“Я не зможу жити тут, якщо тут не буде України”: як волонтерять у різних містах

Росія вбиває мирне населення України. Це — факт, який має більше, ніж достатньо доказів. Який бачили на власні очі навіть росіяни та росіянки по різних надісланих їм сповіщеннях, але через страх і байдужість відмовляються в це вірити. Як і відмовляються визнавати, що це їх родичі в числі тисяч загиблих на українській землі.

Але цей текст не про те. Він про волонтерство в деяких українських містах. Абсолютно повсюди мирне населення чинить і чинитиме спротив ворогу. З кількома представниками та представницями різних міст вдалося поспілкуватися щодо волонтерства.

Цей текст не про деталі та конкретні списки дій, оскільки деталі можуть бути небезпечними у публічному доступі й не хотілося відволікати волонтерів та волонтерок на різні подробиці під час їх важливої роботи. Він про силу, єдність та шлях до перемоги.

Дніпро

Журналістка, телеведуча “Суспільного” з Дніпра Олександра Тронь вчора підтримувала подругу в черзі на здачу крові. Журналістці Острог Інфо вона надіслала відео з великою чергою охочих здати кров, записатися в резерв й повідомила, що стоять там по 4-5 годин. Також розповідає:

В центрі допомоги переселенцям від учора припинили приймати речі, провізію (окрім ліків), оскільки просто не встигають волонтери й волонтерки все сортувати. Всі долучаються. Сьогодні постять, що відкривають інші пункти прийому допомоги по різних адресах, оскільки кількість охочих тільки збільшується“.

За активне волонтерство в Дніпрі повідомляв і журналіст Стас Козлюк у своїх сторіс у соцмережах 26 лютого:

Ті, хто не записуються в тероборону, ідуть до волонтерів і роблять, що можуть, хтось возить машинами необхідні речі, хтось робить різні прикольні коктейлі, хтось їде на закупи за продуктами, за різними медикаментами, хтось сортує аптечки, хтось тягає мішки з піском, засипає, укріплює будівлі. Люди йдуть здавати кров. Короче, все має бути Україна з такими людьми“.

Дніпро зазнавало обстрілів та вибухів зранку 24 лютого. А у ніч з 26 на 27 лютого поліція затримала в місті ДРГ. Вся область під контролем ЗСУ.

Хмельницький

У Хмельницькому активно приймають вимушених переселенців та переселенок. Наразі місто ще не потерпало від наступу. Однак, і 24 лютого, і 25 лютого на Хмельниччині зазнавав ударів аеродром у Старокостянтинові, а 26 лютого над Старокостянтиновом українські захисники відбили 4 ракети агресора.

Список місць для перебування у Хмельницькому сягає 20 та постійно поновлюється, адже різні заклади доєднуються до ініціативи. Контакти можна знайти на сторінках Хмельницької молодіжної ради.

Олена Ярошенко, координаторка волонтерського центру, в коментарі місцевому каналу каже, що не очікували такої активності громадян та громадянок у допомозі. Вона наголошує на потребі необхідних речей для немовлят, корму для тварин та одноразового паперового посуду.

Студентка Карина Захарова, яка доєдналася до волонтерського руху в Хмельницькому, розповіла журналістці Острог Інфо про активність містян і містянок у допомозі.

За її словами, вони настільки активні, що деякі речі вже просять не приносити, бо їх забагато, а донори крові розписані на декілька днів вперед:

Ми з іншими волонтерами, волонтерками чергуємо в дві зміни та приймаємо переселенців, переселенок у пунктах безкоштовно. Надаємо їм їжу, засоби особистої гігієни та одяг, які приносять небайдужі жителі та жительки міста весь час. Шукаємо та облаштовуємо місця для ночівлі“.

Також Карина додає, що вони плетуть сітки та роблять “коктейлі”, інші волонтери, волонтерки паралельно збирають все необхідне для військових і тероборони:

Ми щиро віримо в нашу перемогу та робимо все, що в наших силах, щоб у тилу було спокійно“.

Острог (Рівненська область)

В Острозі є волонтерський штаб та пункт прийому допомоги.

Волонтерський штаб працює над тим, щоб повністю збирати продукти, непродовольчі товари, будь-яку провізію, яку приносять, ліки, все, що потрібно для військових.

Координатор Михайло Іващук розповідає:

Ми почали плести сітки зараз, найперше, ми забезпечуємо місцеву їдальню і місцевий ліцей для того, щоб могла їсти тероборона, так само ми готуємо постільну білизну, щоб тероборона мала на чому спати. Також ми готуєм бус на Київ, він буде їхати сьогодні від Рівненської міської лікарні (бус відправляли у Рівне з Острога о 10 ранку — ред.) і ми готуємо більше непродовольчі товари для того, щоб передати їх туди, ліки, багато речей для військових і мирного населення, щоб там допомагати людям“.

Також у острозькому пункті прийому допомоги, за словами контактної особи Олени, зараз зібрано 6 тонн картоплі та дуже багато закруток.

Рівне

Волонтерка Яна Мельниченко розповідає, що волонтерство у Рівному набирає обертів щодня.

Наразі зосереджуємося на зборі продуктів харчування, типу консерви, крупи, що можна довго зберігати, поставляємо на кордон із Білорусю, в основному на Київ, забезпечуємо харчуванням тероборону міста. Також збираємо речі для бійців, сировину для виготовлення «коктейлів»“, — каже Яна.

Жителька Рівного, журналістка Дарія Борисович долучилася до допомоги волонтерам і волонтеркам у Рівному та допомагає комунікацією. Каже, що інформацію про допомогу в Рівному можна знаходити на сайтах майже всіх організацій, установ, фондів, оскільки майже всі перейшли на допомогу українській армії.

Рівне вже потерпало від ворога вночі з 24 на 25 лютого. Тоді ракетою окупанти вдарили по аеродрому.

Одеська область

У місті на Одещині волонтерка розповіла про себе на умовах, що залишиться анонімною. Не хоче афішувати, що цим займається і починає зі слів: “Мій найбільший страх — втратити Україну“.

Вона каже, що з колегами намагаються допомогами усім, чим можуть: годувати, забезпечувати ліками тероборону, спальними місцями, навіть деякими предметами спостереження. За один день місто на Одещині зібрало 100 000 гривень на допомогу.

Ми готові за це боротися. Ми не втекли. І ведемо ще й інформаційне волонтерство, бо у чатах розвінчуємо всі фейки. Якось так, я не зможу жити тут, якщо тут не буде України“.


В Україні зараз кожне місто і кожне село займаються волонтерством, не лише ті, про які написано. Від машин із продуктами для армії до цілих місцевих “барів”, де виготовляють “коктейлі”. Усіма діями нація показує, що нікого чужого на своїй землі не чекає. Український народ єдний і не здається.

Слава Україні!