терапія допомогла їй вийти з пригніченого стану. Але найбільшою проблемою для Анастасії було нерозуміння батьків.
“Вони просто ігнорують цей факт. І кожен раз, коли в момент певного піку емоцій я нагадую їм, що в мене депресія, що в мене не все добре з нервами. “Ти придумала собі. А придумала від нічого робити. Щось пороби, і воно в себе пройде”. І як вони ігнорують моє, я стараюся ігнорувати їх, та це не завжди виходить”, – розповідає випускниця Острозької академії.
Як допомогти людині з депресією?
Експертка Уляна Нікітчук розповідає, що існує Лейбінг-теорія. Її суть полягає в тому, що ставлення суспільства до проблем ментального здоров’я дуже впливає на те, як почуваються люди з розладами. Тому ні в якому разі не варто знецінювати почуття людей з депресією.
“Може скластися враження про те, що так легко вийти з цього стану. Ніби не треба ні психологів, ні психотерапевтів, ні антидепресантів, ні фахової допомоги. Що це просто треба встати і почати щось робити. Просто почати бігати або читати книжки. І це веде до нерозуміння, недооцінювання складності ситуації, в якій людина з великим депресивним розладом”, – пояснює доцентка кафедри психології та педагогіки НаУОА.
Якщо ви простежуєте згадані в тексті симптоми впродовж 2 тижнів, то варто звернутися до фахівця. Психологиня каже, якщо рідні занепокоєні станом людини, вони можуть допомогти їй зробити перший крок. Наприклад, знайти інформацію, записати до психолога/ні, провести та забрати з сеансу.
“Людина, у якої є депресивний розлад – страждає. Іноді їй може бути важко навіть думати про ту всю сукупність дій, яку треба зробити, щоби знайти допомогу. Це все може здаватися дуже складним. Надто складним. І якщо говорити про способи допомоги, то це звернутися до фахівця і зробити життя людини трохи легшим”, – каже експертка.
Ольга Очеретяна